РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ОБ'ЄКТНИХ ВІДНОШЕНЬ СУБ'ЄКТА У КОНТЕКСТІ ДОСЛІДЖЕННЯ ФЕНОМЕНУ АГРЕСІЇ
2.1. Поняття об'єктних відношень суб'єкта та їх глибиннопсихологічне дослідження
Традиційно у філософії та психології поняття "об'єкт" використовується у зв'язку з суб'єктом його пізнання. "Справедливим є визначення типу "не існує суб'єкта без об'єкта і немає об'єкта без суб'єкта", що по суті розкриває специфіку процесу пізнання, підкреслює принципову неможливість навіть відносного їх розмежування, відриву одне від одного" [117, с.222]. Таким чином, можна дійти висновку, що об'єкт існує у контексті суб'єкта, який його сприймає та взаємодіє у процесі пізнання. Окрім того, визначають складні системні утворення типу "суб'єкт - об'єкт - суб'єкт" і "об'єкт - суб'єкт - об'єкт", завдяки яким відбувається "суб?єктивація, психологізація, персоналізація об'єктивної діяльності, і, навпаки, примноження суб'єктивного потенціалу як людства, так і особистості" [102, с.58].
Спробуємо дати визначення об'єкта, користуючись словником з психоаналізу: "...об'єкт є те, що має стійкі і постійні ознаки, які в принципі можуть бути сприйняті усією спільнотою суб'єктів незалежно від їх індивідуальних бажань і вражень" [64,с.289]. Основною тезою вчення З.Фрейда було наступне: "...об'єктом потягу є те, в чому або засобом чого потяг може досягти своєї мети" [225, с.215]. З.Фрейдом підкреслювалося, що мова йде не про задоволення потягу будь-яким об'єктом, а що об'єкт для кожного суб'єкта видається своєрідним.
Важливо розкрити зміст поняття "об'єкт" в контексті глибиннопсихологічних досліджень психіки. Звернемося, перш за все, до філософського енциклопедичного словника [122, с.453]. Термін "об'єкт" в перекладі з латинської (objektum) - предмет: від латинського objektо - швидко вперед, протиставляю. Іншими словами, об'єкт - це те, що протистоїть суб'єкту. Об'єкт не просто тотожний об'єктивній реальності, а виступає як така її частина, яка знаходиться у взаємодії з суб'єктом. Об'єкт дається суб'єкту в його відчуттях, однак тут він виступає ще й у прихованій, непроаналізованій формі і визначається індивідуальною історією конкретного суб'єкта, історією реалізації його лібідного потягу, історією його дитинства. "Об'єкт є той момент потягу, який менш за все обумовлений вродженим тілесним і душевним складом суб'єкта" [64,с.290]. З метою більш точного представлення глибиннопсихологічного підходу в дослідженні агресії, нам важливо вказати на те, що об'єкт (матеріалізований предмет) має прихований зміст, який об'єктивується в процесі психоаналітичного діалогу з протагоністом, що здійснює самореалізацію під впливом предметної моделі. Згідно нашої психокорекційної практики, фактично цей зміст є не в об'єкті, а в психіці протагоніста, який, працюючи з певним предметом, поступово об'єктивує його на засадах спонтанної активності, яка каталізується у діалогічній взаємодії з професіоналом-психологом. Вираз "прихований зміст" можна розуміти широко, тобто як сукупність усього того, що поступово виявляється в аналізі психологом спонтанних асоціацій протагоніста. Явний зміст (З.Фрейд інколи називав його просто змістом) - це усічений варіант прихованого змісту, пов'язаного зі сферою несвідомого. Чи маємо ми сподівання на пізнання останнього? Так. По-перше, цей зміст "проситься на поверхню" у зв'язку з попередніми витісненнями та відповідними опорами, що стримують фіксовану в надрах несвідомого енергію; по-друге, його прояви (вираження у зовнішній реальності) носять символічний характер, що дозволяє уникати контролю ("блокади") свідомого; по-третє, цьому прихованому змісту притаманний усистематизований характер, детермінований глибиннопсихологічними цінностями. З.Фрейд у контексті дослідження сновидінь писав, що обидва ці змісти "виникають перед нами як два варіанти одного і того ж змісту на двох різних мовах, або ж зміст сну з'явився перед нами як переклад сновидних думок, як інший спосіб їх вираження, знаки якого, рівно як і закони зв'язку цих знаків нам ще лише потрібно буде зрозуміти при порівнянні оригіналу з перекладом. Ми одразу ж розуміємо сновидні думки, як тільки-но їх усвідомлюємо" [234, с.283].
У дослідженні ми розв'язуємо дану задачу, спираючись на психодинамічну теорію (див. роботи академіка АПН України Т.С.Яценко - [189; 190; 191; 192]). Практика доводить, що професіоналізм у практичній психології невід'ємно пов'язаний із глибинним баченням та розумінням взаємовідношень між такими вагомими категоріями, як об'єкт і суб'єкт. Це стосується не лише практичної психології. Якщо звернутися до педагогіки (та близьких до неї галузей), то ми переконуємося, що "суб'єкт-суб'єктні" стосунки є тим маяком, на який орієнтуються у спрямуванні взаємодії учителя та учня усі декларовані у цій галузі закономірності. Проте, вважаємо, це не було б проблемою як такою, якби з новою силою не проявилася "наріжним каменем" тенденція до "суб'єкт-об'єктних" стосунків. І, очевидно, імператив таких тенденцій нам може допомогти збагнути лише глибинна психологія. Зокрема, завдяки психоаналізу ми розуміємо, що саме в об'єкті або завдяки об'єкту потяг може досягати своєї мети або задоволення. Це може бути людина в її цілісності або частковий об'єкт, об'єкт реальний або фантазматичний (уявний).
Підвалини об'єктності, на наш погляд, закладаються в глибиннопсихологічних цінностях. Останні формуються під впливом первинних лібідних об'єктів, чуттєве єднання з якими носить інцестний характер, на що існує "табу". Психіка ж внаслідок послідовності лібідних намірів (зберігаючи залежність від них) шукає відповідної реалізації в заміщеннях, які виключають усвідомлений зв'язок з первинними об'єктами. Можливо саме тому З.Фрейд окреслював перші лібідні порухи дитини як до первинного об'єкта , а не як до первинного суб'єкта. Адже лібідний зв'язок з такою "первинною особою" здійснювався не через розуміння її суб'єктності, а через орієнтацію на окремі, важливі для даної дитини риси, і перш за все - через груди матері, до яких згодом формується подвійне (амбівалентне) ставле
- Київ+380960830922