РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Методи дослідження
Керуючись теоретичними висновками про комплексне вирішення завдань фізичного виховання, ми визначились у методах дослідження, які найкращим чином відповідають цим завданням. Серед загальнонаукових методів дослідження, це такі методи як:
* системний підхід;
* метод прогнозного сценарію.
Із конкретно-дослідницьких ми використали:
* теоретичний аналіз і синтез;
* вимірювання антропометричних та функціональних показників;
* педагогічне тестування фізичної підготовленості;
* педагогічне спостереження та експертна оцінка;
* педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий та контрольний етапи);
* математико-статистичний метод.
1) Теоретичний аналіз і синтез. Проаналізовано 210 джерел науково-методичної літератури, серед яких 21 іноземні.
Вивчення наукової літератури з теорії і методики фізичного виховання, фізіології і психології було спрямоване на розкриття біологічних закономірностей розвитку тренованості та виявлення на основі них прогалин у сучасній теорії та методиці фізичного виховання підлітків. Це дало можливість визначити наукову задачу власних досліджень та розробити експериментальну програму. Аналіз літературних джерел дозволив розкрити зміст основних понять: зміст і форма фізичних вправ, довгострокова комбінована адаптація, всебічний розвиток фізичних якостей, програмування навчальних та тренувальних завдань.
На основі аналізу і узагальнення літературних джерел були визначені об'єкт, предмет, сформульовані мета і завдання дослідження, розроблено структуру експериментального дослідження.
Методологічною основою дисертаційного дослідження є теорія наукового пізнання; сучасна теорія адаптації організму до фізичних навантажень: теорія стрес-реакції Г. Сельє (1960) та теорія функціональних систем А.А. Анохіна (1975), теорія формування системного структурного сліду Ф.З. Меєрсона (1981); основні положення теорії і методики фізичного виховання та теорії спортивної підготовки [9, 89, 120, 155, 186].
2) Педагогічне тестування фізичної підготовленості. В основу методики визначення рівня фізичної підготовленості ми поклали обов'язковий комплексний тест оцінки стану фізичної підготовленості, передбачений шкільною програмою. Він включає наступні тести: 1) біг 60 м; 2) біг 2000 м; 3) нахил вперед із положення сидячи або стоячи; 4) підтягування з вису на високій перекладині (хлопці) та висотою 95 см (дівчата); 5) "човниковий" біг 4х9 м; 6) стрибок у довжину з місця.
Отримані кількісні показники оцінювались за 12-бальною шкалою, яка представлена в журналі "Теорія та практика фізичного виховання", №2, 2001 рік [18].
Проте, розроблена нами експериментальна методика всебічного розвитку фізичних якостей передбачала удосконалення усіх морфо-функціональних компонентів організму, що зумовлюють рухову активність учнів у всіх головних м'язових групах.
Ця методика всебічного розвитку фізичних якостей, з метою перевірки своєї ефективності на практиці, вимагала адекватної методики тестування фізичної підготовленості. Тому при доборі засобів тестування ми орієнтувались на визначення функціонального стану усіх морфо-функціональних структур організму, що зумовлюють рухову активність учнів у всіх головних м'язових групах.
Визначивши, досконалість яких внутрішніх факторів рухової активності (табл. 2.1) визначає шкільний комплексний тест (в таблиці виділено жирним), ми побачили, що їхня кількість представляє лише 27 % від усієї кількості морфо-функціональних компонентів, що зумовлюють загальну рухову активність школярів у всіх головних м'язових групах. Зокрема, якщо м'язи згиначі та розгиначі усіх ланок тіла взяти за 100 %, то: лабільність нервових процесів (НП) тестується лише у 37,5 % м'язових груп; збудливість нервових процесів - у 25%; здатність до залучення максимальної кількості рухових одиниць також у 25%; стійкість нервової системи до безперервної імпульсації не визначається взагалі (0%); потужність енергосистеми АТФ-КрФ тестується у 25% ланок тіла; ємність системи АТФ-КрФ - у 18,75%; продуктивність ГЕС не визначається зовсім (0%); продуктивність ОЕС, можна вважати, тестується на 100%, оскільки вона у вирішальній мірі зумовлена функціонуванням систем вегетативного забезпечення, а не виконавчим апаратом; розтягуваність тестується лише у 12,5% ланок тіла.
Тому, з метою всебічної характеристики фізичної підготовленості школярів, комплексний тест, що передбачений шкільною програмою, нами був доповнений додатковими засобами, зміст яких дає можливість виявити рівень досконалості інших механізмів (у таблиці позначено курсивом). Частину тестів, які відповідають нашим вимогам, було взято з спеціальних джерел, а головним чином з Державних тестів і нормативів фізичної підготовленості населення України. Інша частина, при відсутності необхідних у спеціальних інформаційних джерелах була розроблена і запропонована нами.
Ступінь надійності тестів визначався шляхом порівняння середніх помилок середніх арифметичних величин (табл. 4.1), отриманих у різних обстежених груп. При цьому ступінь надійності тесту вважалась достатньою, якщо середні арифметичні величини мали зони співпадання [140].
Засоби із Державних тестів і нормативів фізичної підготовленості населення України:
1. Піднімання в сід за 1 хвилину (частота швидкісно-силових рухів у комбінації з силовою витривалістю при роботі в зоні субмаксимальної інтенсивності згиначів тулуба).
2. Згинання і розгинання рук в упорі лежачи (силова витривалість при роботі в зоні максимальної інтенсивності розгиначів верхніх кінцівок).
3. Біг 400 метрів (швидкісна витривалість при роботі в зоні субмаксимальної інтенсивності нижніх кінцівок).
4. Вис на зігнутих руках (статична силова витривалість при роботі в зоні субмаксимальної інтенсивності згиначів нижніх кінцівок).
Тест запропонований В.А. Романенко [135]:
5. Штовхання набивного м'яча (4 кг) двома руками від грудей із