РОЗДІЛ 2
КОГНІТИВНА ДИНАМІКА РОЗГОРТАННЯ ТЕКСТОВИХ КОНЦЕПТІВ У ВНУТРІШНЬОМУ МОВЛЕННІ ПЕРСОНАЖІВ У РОМАНІ Ф.МОРІАКА "AGNEAU"
2.1. Творчість Ф.Моріака як відображення його картини світу
Кожна людина живе одночасно в реальному оточенні (Світі 1) та у своєму внутрішньому світі (Світі 2). У художника Світ 2 особливо яскравий та "реальний", а головне, має тенденцію втілюватися у світі його твору. Цей твір, з одного боку, - з точки зору внутрішнього змісту, - створює свій "можливий світ" (Світ 3); з іншого боку, як фізичний об'єкт він повертається у Світ 1 та впливає на нього. У письменника специфічного складу, схильного до рефлексії над власною творчістю, співвідношення між цими світами - світом реальності та уявним світом або можливим світом твору та реальним світом (тобто між Світом 1 та Світом 2 або між Світом 3 та Світом 1) - нерідко стає темою художньої творчості [197, с. 323]. З таким явищем ми зустрічаємось у Ф.Моріака, кожен роман якого є тією чи іншою мірою автобіографічним.
Серед французьких письменників XX століття Франсуа Моріак посідає місце визнаного класика, академіка та нобелевського лауреата. Список моріаківських романів сягає двох десятків та охоплює хронологічно біля півстоліття. Історія юнака-католика, який, покинувши рідних, шукає свій шлях та своє призначення в житті, намагаючись зрозуміти його смисл, у різних варіантах розповідається, починаючи з перших романів "L'enfant charge de chaines" (1913), "La robe pretexte" (1914).
Вихований у католицькій родині, Ф.Моріак увійшов у літературу "херувимом з ризниці, що грав на маленькому органі" [389, с. 787], заявивши про себе поетичною збіркою "Les mains jointes" (1909). Поетичне бачення наклало відбиток на прозу Ф.Моріака, емоційність, ритмічність та мелодика якої характеризують її як поетичну [301, с. 8, 18].
Крізь усю творчість письменника проходить образ "сумного та прекрасного міста, розділеного надвоє повільною течією мулистої річки Рони, оточеного сосновими лісами - ландами, увінчаного виноградниками" [390, с. 843]. Бордо та угіддя, що прилягали до нього, складали замкнений всесвіт Моріака-художника, кордони якого переступались дуже рідко та неохоче. Дія всіх його романів відбувається в кінці ХІХ - на початку ХХ століття, тільки іноді переходячи межі першої світової війни.
Населяючи персонажами створений ним світ, автор не намагався зв'язати всі твори між собою. Тільки невелику кількість романів письменника об'єднують спільні герої. В один великий твір, який Ф.Моріак писав та переписував усе життя, їх перетворюють єдність конфлікта, повторюваність головних дійових осіб, ситуацій, мотивів, образів, навіть окремих фраз, наприклад: "Vous etes un garcon comme tous les garcons," - заспокоюють ні на кого не схожого героя "Agneau" (Мauriac, А, 77), "Je ne suis pas un garcon comme les autres," - марно запевняє себе герой роману "Un adolescent d'autrefois" (Мauriac, АА, 35).
У своїх творах автор показує "нікчемність людини без Бога" та стверджує, що "не буде нічого, якщо не буде Бога" [388, с. 756]. Ф.Моріак проголошував, що "прив'язаний до церкви, як людина до планети" [389, с. 789], проте не вважав себе католицьким письменником, а називався "католиком, що пише романи" [там само, с. 780; 218, с. 81]. Визнаючи себе грішником та приймаючи досконалу жертву Христа як принесену не тільки за гріхи людства, а й за його особисті, віруючи у Христа як Бога живого, що воскрес [218, с. 18, 43З; 389, с. 799], із самого початку свого свідомого життя Ф.Моріак не приймав католицький догматизм, релігійність та фарисейство [218, с. 15, 62, 67; пор.: 836, с. 1162; 344, с. 45]. Тема критики релігії в церкві проходить крізь усю творчість письменника.
Головним завданням художника автор вважав зображення одвічних конфліктів: "конфлікт Бога та людини в релігії, конфлікт чоловіка та жінки в коханні та конфлікт людини зі своєю совістю" [388, с. 752], які, відповідно до біблійного християнського вчення, є наслідками гріхопадіння людини (1 М. 2: 17; 3) [54]. Романи Ф.Моріака розкривають тему воскресіння духовності в душі людини. Письменник переконаний, що воно починається в стадії усвідомленого покаяння людини в своїх гріхах [218, с. 18-19], до якого він намагався привести як своїх героїв, так і читачів [3, с. 6].
Маючи благополучну родину - кохану дружину та четверо дітей, родину, яка слугувала прикладом єдиної щасливої сім'ї у творчості письменника в романі "Le Mystere Frontenac" (1933), Ф.Моріак усе життя почувався самотнім у душі. "Le Desert de l'amour" (1925) - таку назву має один з романів автора, за який він отримав Гран-прі Французької академії. Сама сутність людського життя за Ф.Моріаком - "пустеля кохання": самотність удвох, самотність в сім'ї, самотність у суспільстві [388,с. 753, 808; 400, с. 59-61; 417, с. 39-42].
У своїх творах письменник концентрував увагу на психології персонажа, надаючи їм форми сповіді, як-от: спогади Терези ("Therese Desqueyroux"), щоденник Луї ("Le Noeud de viperes"), спогади Луї ("La Pharisienne"), спогади та сповіді один перед одним Жана і Мішель ("Agneau"), щоденники Алена Гажака ("Un adolescent d'autrefois"). Автор починає романи з опису фінальної ситуації, а потім відтворює минуле. Принцип порушення хронології, окреслений ще в романах "Genitrix", "Le Fleuve de feu", "Le Desert de l'amour", набув розквіту в "Therese Desqueyroux", "Le Noeud de viperes" та "Agneau". Фіксуючи потік свідомості персонажів, автор вдавався до зображення їхнього внутрішнього мовлення.
Письменник пережив дві світові війни, зберігаючи активну громадянську позицію, про що свідчить його діяльність як журналіста й публіциста. Під час другої світової війни Ф.Моріак був єдиним французьким академіком, що вступив до підпільного антифашистського Національного комітету французьких письменників.
Отже, співвідношення між світами - світом реальності, тобто оточенням, в якому жив автор, його внутрішнім світом та можливим світом твору (між Світом 1, Світом 2 та Світом
- Київ+380960830922