РОЗДІЛ 2
Життя і діяльність В. І. Веретенникова
§ 1. Формування світоглядних і наукових поглядів
В. І. Веретенников народився 21 серпня (2 вересня) 1880 р. у російському місті Воронежі. Його батько, Веретенников Іван Васильович, одержав освіту в Санкт-Петербурзькому університеті, який закінчив як кандидат природничих наук. Воронезькими повітовими земськими зборами був обраний 13 жовтня 1876 р. почесним мировим суддею, 20 квітня 1879 р. - членом Воронезької міської управи, протягом 1881-1882 рр. входив до складу Воронезького у справах селянських присутствія. Міська дума Воронежа 20 грудня 1884 р. обрала І. В. Веретенникова товаришем директора міського банку [208, арк. 25-27]. Вдало складалося його особисте життя. Першого листопада 1879 р. у віці 32 років він взяв шлюб з дочкою статського радника Фелікса Йосиповича Серимона - Єлизаветою Феліксівною [206, арк. 2]. Згодом в заможній та освіченій родині підростав син - Василь. Як показує наше дослідження, він одержав належне виховання, був оточений любов'ю та увагою, які сприяли формуванню духовно багатої, всебічно розвиненої особистості. Про атмосферу, що панувала в родині, про стосунки між батьками і сином можемо судити на підставі тих нечисленних документів і свідчень сучасників подій, які дійшли до нас у вигляді спогадів, листів.
Надзвичайно цінний у цьому відношенні лист Євдокії Григорівни Бєлицької, яка, за її словами, протягом 30 років працювала у родині Веретенникових. "Какие это были прекрасные, благородные люди... Он очень любил мать", - пише вона у листі до спільного знайомого, мистецтвознавця П. Є. Корнилова. Відданість, працю, турботу цієї жінки В. І. Веретенников цінував у найскрутніші періоди життя, коли і самому було непросто проіснувати. Залишавши Харків, В. І. Веретенников до самої війни присилав Є. Г. Бєлицькій пенсію та кошти на ремонт і опорядження могил батька і матері, похованих у Харкові на міському кладовищі [207, арк. 2].
Про духовну близькість В. І. Веретенникова з батьком свідчать два його листи, написані в грудні 1910 р. перед захистом магістерської дисертації [207, арк. 1-2]. Відчувається, що батько в курсі всіх синових справ. А син розуміє і цінує батькову думку, увагу до себе. Він детально розповідає про свої зустрічі у ці дні, про тих, хто буде присутнім на захисті. Листи зовсім не сентиментальні, навпаки - досить ділові, конкретні. Син не обтяжує батька своїми хвилюваннями чи переживаннями, навпаки - переконує, що все гаразд, "все готово и налажено" [207, арк. 2].
Ставлення В. І. Веретенникова до матері зрозуміле з його нетерплячого очікування її приїзду: "Сегодня мама выехала ведь, или завтра?" [207, арк. 2]. Після успішного захисту наукової роботи, що була високо оцінена, того ж дня В. І. Веретенников разом з матір'ю - Єлизаветою Феліксівною - надсилають до Харкова телеграму Івану Васильовичу: "Вася получил степень магистра и много похвал. Наша радость омрачается только твоим отсутствием. Поздравляем тебя, дорогой" [204, арк. 1].
Освіту В. І. Веретенников здобув у 1-й Тифліській класичній гімназії, після закінчення якої продовжив навчання у Санкт-Петербурзькому університеті. В часи студентства був учнем видатного російського історика того часу - О. С. Лаппо-Данилевського. Він мав надзвичайно великий вплив на "многих современников, ставших гордостью отечественной историографии" [506, С. 62]. Університетська молодь захоплювалась його лекціями з методології історії та російської історіографії. В. І. Веретенников впродовж всього навчання відвідував "семинарий по древнерусскому частному акту", де панувала атмосфера напруженої інтелектуальної праці, пошуку, творчої думки. Як зазначав відомий історик О. Є. Пресняков, що був сучасником тих подій, О. С. Лаппо-Данилевський ставив перед учнями ті самі завдання, які були черговими в його особистих заняттях, і в процесі роботи розкривав перед ними ті методичні прийоми, якими сам послуговувався в науковій праці "и его влияние определило для многих из них - самые приёмы их мышления и даже всю их философско-этическую настроенность" [460, С. 30-32].
Перехід до років університетського студентства, очевидно, не став якимось переломом чи крутим поворотом у житті В. І. Веретенникова. Відбувалося органічне зростання, розвиток особистості. Про певну боротьбу з собою і обставинами життя свідчить хоча б рішення В. І. Веретенникова змінити профіль навчання - перейти з фізико-математичного на історико-філологічний факультет. Саме у цей період у його житті з'являється О. С. Лаппо-Данилевський. Згодом він стане для молодого дослідника історії "дорогим учителем", а спочатку були дні, місяці, роки серйозної, напруженої, копіткої спільної роботи. В цій праці учень поступово приходив до розуміння тих наукових положень, які викладав учитель. Відчувши глибоку душевну красу цієї видатної людини, стане вдячним шанувальником і послідовником О. С. Лаппо-Данилевського. Щоб пролити більше світла на період юнацького становлення й змужніння В. І. Веретенникова, зрозуміти, які чинники впливали на формування його наукового світогляду, моральних та етичних цінностей, розглянемо окремі віхи життя людини, яка значною мірою сформувала свідомість юнака - О. С. Лаппо-Данилевського.
О. С. Лаппо-Данилевський народився і провів дитинство в освіченій дворянській родині. Закінчив 1882 р. із золотою медаллю гімназію у Сімферополі, де його батько служив віце-губернатором. Освіту продовжив у Петербурзькому університеті на історико-філологічному факультеті. Етапи біографії вченого багато в чому співпадають з життєвим шляхом В. І. Ве-ретенникова.
О. С. Лаппо-Данилевський сформувався як особистість ще в ранні дитячі роки, дитинство його складалося так, що "вроджені зерна не сохли, а проростали [460, С. 48]". Серед основних, ще з юних років сформованих якостей, сучасники визначали любов до природи, інтерес до знань, релігійність, любов до музики. І. М. Гревс, який багато років був другом вченого і добре знав його, писав, що основна риса О. С. Лаппо-Данилевського - це незмінна принциповіс
- Київ+380960830922