Підготовка майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ІСТОРІЇ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНОГО НАВЧАННЯ
2.1 Організація особистісно орієнтованої професійної підготовки студентів у педагогічному університеті
2.1.1 Особистісна орієнтація дисциплін професійно-педагогічного циклу
Метою дослідницької роботи формуючого етапу було впровадження у професійну (загальнопедагогічну та методичну) підготовку майбутнього вчителя історії методики, що забезпечує формування його готовності до реалізації особистісно орієнтованого навчання як в період педагогічної практики, так і в майбутній професійно-педагогічній діяльності.
Задачами формуючого етапу дослідження є: формування у студентів педагогічного університету ціле-мотиваційного (особистісно орієнтовані цілі і мотиви майбутньої професійної діяльності), змістового (знання особистісно орієнтованого навчання), операційного (вміння і навички моделювати особистісно орієнтовану навчальну діяльність у сучасній школі), інтеграційного (знання, вміння і навички проводити особистісно орієнтований урок історії за індивідуально-прийнятною методикою) компонентів готовності майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання та експериментальна перевірка методики професійної підготовки майбутніх учителів історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання.
Ми припускаємо, що професійна підготовка майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання буде ефективною, а її результатом буде формування відповідної готовності, якщо:
* спрямувати мету, завдання, зміст, структуру й сам процес викладання дисциплін професійно-педагогічного циклу на постійний особистісний розвиток та саморозвиток як учня так і майбутнього вчителя;
* у процесі вивчення дисциплін професійно-педагогічного циклу знайомити студентів із теоріями, концепціями, моделями і поняттями особистісно орієнтованого навчання, що дозволяють усвідомити їм необхідність підготовки до його реалізації;
* ввести в професійно-педагогічну підготовку майбутніх учителів історії курс "Особистісно орієнтоване навчання в сучасній загальноосвітній школі";
* у процесі проведення семінарських, практичних, лабораторних занять, педагогічної практики, організації самостійної та індивідуальної роботи зі студентами формувати в них уміння і навички роботи в особистісно орієнтованому освітньому середовищі;
* реалізовувати особистісно орієнтовану навчальну діяльність під час проходження педагогічної практики;
* стимулювати активність студента в навчально-пізнавальній, науково-дослідницькій і практичній діяльності;
* на основі дослідження особистісних якостей учнів і з їх врахуванням, вчити майбутніх учителів історії будувати індивідуально-прийнятну особистісно орієнтовану методику проведення уроку історії.
Організація формуючого етапу дослідження будувалась наступним чином. Професійна підготовка майбутнього вчителя історії в педагогічному університеті орієнтувалася на особистісний розвиток учня. Нами були проведені лекції, семінарські, практичні, лабораторні заняття з проблем особистісно орієнтованого навчання з усіх дисциплін професійно-педагогічного циклу (з І по V курси), внесені відповідні зміни в програми педагогічних практик. Проведене діагностичне анкетування студентів. Розроблений і запроваджений на V курсі історичного факультету спецкурс "Особистісно орієнтоване навчання в сучасній школі". Створений навчально-методичний комплекс до спецкурсу, що надає студенту можливість вибору організації власного процесу учіння з предмету. Таким чином, студенти експериментальної групи знайомились з ідеями, теоріями, концепціями, моделями особистісно орієнтованого навчання, вчились методам, формам і прийомам проведення відповідного уроку історії.
Водночас, проводилася робота по організації особистісно орієнтованого освітнього середовища в процесі вивчення дисциплін професійно-педагогічного циклу та проходження студентами педпрактик. Велась цілеспрямована робота з орієнтації мети, задач, змісту, прийомів, методів, засобів і форм організації навчального процесу на особистість студента, його пізнавальні можливості, ціннісні орієнтації, особистісний досвід. Для цього використовувались: педагогічні тренінги, відкриті й об'єднані засідання педагогічних кафедр, науково-практичні конференції, ради факультетів, ради кураторів. Паралельно з цим організовувався на заняттях дисциплін загальнопедагогічного і методичного циклів процес створення особистісно орієнтованих навчально - педагогічних ситуацій, формування діалогізованих форм навчання та суб'єкт-суб'єктних відносин за рахунок обговорення інформації про кращий досвід викладачів із впровадження елементів особистісно орієнтованого навчання у власну роботу. Розроблені й запроваджені методичні рекомендації щодо встановлення комплексних зв'язків між школою і університетом (на рівні щорічних зустрічей-семінарів учителів-випускників зі студентами та викладачами педуніверситету та спільного опрацювання рекомендацій до педпрактики). Апробація програми спецкурсу "Особистісно орієнтоване навчання в сучасній школі" та методичних рекомендацій до неї в Херсонському державному університеті та Кримському державному гуманітарному інституті.
Визначення результатів формуючого експерименту організовувалося шляхом анкетування та контрольного діагностування студентів експериментальної групи. Вимірювалися та заносилися результати в аналітичні картки. Аналіз отриманих результатів та зіставлення їх з результатами контрольної групи. Проведення комплексної діагностичної роботи для випускників із дисциплін педагогічного циклу та зіставлення її результатів у контрольній та експериментальній групах. Статистична обробка результатів готовності майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання.
Значення критеріїв готовності майбутнього вчителя історії до реалізації особистісно орієнтованого навчання у контрольній та експериментальній групах протягом формуючого експерименту визначалися метода