РОЗДІЛ III
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКОГО МАЛОГО ТА СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ В СИСТЕМІ ГЛОБАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА
3.1 Інституціональна основа участі українського малого та середнього бізнесу в зовнішньоекономічних зв'язках
В умовах нерозвинутості ринкових механізмів основним інституціональним інноватором виступає держава. Економіка колишніх соціалістичних країн, де сильна держава здійснювала свою владу, інституціонально не була готова до сприйняття макроекономічних ринкових регуляторів. "Органи планування, які збереглись з радянських часів, накопичені ними традиції, не відповідають ринковим уявленням. Через це, використання їх рекомендацій в ринковому середовищі призведе до грубих помилок, ціною яких може бути деградація економіки". [28] Разом з тим, на думку В. Дубровського, експерта групи з макроекономічної реформи Гарвардського інституту міжнародного розвитку, в Програмі "Україна-2010" "катастрофічно недооцінений, визнаний на сьогоднішній день найважливішим, інституціональний аспект реформ. Програма розглядає економіку як систему, де рух ресурсів відбувається автоматично відповідно до волі держави, або, в кращому випадку, економічними стимулами. Однак, весь попередній досвід реформ свідчить, що суб'єкти пострадянської економіки реагують як на директивні вказівки держави, так і на звичайні для розвинутих економік ринкові стимули, достатньо своєрідно." Так, наприклад, реакцією на спробу монетарної стабілізації у невідповідному інституціональному середовищі стало не економічне зростання, а виникнення "віртуальної економіки і поширення протекціонізму". [28]
Корегування моделі конкурентного ринку інститутів до умов перехідної економіки полягає в урахуванні монопольної влади держави, яка пропонує на інституціональному ринку формальні інститути.
Існування монополії на інститути виявляється у диференціації доступу до можливостей економічної діяльності в залежності від критеріїв, які мають значення при тому чи іншому державному устрої. Це, в свою чергу, детермінує розподілення доходів, створюючи певним групам переваги для їх отримання, але у той же час блокуючи їх для решти населення.
Під час здійснення реформ, в період після 1991 р., основна увага приділялась технічним і макроекономічним аспектам. Але лібералізація цін не забезпечує створення ринків, а прийняття економічних законів не гарантує їх виконання. З цих причин формування нової інституціональної структури - процес не менш складний, ніж "технічне" створення окремих ринків і інститутів. І хоча інститути, які є правилами і обмеженнями, визначають поведінку господарюючих суб'єктів, вони, перш за все, формуються під впливом інтересів індивідів і організацій, зацікавлених у створенні системи ефективних ринків. [123]
Традиційно відокремлюються дві інституціональні умови, які виступають необхідною основою формування ринків: інститут приватної власності і свобода підписання контрактів. [120; 195, 197]
У зв'язку з цим, ядром інституціональних змін в перехідній економіці є приватизація та формування ключових постприватизаційних інститутів, найважливіших, зокрема, для розвитку підприємницького сектору.
У широкому сенсі приватизаційний процес можна розглядати не тільки як технічні процедури продажу (передачі) активів з державного сектору в приватний, але як більш фундаментальний процес формування інституціональних передумов для подальшого формування ринкового середовища. Зокрема, саме масова приватизація у країнах СНД сприяла появі підприємницького сектору.
В межах інституціональної економіки (Р.Коуз, О.Уільямсон): підприємець - суб'єкт, який здійснює вибір між контрактними відносинами вільного ринку та організацією фірми з метою економії трансакційних витрат. Підприємництво є особливим регулюючим механізмом, який відрізняється від механізмів як цінового, так і прямого державного регулювання, більш того, деякою мірою альтернативним останньому.
В умовах перехідного періоду підприємництво, як важлива частина інституціональних перетворень, відіграє роль економічного демпфера. Воно має високий адаптаційний потенціал, який дає можливість пристосовуватись до умов зовнішнього середовища, які змінюються.
На етапі реформ, які орієнтовані, перш за все, на структурну перебудову економіки, інституціональні перетворення повинні створювати необхідні передумови для переходу до стадії економічного зростання, для підвищення віддачі від інвестицій. Вимоги структурної перебудови визначають такі основні напрямки формування і розвитку ринкових інститутів:
- реформа підприємств;
-докорінна зміна інституціональних основ механізму накопичення (приватизація і розвиток ринку нерухомості);
- розвиток фінансових ринків і фінансових інститутів, розвиток ринку цінних паперів;
- розвиток банківського сектору;
-стимулювання конкуренції і активізація антимонопольної політики, підтримка підприємництва;
- регулювання природних монополій;
- удосконалення законодавства, закріплення судової системи, в тому числі розвиток системи арбітражних судів, посилення боротьби зі злочинністю.
Крім того, найважливіші інституціональні перетворення повинні відбутись під час реформи соціальної сфери та воєнної реформи.
Українська економіка потребує нових підходів до аналізу теперішньої економічної ситуації. Однією з причин високої соціальної вартості реформ, що проводяться, є формальне втілення неокласичних схем під час переходу до ринку в збиток інституціональним та соціальним факторам, роль яких безмежно зростає в умовах глибоких структурних соціально-економічних перетворень. [123, 62]
Голова Ради директорів Центру міжнародного приватного підприємництва, виконавчий директор "Globalnet Venture Partners", Джон Бон говорив про важливість інституцій: "Коли я працював в агенстві "Мудіс", ми присвоювали країнам, які розглядали в аспекті доцільності інвестування, певні інвестиційні категорії. У тих країнах, де боролися за приплив інвестицій, також ми зіткнулись із ситуаціями, коли самі компанії, котрі пр
- Київ+380960830922