РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методи обстеження жінок із безплідністю, що проходили лікування методом екстракорпорального запліднення
Робота виконана на базі клініки лікування безплідності Ісіда-IVF і Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України.
У процесі виконання роботи проведений ретроспективний порівняльний аналіз 3437 ЕКЗ циклів, проведених у клініці Ісіда-IVF з 1992 по 2001 рік, серед яких 153 відповідно до обраних критеріїв були виділені у групу високого ризику розвитку важких форм СГЯ.
З них 60 хворим профілактика СГЯ проводилася шляхом периоперативного введення розчину альбуміну (1 група). У 51 хворої при проведенні профілактики розвитку важкої форми СГЯ використовувався метод контрольованого дрейфу (2 група), а 42 хворим із високим ризиком цього грізного ускладнення в якості методу профілактики використовували периоперативне введення препарату гідроксиетилкрохмалю (3 група).
У якості групи порівняння для визначення частоти виникнення важкої форми синдрому гіперстимуляції яєчників проведений ретроспективний аналіз 300 циклів у пацієнток, що отримували лікування методом ЕКЗ до впровадження у практику клініки методів профілактики цього синдрому.
Усі безплідні подружні пари, якою проводилося лікування методом ЕКЗ, обстежилися за загальноприйнятою методикою. Вона стандартно включає вивчення анамнезу життя, анамнезу захворювання, результатів клінічних, лабораторних і інструментальних методів дослідження. При вивченні анамнезу життя особлива увага приділялася з'ясуванню, шляхом опитування, чи не хворіла жінка туберкульозом, гепатитом, венеричними захворюваннями. Звертали увагу на наявність хронічних соматичних захворювань, зокрема ендокрінопатій. З'ясовували характер перенесених хірургічних утручань. При вивченні акушерського і гінекологічного анамнезу фіксували в історії хвороби вік початку статевого життя, тривалість безплідності, попередні вагітності, пологи, штучні та самовільні аборти, а також оцінювали менструальну функцію.
Об'єктивні методи включали визначення конституціонального типу, стану молочних залоз, стандартне гінекологічне обстеження.
Лабораторні методи обов'язково включали обстеження на наявність HBsAg, антитіл ВІЛ, постановку реакції Вассермана, а також ретельне бактеріологічне обстеження на інфекції, що передаються статевим шляхом. Обстеження репродуктивної функції жінок включало оцінку овуляторної функції на підставі вивчення графіка базальної температури за три менструальних цикли, трансвагінальних ультразвукових досліджень, проведених у преовуляторний період і ранню лютеїнову фазу. Лабораторно овуляцію підтверджували рівнем прогестерону (більше 15 нмоль/л) у сироватці крові в середині лютеїнової фази. Відсутність овуляції або укорочення лютеїнової фази розцінювали як ендокринну безплідність.
Окремо виділяли синдром полікістозних яєчників на підставі ультразвукових критеріїв - гіперплазована строма і більше 10 дрібних фолікулів діаметром від 5 до 10 мм по периферії яєчників, підвищеної концентрації тестостерону крові та співвідношення ЛГ/ФСГ > 2 у середині фолікулярної фази [220].
Чутливість яєчників пацієнток до препаратів ФСГ, так званий функціональний резерв, оцінювали за концентрацією ФСГ на 3 день менструального циклу [231]. Граничним значенням, що свідчить про знижений резерв яєчників за загальноприйнятими даними вважалась сироваткова концентрація ФСГ вище 10 МО/л [239].
За наявності хоча б однієї маткової труби проводилася гістеросальпігографія або ехосальпінгографія водорозчинним контрастом. Відсутність маткових труб, їхньої прохідності або відсутність зачаття протягом 12 місяців після реконструктивної операції на маткових трубах розцінювали як трубну безплідність.
Діагноз імунологічної безплідності ставився на підставі негативного або "поганого" результату тесту контакту сперми з цервікальним слизом - проба Курцрока - Міллера. Тест оцінює здатність сперматозоїдів проникати в цервікальний слиз після інкубації сперми та слизу під покривним склом протягом 45 хвилин при температурі 37 ?С. Підрахунок проводився під мікроскопом при збільшенні на 200 у десяти полях зору [82].
Про стан чоловічої репродуктивної функції судили на підставі результату дослідження сперми. Зразок сперми одержували шляхом мастурбації після 3 - 5 днів статевого стримування. Оцінка здійснювалась відповідно до критеріїв ВООЗ. За цією класифікацією нормоспермії відповідають наступні показники: об'єм 2,0 - 6,0 мл; рН 7,2 - 7,8; концентрація сперматозоонів більше 20 ? 106/мл; загальна кількість сперматозоонів в еякуляті більше 40 ? 106/мл; рухливість - більше 50% із поступальним рухом; морфологія - більше 50% нормальних форм; живі форми - більше 70%. Відхилення в спермограмі вбік зниження вищевказаних показників розцінювалися як чоловічий чинник.
У відсутність явної причини після обстеження безплідність розцінювалася як ідіопатична.
Причиною безплідності вважали ендометріоз у разі підтвердження цього діагнозу морфологічними методами при дослідженні біопсийного матеріалу, отриманого при лапаротомії, лапароскопії, кольпоскопії, трансвагінальної сонографії та аспірації виявлених даним методом ендометріоїдних кіст яєчників.
Для проведення клініко-лабораторної оцінки вихідного стану здоров'я жінок, що включаються в програму лікування безплідності методом екстракорпорального запліднення, контролю в процесі лікування, визначення груп високого ризику розвитку важкої форми СГЯ використовувалися наступні методи: визначали гематокрит, кількість лейкоцитів, лейкоцитарну формулу за загальноприйнятою методикою. Дослідження проводилися лабораторією Української республіканської клінічної дитячої лікарні "ОХМАДЕТ".
Рівні статевих стероїдних гормонів (естрадіол, прогестерон) і гонадотропинів (ФСГ, ЛГ, ХГЛ) у периферичній крові пацієнток визначали імунофлюоресцентним методом за допомогою стандартних наборів системи "DELFIA" на флюороімуному анал