РОЗДІЛ 2. Методика формування образного мислення в обдарованих
учнів засобами художньої літератури
2.1.Підготовка та проведення констатувального зрізу ........................ 47 - 72
2.2.Зміст формувального експерименту його наукове
обґрунтування ................................................................................ 73 - 107
2.3.Система формування образного мислення в обдарованих учнів
у процесі ознайомлення з творчістю письменників
рідного краю ..................................................................................... 108 - 150
2.4.Перевірка ефективності пропонованої методики ....................... 151 - 165
ВИСНОВКИ ..................................................................................................... 166 - 167
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .................................................... 168 - 186
ДОДАТКИ ......................................................................................................... 187 - 207
ВСТУП
Найціннішим ресурсом духовного поступу і матеріального розвитку суспільства є потенціал обдарованості - та енергія національного відродження, яка найповніше виявляє себе у сфері культури як організовуючому системотворчому інструменті.
Якраз на часі потреба нашої держави компенсувати ту енергію, що здатна помножити національне духовне багатство "коштовними творами" в усіх галузях мистецтва [42, 58]. Тому увага до обдарованої особистості, яка здатна генерувати через самостійне мислення оригінальні ідеї, знайшла своє відображення в державній політиці України в останні роки: ("Конституція України, "Державна національна програма "Освіта" ("Україна ХХІ століття") (1994 р.), "Концептуальні засади демократизації та реформування освіти в Україні", "Концепція безперервної освіти національного художнього виховання", "Національна доктрина розвитку освіти в Україні".
Надзвичайно важливою гранню національного змісту виховання в сучасній школі є системна робота з виявлення і виховання обдарованих дітей та молоді, створення оптимальних умов для їхнього подальшого творчого розвитку. Адже розвиваючи таланти, школа робить неоціненну послугу суспільству.
Цю думку відстоювали як вітчизняні педагоги (Г.Ващенко, Б.Грінченко, Г.Сковорода, В.Сухомлинський та ін.), так і зарубіжні (Ж.Брюно, Р.Малві, Л.Назарет, Г.Пажес, Ж.-Ш.Террасьє, А.Теккенс).
Судження давніх мислителів про виховання молодих обдарувань як екстериторіальне та уявлення про те, що таланти самостійно можуть себе реалізувати, у своїх працях заперечував ще Л.Виготський [51] і доводив, що такі міркування виникають через нерозуміння феномену обдарованості. На жаль, така думка часто побутує і серед сучасних педагогів.
Більшість вчених (Ю.Гільбух, О.Ковальов, В.М'ясищев, М.Лейтес; Ф.Клікс, В.Колвейт, Г.Нойнер, К.Перлет, В.Сієрвальд, К.Хеллер), досліджуючи цю проблему, відзначали, що обдарованість - особливий вид творчих здібностей, який дозволяє досягати високих результатів у певній сфері діяльності.
Зокрема, дослідження Д.Гілфорда [75, 281 - 287] трактують обдарованість як таку, що передбачає оригінальність (здібність продукувати ситуації, незвичність відповідей, рішень, нестандартність), семантичну гнучкість (здібність виділяти функції об'єкта і пропонувати різноманітні способи його використання), образну адаптивну гнучкість (здібність змінювати форму об'єкта таким чином, щоб побачити в ньому нові можливості) і семантичну стихійну гнучкість (здібність знаходити різноманітні ідеї у відносно обмеженій ситуації).
Дослідження в галузі психології творчості (М.Арнаудов, Д.Кирнос, Ц.Короленко, О.Никифорова, Я.Пономарьов, В.Роменець, Г.Тарасов, П.Якобсон, О.Яковлєва та ін.) показали, що досягнення високих творчих результатів пов'язані безпосередньо з виявом певних особливостей мислення особистості, отже, його нешаблонністю, нестандартністю, оригінальністю. На цьому наголошували в своїх працях Л.Ітельсон, С.Рубінштейн; В.Барко, В.Дружинін, Д.Кирнос, О.Матюшкін, Я.Пономарьов, В.Чистякова, Є.Яковлєва; Дж.Гілфорд, Г.Сієрвальд, Е.Торренс та ін.
Мистецтво, будучи засобом збереження і передачі раціонального і емоційного досвіду людства, вимагає від індивіда високого рівня сформованості образного мислення, завдяки якому він здатний не тільки розуміти художні образи, а й створювати їхню нову якість.
У педагогічній практиці проблема формування образного мислення учнів засобами літератури знаходить своє відображення, однак мало розроблена педагогічна технологія її розв'язання. Про це свідчать поодинокі звернення дослідників до питання розвитку літературно-творчих здібностей обдарованих учнів, які вже мають власні творчі доробки, котрі часто відзначаються низьким рівнем художньої якості саме через відсутність у цієї категорії школярів необхідних знань, умінь і навичок з основ літературної творчості та через низький рівень сформованості їх образного мислення.
Проблемі виявлення і розвитку обдарованих школярів присвячено ряд психолого-педагогічних студій С.Рубінштейна, Дж.Фріман; Ж.Брюно, Р.Малві, Л.Назарета, Р.Пажеса, Ж.Террас'є, І.Рензуллі, а також М.Бургіна, Л.Коваль, М.Лейтеса, В.Моляко, Л.Попової, А.Савенкова, В.Чудновського, Н.Шумакової та ін., в яких відзначається, що обдарованість - це скоріше приховані потенційні особливості особистості, цілісний вияв яких можливий завдяки наявності в педагога великого досвіду та спеціальних знань з цього питання.
А. Готедінер [68, 84] у праці "До проблеми різносторонніх здібностей" відносить всі види діяльності, де основною формою мислення є художній образ - специфічна форма відображення дійсності в мистецтві, основний продукт художньої творчості, здатний естетично впливати на людину. Як відомо, визначальною ознакою мистецтва є матеріал, за допомогою якого митець створює цей художній образ, апелюючи його до споглядача, залучаючи через нього естетично сприймати, розуміти і переживати цінності своїх ідеалів і прагнень. У художній літературі