Ви є тут

Функціонування податку на додану вартість в сільському господарстві

Автор: 
Ущапівська Надія Миколаївна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U003211
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ
2.1. Механізм справляння податку на додану вартість в сільському господарстві
Для обчислення податку на додану вартість мають бути чітко визначені всі елементи оподаткування, включаючи об'єкти, які потрібно оподатковувати, порядок визначення податкової бази по таких об'єктах, розмір ставки, механізм розрахунку податку, який необхідно сплатити до бюджету тощо, тобто для нарахування ПДВ, необхідно визначити:
- об'єкт оподаткування;
- податкову базу;
- суб'єкт оподаткування;
- податковий період;
- податкову ставку та пільги;
- порядок нарахування податку;
- строки сплати податку.
Податок на додану вартість, на відміну від інших податків на споживання, має специфічний механізм обчислення та сплати, який полягає в тому, що до бюджету сплачується різниця між ПДВ, який надійшов до підприємства у складі реалізованої продукції (податкове зобов'язання), і ПДВ, сплаченого платником податку у зв'язку з придбанням виробничих ресурсів (податковий кредит). Проаналізуємо, що саме формує об'єкт оподаткування ПДВ в Україні.
При визначенні об'єкта оподаткування ПДВ до уваги приймаються операції платників податку з:
- продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, в тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оперативної оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;
- ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операції з ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави та іпотеки;
- вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами митної території України.
Аналізуючи, визначення об'єкту оподаткування, слід зазначити, що Закон [5] закріпив дуже широке поняття товару. Так, під товаром необхідно розуміти матеріальні та нематеріальні активи, цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення. З одного боку, таке визначення товару дозволяє на практиці об'єктивніше визначати перелік продукції та інших матеріальних та нематеріальних активів, вартість яких після продажу буде включено до об'єкту оподаткування; а з іншого боку встановлене законодавчо визначення товару суперечить визначенню товару як економічної категорії [137, с.38].
У проекті Податкового кодексу об'єктом оподаткування ПДВ визначено такі операції:
- з продажу товарів, робіт, послуг, місце продажу, виконання, надання яких розташовується на митній території України;
- з імпорту товарів на митну територію України та одержання результатів робіт, послуг від нерезидентів, місце виконання, надання яких розташовується на митній території України.
Враховуючи зазначене, можна відмітити, що суттєвих змін у визначенні об'єкту оподаткування ПДВ не відбудеться, оскільки як і раніше основним об'єктом є операції з продажу товарів, робіт, послуг, які здійснюються на митній території України.
Однак, для того аби нарахувати податок на додану вартість, недостатньо лише визначити об'єкт оподаткування. Для цього необхідно визначити податкову базу, яка необхідна для нарахування конкретних сум податку для розрахунків з бюджетом.
Недоліки визначення об'єкту оподаткування (на ранніх етапах становлення) податку на додану вартість зумовили зміну порядку визначення бази оподаткування цього податку, який вступив в дію з набуттям чинності Закону [5] з 1 жовтня 1997 року. Перш за все, база оподаткування почала формуватися без урахування ПДВ (раніше діючий порядок визначення оподатковуваного обороту включав суму цього податку). По - друге, до бази оподаткування почали включатися інші податки та збори, що враховуються у ціні товару. Згідно даного Закону, база оподаткування податком на додану вартість визначається виходячи із вільних (договірних) або врегульованих цін (тарифів) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включається в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. Виходячи з цього, за рахунок включення до бази оподаткування інших податків і зборів, в порівняння з попередніми роками і збільшилась величина податку.
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.
За умов несвоєчасної оплати покупцями наданих товарів (виконаних робіт, послуг) у постачальників виникає іммобілізація власних оборотних засобів, що сприяє погіршенню їх фінансового становища, в свою чергу це призводить до збільшення несвоєчасних розрахунків з бюджетом. Такі умови ведення господарської діяльності господарствами сприяють бартерним розрахункам.
Тоді, у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами в межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни. А у випадк