РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Об'єкт дослідження та умови опромінення
Дослідження проведені на 232 білих нелінійних щурах-самцях масою 180-200 г, яких утримували в стаціонарних умовах віварію на стандартному раціоні.
Згідно меті і завданням досліджень експерименти були розділені на 2 групи. В першій групі - досліджували секреторну функцію шлунка під впливом різних доз іонізуючої радіації та дії фізіологічних стимуляторів секреції. Друга група включала серії досліджень по вивченню процесів цитопротекції за умов рентгенівського опромінення та стресу.
В ході експериментів був використаний діапазон малих доз рентгенівського опромінення, а саме: 10, 20, 30, 40, 50 сГр та 1 Гр при одноразовому опроміненні та 40 сГр при фракційному опроміненні щурів.
Умови опромінення:
1. 10 сГр - напруга - 200 кВ, сила струму - 5 мА, потужність дози в повітрі - 8,9 Р/хв., шкіро-фокусна відстань - 97 см (без тубуса), фільтри - 0,5 мм Cu + 1 мм Al.
2. 20 сГр - напруга - 200 кВ, сила струму - 5 мА, потужність дози в повітрі - 17,0 Р/хв., шкіро-фокусна відстань - 50 см (з тубусом), фільтри - 0,5 мм Cu + 1 мм Al.
3. 30 сГр - напруга - 200 кВ, сила струму - 5 мА, потужність дози в повітрі - 30,0 Р/хв., шкіро-фокусна відстань - 50 см (з тубусом), фільтри - 0,5 мм Cu + 1 мм Al.
4. 40 сГр - напруга - 200 кВ, сила струму - 10 мА, потужність дози в повітрі - 33,5 Р/хв., шкіро-фокусна відстань - 50 см (з тубусом), фільтри - 0,5 мм Cu + 1 мм Al.
5. 50 сГр - напруга - 200 кВ, сила струму - 5 мА, потужність дози в повітрі - 47 Р/хв., шкіро-фокусна відстань - 30 см (з тубусом), фільтри - 0,5 мм Cu + 1 мм Al.
6. 1 Гр - напруга - 200 кВ, сила струму - 19 мА, потужність дози в повітрі - 93 Р/хв., шкіро-фокусна відстань - 30 см (з тубусом), фільтри - 0,5 мм Cu + 1 мм Al.
Вивчення впливу наменшої із доз опромінення - 10 сГр обумовлено тим, що дана доза, по-перше, відноситься до діапазону малих доз, по-друге, співставима з середніми величинами доз опромінення, евакуйованих з 30-ти кілометрової зони після аварії на ЧАЕС [114].
При фракційному опроміненні тварин щодня на протязі 4 днів опромінювали рентгенівським опроміненням дозою 10 сГр до досягнення загальної дози 40 сГр.
Використання дози опромінення 40 сГр обумовлено тим, що за офіційними даними середні величини доз опромінення обстежених ліквідаторів, які працювали в 1986-1987 р.р. на аварійних роботах - 38,9+4,9 сГр; евакуйованих - 12,5+5,4 сГр [114].
Окрема серія досліджень була присвячена впливу на стан СОШ комбінованій дії іонізуючої радіації та "соціального" стресу. Щурів опромінювали рентгенівським випромінюванням в дозах 10, 30 та 40 сГр за 10 хвилин до початку впливу "соціального стресу".
2.2. Дослідження шлункової секреції у щурів
Дослідження шлункової секреції у щурів проводили в гострих дослідах методом перфузії ізольованого шлунка за Гхошем та Шілдом [201]. Щурів наркотизували уретаном в дозі 0,11 г/1 кг живої маси. Уретан розчиняли в фізіологічному розчині в об"ємі не більше 1 мл та вводили внутрішньоочеревинно. Виконували трахеотомію та лапаротомію по серединній лінії очеревини. З черевної порожнини діставали шлунок, знаходили дванадцятипалу кишку та нижче пілоричного сфінктера підводили лігатуру. За тим через стравохід вводили в шлунок привідний катетер, по якому подається перфузійний розчин, фіксували його на рівні розрізу трахеї. Робили розріз на дванадцятипалій кишці, через який в шлунок вводився ще один катетер - відвідний. Його фіксували трохи нижче пілоричного сфінктера і вище розрізу дванадцятипалої кишки. Привідний катетер приєднували до перистальтичного насосу НП-1, за допомогою якого перфузійний розчин подавався в шлунок з постійною швидкістю (17 мл за 10 хвилин). Відвідний катетер приєднувався до колектора фракцій, який автоматично збирав 10-хвилинні проби перфузату на протязі всього досліду. Об'єм вихідного розчину залишався незмінним та був рівним об'єму вхідного (17 мл). Це свідчить про те, що шлунок щурів секретує за 10 хвилин об'єми шлункового соку, що візуально не визначаються. Температура фізіологічного розчину була сталою і підтримувалась на рівні 380 С.
Для електротитрометричного титрування, в тому числі і шлункового соку, як правило, використовують рН-метри, які одночасно являють собою чутливі амперметри, які реагують на різницю потенціалів, що виникає в парі рН-чутливих електродів. В зв'язку з цим зміна сили струму, яка реєструється рН-метром при титруванні, може бути використана для автоматичної зупинки подачі розчину лугу в титраційний стакан. На цьому принципі основані титрометр фірми "Radiometr" (Данія) та білоруський прилад БАТ-15, що випускає Гомельський завод вимірювальних приладів. У названих приладах подачу розчину для титрування регулює електромагнітний клапан, який може бути в положенні "відкрито" або "закрито". Це затрудняє тонку регуляцію швидкості подачі розчину, яка особливо важлива при точних вимірах і малих вихідних об"ємах; наявність магнітних клапанів передбачає подачу розчинів під впливом гідростатичного тиску стовпа рідини, при зміні висоти рідини в бюретці в процесі титрування зменшується швидкість подачі розчину, що впливає на результати досліджень.
Нами була використана конструкція напівавтоматичного електротитрометричного пристрою, яка дозволяє проводити автоматичне титрування з регульованою швидкістю подачі титраційних розчинів [45]. Швидкості подачі розчинів, будучи встановленими на певному рівні, залишаються незмінними впродовж всього титрування проби.
Напівавтоматичний електротитрометричний пристрій складається з 6 блоків: 1) РН-метр (універсальний іономір або будь-який інший рН-метр-мікроамперметр; 2) порогове електронне реле часу, настроєне на певну напругу, при досягненні якої зпрацьовує реле-вимикач для перистальтичного насосу; 3) електромагнітна мішалка; 4) блок титрування, який включає штатив, на якому розміщений титраційний стакан: занурені в стакан електроди, сполучені з рН-метром, піпетка подачі титраційного розчину, термо
- Київ+380960830922