Ви є тут

Методика розслідування злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного законодавства.

Автор: 
Степанюк Руслан Леонтійович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2004
Артикул:
0404U003853
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
Порушення кримінальної справи і початковий етап розслідування
2.1. Аналіз та оцінка первинного матеріалу і прийняття рішення про порушення
кримінальної справи
Специфічний механізм бюджетних злочинів обумовлює й суттєві особливості
порушення кримінальних справ. Правопорушення у сфері виконання бюджету можуть
мати не тільки кримінальний, а й адміністративний або дисциплінарний характер.
Тому прийняття рішення щодо порушення кримінальної справи насамперед залежить
від змісту первинного матеріалу (результату проведеної попередньої перевірки),
вміння слідчого його оцінити з точки зору ознак злочинів, передбачених ст.ст.
210, 211 КК.
За статистичними даними до судів направляється незначна кількість кримінальних
справ зазначеної категорії. [
5 Наприклад, виходячи з аналізу статистичних даних Департаменту інформаційних
технологій МВС України, можна визначити, що у 1999 році в Україні до судів було
направлено лише 23% кримінальних справ з числа порушених за ст. 80-3 КК (1960
року). 10,9 % кримінальних справ було закрито за реабілітуючими підставами.] На
наш погляд, така ситуація обумовлена кількома чинниками. Одним із них є
неадекватність рішень у стадії порушення кримінальної справи, в основі яких
знаходяться помилки при збиранні, аналізі та оцінці фактичних даних [30,
c. 220].
Порушення кримінальної справи розглядається вченими, перш за все, як окрема
початкова стадія кримінального процесу [136, c. 9-12; 137, c. 172; 138,
c. 154], до складу якої входять такі дії правомочних органів і посадових осіб:
а) приймання ними інформації про злочин, її оформлення і реєстрація; б) розгляд
цієї інформації і, при необхідності, проведення перевірки фактичних даних про
наявність злочину; в) прийняття у відповідності до закону рішення про початок
провадження у справі, про відмову у порушенні кримінальної справи або про
направлення заяви (повідомлення) про злочин за підслідністю або за підсудністю
[139, c. 134]. До складу стадії порушення кримінальної справи включають також
прийняття при необхідності заходів щодо запобігання або припинення злочину і
закріплення його слідів [140, c. 119], та деякі інші види діяльності [141,
c. 10-11]. При цьому відзначається, що поняття порушення кримінальної справи
більш широке, складне і багатогранне. Наприклад, Н.В. Жогін та Ф.Н. Фаткуллін,
О.Р. Михайленко вказують, що поняття порушення кримінальної справи має декілька
змістовних значень. Вони розуміють під ним: а) кримінально-процесуальний
інститут; б) цілий етап (стадію) кримінального процесу; в) окремий
процесуальний акт [142, c. 7; 141, c. 5]. Зважаючи на це, В.С. Зеленецький
обґрунтовано пропонує усунути в новому кримінально-процесуальному законі
багатозначність смислових значень поняття “порушення кримінальної справи”, а
весь кримінальний процес, який передує досудовому розслідуванню, називати
дослідчим [143, c. 24-26, 261].
Питання оцінки первинного матеріалу повинні знаходити відбиття у методиках
розслідування економічних злочинів. Як правильно вказує В.В. Тіщенко, на стадії
порушення кримінальної справи можна лише ймовірно оцінювати доказове значення
одержаної інформації, оскільки вона ще не перевірена і не підтверджена
процесуально, а тому не має поки статусу доказу. Однак таку попередню оцінку
необхідно провадити, тому що вона обумовлює прийняття рішення про порушення
кримінальної справи, а потім – про процесуальні засоби перевірки і фіксації
інформації, що надійшла [144, c. 235-236]. Розгляд цієї діяльності має суттєве
криміналістичне значення, ще й тому, що її результати безпосередньо впливають
на умови (ситуації), в яких буде вестися досудове слідство. Досить чітко це
проявляється при розслідуванні злочинів, пов’язаних з порушеннями бюджетного
законодавства.
Узагальнення кримінальних справ про бюджетні злочини свідчить про те, що
порушуються вони на підставі таких первинних матеріалів.
1. Повідомлення і відповідні матеріали посадових осіб державних органів, які
мають право здійснювати контроль за дотриманням бюджетного законодавства:
органів ДКРС; органів ДКУ; РП; місцевих фінансових органів; вищестоящих по
відношенню до порушника бюджетного законодавства органів, підприємств чи
організацій (59,3 % вивчених справ). Вони повідомляють про факти, які стають
відомі в результаті здійснення контрольних функцій (ревізії, перевірки
фінансово-господарської діяльності).
2. Матеріали, зібрані при здійсненні оперативно-розшукової діяльності
підрозділами ДСБЕЗ, УБОЗ, СБУ (37 % справ). Співробітники цих же підрозділів,
як правило, проводять перевірку заяв та повідомлень громадян, службових осіб і
ЗМІ.
3. Матеріали прокурорської перевірки видання нормативно-правового або
розпорядчого акту, яким змінюються доходи і видатки бюджету всупереч
встановленому законом порядку (2,8 % справ). Такі дії службових осіб
виявляються прокурором під час виконання функцій по загальному нагляду за
відповідністю актів органів, підприємств та організацій чинному законодавству.
[6 Така функція покладена на прокуратуру ст.ст. 101, 19 Закону України “Про
прокуратуру” від 5 листопада 1995 року [82].]
4. Факти, що містять ознаки бюджетного злочину, виявлені безпосередньо слідчим
при розслідуванні іншої кримінальної справи (0,9 % справ).
Аналіз слідчої практики за даною категорією кримінальних справ свідчить про те,
що у всіх випадках одержання інформації про злочин була необхідна її перевірка.
У той же час, суттєві недоліки у проведенні цієї перевірки обумовлювали
неправильні процесуальні і тактичні рішення, що призводило до невиправданих
ускладнень у розслідуванні.
Найбільшою проблемою є визначення наявності у матері