РОЗДІЛ 2
Зміст і результати експериментального дослідження процесу формування
художньо-естетичного смаку як професійної якості майбутнього вчителя іноземної
мови
2.1. Мета та логіка організації експериментального етапу дослідження
Головною метою експериментального етапу дослідження було здобуття емпіричних
фактів, що засвідчують про достатність і ефективність визначених нами в
результаті теоретичного дослідження педагогічних умов формування у майбутніх
вчителів як професійної якості.
Досягаючи цієї мети, ми мали на увазі, що, по-перше, естетична складова є
органічною частиною змісту підготовки майбутніх вчителів до професійної
діяльності будь-якоі спеціальності. По-друге, естетична культура особистості
значною мірою впливає на розвиток її духовності і виявляється в гармонійності і
досконалості її дій, незалежно від їх прагматичної цінності і практичної
спрямованості. По-третє, естетичний смак належить до загальних здібностей
людини і може виявлятися у будь-якій сфері її життєдіяльності, буття і
поведінки.
З наведеного раніше визначення художньо-естетичного смаку педагога як
професійної якості особистості вчителя, що виявляється у чутливості до
сприймання і переживання естетичного в усіх його проявах, здатності усвідомлено
і аргументовано оцінювати природні предмети, явища, предмети мистецтва з точки
зору їх естетичності та спроможності здійснювати професійно–педагогічну
діяльність за законами та на зразках естетичного, було визначено компоненти і
показники цього феномена, розроблено методики його діагностики.
Діагностика сформованості художньо-естетичного смаку як професійної якості
вчителів здійснювалася за наступними компонентами і показниками:
- психофізіологічним, що передбачав виявлення розвиненості їхніх почуттів,
емоційної чутливості, переживання;
- - когнітивним, що виявляв розвиненість образного і абстрактно-логічного
мислення, асоціативної, творчої уяви;
- - імперативним, що виявляв їхню обізнаність у галузі мистецтва, естетичних
норм суспільства, історії культури, законів існування і створення краси тощо;
- - дієвим, що виявлявся в обґрунтованості художньо-естетичних оцінок,
створенні художньо-естетичного середовища для здійснення
професійно-педагогічної діяльності, використанні художньо-естетичних творів як
засобів означеної діяльності.
- Задля упорядкування зазначених компонентів і показників їх прояву нами
використовувалося декілька критеріїв. При їх визначенні ми враховували, що
рівень сформованості художньо-естетичного смаку педагога обумовлюється як
суб'єктивними, так і об'єктивними чинниками. Він залежить від розвиненості його
загальних і спеціальних здібностей, особливостей індивідуального досвіду,
виховання, освіти тощо. Тому, набуваючи властивості професійної якості
особистості вчителя, художньо-естетичний смак розвивається нерівномірно, під
впливом змін у кожному окремому компоненті і показнику. Але виявляється
художньо-естетичний смак як цілісне утворення, що зумовлює спроможність і
схильність вчителя діяти у своїй професійній діяльності на естетичних засадах з
використанням виховних і пізнавальних засобів мистецтва.
- Отже, критерії оцінки сформованості художньо-естетичного смаку педагогів
нами було виокремлено у такий спосіб:
- критерій схильності як вимір ступеня потреби особистості до самореалізації
художньо-естетичними засобами у сфері професійно-педагогічної діяльності;
- критерій спроможності як вимір ступеня вміння реалізовувати
професійно-педагогічну діяльність художньо-естетичними засобами.
- Визначення рівнів сформованості художньо-естетичного смаку за наведеними
критеріями здійснювалося на підставі узагальнення і усереднення кількісних
оцінок прояву кожного показника, що здійснювалося за наступною шкалою:
- бал 3 – ознака проявляється яскраво, постійно;
- бал 2 – ознака проявляється досить переконливо, у більшості випадків;
- бал 1 – ознака проявляється слабо, рідко;
- бал 0 – ознака не проявляється.
Розробляючи методику діагностики сформованості художньо-естетичного смаку
педагога, ми виявили, що в психолого-педагогічній та естетико-мистецтвознавчій
літературі є досить багато робіт із проблеми діагностики естетичного смаку як
особистісної якості. Так, за дослідженням В.Г.Мозгот [123], що характеризує
діагностику музично-художнього смаку в закордонних наукових школах, умовно
виділено дві групи.
1. Психологічне діагностування, що засновано переважно на використанні тестів,
пов'язаних із маніпуляцією елементами музики та живопису, чи музичним і
мальовничим матеріалом у цілому (К.Валентайн, О.Ортмен, С.Стивен).
2. Фізіологічне діагностування, що базується на вимірі, з використанням
стандартного медичного устаткування, фізіологічних змін у людському організмі,
які відбуваються внаслідок впливу різних творів мистецтва (Г.Фехнер, І.Хайд,
Х.Хайтер).
Виводячи спільність смаків з фізіологічної природи індивідів, Г.Айзенк
підкреслює, що в основі гарного смаку лежить не соціальний, а генетичний
фактор, тобто учений відкидає ідею соціокультурного нормативу смаку. З цього
приводу В.Г.Мозгот зазначає, що сама категорія смаку в західній психології
позбавлена соціальної обумовленості.
Дослідження вітчизняних науковців стверджують, що діагностика естетичного смаку
у будь-яких формах його існування повинна проводитися тільки у взаємозв'язку
психофізіологічних та соціокультурних показників. З урахуванням цього О.М.
Коробко [81] при діагностиці рівнів сформованості художнього смаку студентів
вимірює рівень розвитку художньо-естетичних потреб за допомогою тесту
В.С.Аванесова. Вивчення перцептивно-емоційного
- Київ+380960830922