РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНІ ПІДСТАВИ ТЛУМАЧЕННЯ ДОГОВОРУ
2.1. Договір як загальноправова категорія
Для розгляду загальнотеоретичних підстав тлумачення договору необхідно спочатку дати характеристику цій формі комунікативної взаємодії, виявити його соціальну і правову природу, визначити історичні і правові аспекти його виникнення і розвитку. Обґрунтованість такого підходу може бути виражена словами Є.Б.Пашуканіса: "... договір є одним із центральних понять у праві" [130, с.113].
Слід абстрагуватися від стереотипів уявлень, що склалися, про договір як про вузькогалузевий інститут і відтворити тезу про те, що "узагальненого легального поняття договору, придатного для всіх галузей права, не існує" [131, с.195].
Можна констатувати, що договір - це таке правове явище, ступінь вивченості якого в цілому неадекватний його становищу і значенню у праві [132, с.73]. Дійсно, з одного боку, написано багато десятків монографій і навчальних посібників з договірної проблематики в рамках окремих галузей права. Проте, якщо зважати на цей масив, можна зробити висновок, що договір як найповніше вивчений лише у міжнародно-правовій науці і цивілістиці. У той же час відчувається серйозна нестача робіт із загальної теорії договору.
У вітчизняній науці останніми роками з'явилися дисертаційні дослідження, які частково заповнюють цю прогалину [133; 134], але вони присвячені в основному обґрунтуванню місця і ролі договору в системі джерел права і підвищенню його ролі і значення в конституційному праві. Питанням теорії договору була присвячена дисертація російського дослідника А.Д.Корецького [135], в якій вперше за останні десятиліття підіймається проблематика правового результату і соціальної ефективності договору. При цьому абсолютно ігнорується процес волевиявлення індивідів при укладенні договору.
Зародившись ще на зорі розвитку людської цивілізації, договір вже тоді розглядався як усна, а пізніше письмова угода між певними суб'єктами, яка включає фіксований набір відповідних зобов'язань сторін. Недотримання цих зобов'язань тягло за собою не тільки розірвання відповідної угоди, але й можливість настання несприятливих наслідків стосовно порушника договору, спочатку силового, а пізніше і правового характеру. Виникнення договору було обумовлене розвитком різноманітних форм спілкування між людьми та необхідністю закріплення узгодженої сторонами волі ?136, с.443-446?.
Етимологічна характеристика договору, що міститься в Тлумачному словнику російської мови, визначає його як угоду (усну або письмову) двох або більше суб'єктів, яка містить їх взаємні зобов'язання [137, с.245]. Дефініція договору, надана Ю.С.Шемшученко в Юридичній енциклопедії, представляє його як угоду двох або більше сторін про встановлення, зміну або припинення відповідних прав і обов'язків, що є більш вдалим як з гносеологічної, так і з аксіологічної позицій [138, с.232]. Характеристика договору, яка міститься в юридичному словнику, виражена у трьох значеннях: а) функціональному - як угода двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків; б) формальному - як документ, в якому викладається зміст договору; в) онтологічному - договір, як один з найважливіших юридичних фактів [139, с.85]. Перше значення договору є тут домінантним, яке характеризує договір як нормативну угоду сторін; друге значення договору як письмової угоди відображує ситуацію, що склалася в юридичній практиці, коли віддається перевага письмовій формі фіксації угоди; третє значення договору пов'язане з його призначенням, яке визначає динаміку правовідносин.
Показово, що фактично в жодному з учбових курсів з теорії держави і права не сформульовані уніфіковані визначення поняття і ознак договору. У кращому випадку наводяться "шаблонні" визначення приватноправового договору. Практично відсутній порівняльний аналіз різних типів договорів і не виділяються відмінності між ними. Виявляється явний парадокс, коли нормативні та індивідуальні договори розглядаються окремо: перші - при описові джерел права, другі - при характеристиці правовідносин. При цьому договори випадають при описові таких ключових правових явищ і процесів, як правове регулювання, правова норма, правотворчість, правозастосування тощо.
Тим часом, в історичній ретроспективі договір відігравав найважливішу роль у становленні людської цивілізації. Його поява напряму пов'язана з виникненням комунальних відносин у праобщині, які інституціоналізуються і піддаються регулюванню за умови участі всіх її членів у цьому процесі, інакше "рецидиви зоологічного індивідуалізму загрожували зруйнувати хистку основу існування первісного колективу" [6, с.109].
На думку Е. Ле Руа, договірні відносини з'являються лише на певному рівні ускладнення соціальної структури і напряму пов'язані з її типом, встановленими відносинами і суспільною логікою. Причому, він вважає, що кожному типу соціальної структури відповідає той або інший тип договору [140, с.90]. Так, при елементарній соціальній структурі і встановлених внутрішніх відносинах, за громадською логікою виникає договір дарування. При напівелементарній, більш ускладненій структурі і встановлених внутрішніх, внутрішньо-зовнішніх, зовнішніх відносинах і за тією ж громадською логікою - додатково виникає договір уступки. Напівскладна соціальна структура за тих же встановлених відносин і суспільної логіки генерує вже появу договору, наближеного до сучасного. Складна соціальна структура і викликані нею до життя приватні суспільні відносини при переважанні індивідуалізму обумовлюють і стимулюють перевагу договору як універсальної форми відносин у соціумі.
Сам процес становлення і застосування договірної форми відносин умовно можна поділити на два етапи: 1)використання договірних відносин в усній формі; 2)використання письмової форми договору. Якщо перший етап був фактично основним досягненням так званого "примирливого права" родового ладу [141, с.10], то с