РОЗДІЛ 2
МИКОЛАЇВСЬКЕ ВІЙСЬКОВЕ ГУБЕРНАТОРСТВО
У 1805-1900 рр.
2.1. Передумови створення, причини та історія заснування,
особливості адміністративно-територіального устрою і управління
Північне Причорномор'я та Крим ще з давніх часів мали велике політичне, стратегічне та економічне значення. Тривалий час про ці землі, панування у Чорноморському басейні мріяла Російська держава. В результаті російсько-турецьких війн другої половини ХVIII ст. була звільнена від турецького іга і приєднана до Росії Південна Україна, що забезпечувало Росії право вільного мореплавства на Чорному морі. Росія бажала закріпити свої завоювання. Досягти цієї мети можливо було тільки з сильним військовим флотом.
Насамперед на Півдні України, в урочищі Олександр-шанц, за ініціативою Г.Потьомкіна та Указом Катерини ІІ від 18 червня 1778 р. було засновано фортецю, порт з гаванню, адміралтейство з верф'ю та місто, яке отримало назву Херсон [468, с. 722-723]. Херсонське адміралтейство з верф'ю діяло до 1827 р. За цей час тут побудували 170 кораблів і суден для Чорноморського флоту.
Капітальне освоєння берегів Ахтіарської гавані почалося після приєднання Кримського півострова (8 квітня 1783 р.) [511, с.5]. До середини квітня 1783 р. сюди прибули Капорський і Дніпровський полки та ескадра під командуванням віце-адмірала Ф.О.Клокачова, щойно призначеного командуючим флотом "на Чорному і Азовському морях" [40, с.6; 20, с.206], однак 8 травня 1783 р. він очолив Херсонську портову адміністрацію. Після нього командування ескадрою прийняв Т.Ф.Мекензі, який мав звання командира Севастопольського порту. Начальником штабу при ньому був Д.Н.Сенявін, який фактично керував спорудженням бази для флоту. 3 червня 1783 р. на місці невеличкого татарського селища Ахті-Яр заклали перші кам'яні будинки, які поклали початок Севастополю [511, с.28].
27 листопада 1783 р. на чолі Херсонської портової адміністрації, замість Клокачова, став контр-адмірал Я.П.Сухотін, а 5 вересня 1785 р. Г.О.Потьомкін запропонував цю посаду М.С.Мордвинову [20, с.205-206].
10 лютого 1784 р. Катерина ІІ підписала Указ, за яким повеліла "улаштувати такі укріплення": "фортецю велику Севастополь, де нині Ахті-Яр і де повинні бути адміралтейство, верф для кораблів першого рангу, порт і військове селище" [472, с.21-22]. Т.Ф.Мекензі помер 10 січня 1786 р., замість нього на посаду командира Севастопольського порту було призначено графа М.І.Войновича, який водночас був начальником Севастопольської ескадри [20, с.210, 212]. Саме Войновича приймала Катерина ІІ під час відвідин Севастополя у травні 1787 р.
Катерина ІІ прибула в Севастополь у супроводі високопоставлених осіб іноземних держав. Демонстрація могутності Чорноморського флоту під час відвідин викликала відповідну реакцію іноземних країн. Туреччина висунула ультиматум про повернення Криму, і 21 серпня 1787 р. почалася чергова російсько-турецька війна. Діючий флот потребував будівництва нових кораблів на заміну тих, що вийшли із ладу. Це останнє завдання покладалось на Херсонську верф, "але мілководдя гирл перешкоджало виводити із Херсона в море великого рангу кораблі...". Тому губернатор Новоросійського краю Г.О.Потьомкін розпочав пошук нового зручного місця для будівництва верфі.
Невдовзі один з його підлеглих, крігс-комісар М.Л.Фалєєв, запропонував вільну ділянку при злитті річок Південний Буг і Інгул, де й було засновано верф і місто Миколаїв (1789 р.). Потьомкін загорівся ідеєю "майбутнього грандіозного адміралтейства - гнізда нового російського Чорноморського флоту". Будівницт-вом міста керував М.Л.Фалєєв. 25 серпня 1790 р. "Височайшим Указом" капітаном над Миколаївським портом і начальником штурманів було призначено бригадира І.Т.Овцина [20,с.217-218].
Незважаючи на великий приплив бажаючих оселитися в Миколаєві, робочих рук в адміралтействі не вистачало. За розпорядженням Г.О.Потьомкіна до Миколаївського адміралтейства у 1790 р. були приписані селища Богоявленськ, Воскресенськ, Калинівка, Покровськ, Знам'янка і Богданівка з метою забезпечення верфі робочою силою [300, арк.125 зв.-126]. Ці селища були засновані у 1784-1789 рр. і заселені селянами з Київського і Новгород-Сіверського намісництв, майстровими Кричевської канатної фабрики в Білорусії, російськими кріпаками-втікачами, вільнопоселенцями, заштатними церковнослужителями, відставними матросами тощо [287, арк.52-75,78-114; 521, с.18; 292, арк.2; 285, арк.96; 295, арк.22; 409, с.173; 285, арк.83,85,96; 409, с.198; 284, арк.6-7,10-11,133-135,139-140, 161,172,174,176,201]. Адміралтейські поселення до 1798 р. були підпорядковані Канцелярії будування м.Миколаєва. Потім вони були передані у відання Чорноморської виконавчої експедиції. До 1797 р. адміралтейські поселяни виконували різні роботи на підприємствах морського відомства, а з 1 січня 1797 р. переведені на оброк [283, арк.12,18,32,40,41,43; 286, арк.90-91].
Миколаїв швидко розвивався [26, с. 52-53]. 28 квітня 1795 р. до міста було вирішено перевести все Чорноморське адміралтейське правління на чолі з М.С.Мордвиновим, у 1794-1796 рр. до Миколаєва переїхали кадетський корпус та адміралтейські майстерні [20, с.231-232], засновано казенну друкарню морського відомства. Таким чином, Миколаїв ставав містом, в якому зосередились всі інститути управління Чорноморським флотом.
У 1795 р. Миколаїв було приписано до Херсонського повіту Вознесенського намісництва, яке було засноване в цьому ж році [431, с.111; 328, с.260; 474]. Миколаїв управлявся градоначальником, ним був майор Вороновський. В місті на той час вже діяла ратуша, члени якої 24 грудня 1797 р. звернулись до Новоросійського губернського правління з проханням дозволити обрати в Миколаєві міську шестигласну думу і совісний суд [312, арк.5,31].
Згідно камерального опису Криму 1784 р. татарське селище Ак-яр, поблизу якого будувався Севастополь, було віднесено до Магупського кадилику. Указом Катерини ІІ від 2 лютого 1784 р. засновано Таврійську область, до складу