РОЗДІЛ 2
ОБ'ЄКТИ, ПРОГРАМА ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика об'єктів досліджень
Дослідження проводились в типових для Полісся умовах на радіаційно забруднених територіях Житомирщини. Об'єктами досліджень були процеси накопичення 137Cs в надземній фітомасі рослин озимої пшениці (Triticum aestivum L.), ячменю (Hordeum sativum L.), тимофіївки лучної (Phleum pratense L.) в різних фазах вегетації в аграрних екосистемах на дерново-середньопідзолистих супіщаних, дерново-середньопідзолистих легкосуглинкових грунтах, оскільки саме ці культури переважають в структурі посівних площ сільськогосподарських підприємств в забрудненій зоні [52, 100], а також рослини чорниці (Vaccinium myrtillus L.), і брусниці (Vaccinium vitis ideae L.), що є найпоширенішими в нижніх ярусах лісових ценозів цієї зони [73]. Дослідження аграрних екосистем проводились в господарствах ім. Шевченка та "Зоря" Народицького району поблизу сіл Яжберень, Ноздрище, Словенщина та смт. Народичі зі щільністю забруднення 74 - 148 кБк/м2 (від 2 до 4 нКі/м2) в польових сівозмінах №1 та №2. Поля сівозмін захищені полезахисними лісовими смугами, вік яких становить 40-50 років. Розміщені вони перпендикулярно до напрямку діючих вітрів.
Грунтовий покрив представлений дерново-середньопідзолистими супіщаними та дерново-середньопідзолистими легкосуглинковими грунтами. Опис генетичних горизонтів досліджуваних грунтів наведено в додатку А.
Агробіоценози сформовані, в основному, на ріллі, де в сівозмінах переважають зернові, зокрема, озима пшениця (Triticum aestivum.L.), озиме жито (Secale cereale L.), овес (Avena sativa.L.), ячмінь (Hordeum sativum L.), сіяні злакові та бобові трави, такі як тимофіївка лучна (Phleum pratense L.) та конюшина лучна (Trifolium pratense L.).
Крім ріллі значне місце займають залежні ділянки. Основними видами рослин в травостої пасовищ є злаки: грястиця збірна (Dactylis glomerata L.), тонконіг лучний (Poa pratensis L.) вівсяниця лучна (Festuca pratensе Huds.), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Webb ex Wigg.), пирій повзучий (Agropyrum repens L.), осока жорстковолосяна (Carex hirta L.) та щучка дерниста (Descampsia caespitosa L.) [103].
На досліджуваних площах питома активність 137Cs в фітомасі досліджуваних рослин перевищувала допустимі рівні - ДР - 97. А в лісових біоценозах питома активність 137Cs в фітомасі досліджуваних ягідних рослин, завжди була більшою за допустимі рівні, іноді сягаючи кількох порядків.
Дослідження лісових біоценозів проводилося поблизу сіл Липські Романи, Деркачі, Журба Овруцького району в таких типах лісорослинних умов, як вологі бори та субори (А3, В3) [5, 15, 108] в лісових кварталах №№ 18 - 21, які представлені сосновими лісами віком 45-65 років. Щільність забруднення в цих кварталах була близько 370 кБк/м2. Ці квартали характеризуються високою однорідністю грунтового та рослинного покриву. В деревостані переважає сосна, менше берези. Співвідношення сосни і берези становить приблизно 9:1. Підлісок в основному представлений молоддю або пригніченими екземплярами сосни звичайної (Pinus silvestris L), берези звичайної (Betula pendula Ehrh.), та окремими кущами горобини звичайної (Sorbus aucuparia L.). В кварталах №№ 18 - 19 зустрічаються ділянки, які не мають підліску. В кварталах 20 та 21 наявні осушені ділянки, що прилягають до села. На таких ділянках деревостан представлений дрібноліссям з берези звичайної, сосни звичайної та верби козячої (Salix caprea L.) В третьому ярусі цих кварталів розміщується поодинокі, іноді невеликими групами кущі рододендрону жовтого (Rhododendron luteum Sweet.), багна болотного (Ledum palustre L.), крушини ламкої (Frangula alnus Mill.) та ожини сизої (Rubus caesius L.). Основу трав'яно-чагарничкового ярусу цих кварталів складає чорниця (Vaccinium myrtillus L.), брусниця (Vaccinium vitis-idae L.), верес звичайний (Calluna vulgaris L.), осоки багнова (Carex limosa L.) та зближена (C. appropinquata Schum.) [103].
Паралельно проводилися дослідження в угіддях Олевського та Білокоровицького держлісгоспів поблизу села Ковальово Олевського району в умовах вологих сугрудків, сухих, сирих та вологих суборів та вологих борів (А3, В1- 3 , С3) [5]. Щільність забруднення в цих масивах знаходилася в межах 74-195 кБк/м2. Деревостан характеризується зімкнутістю 0,7 - 1,0, висотою до 25 - 30 м віком 35 - 45 років. Бори без підліску, в суборах підлісок висотою 1,5 - 2,5 м. Його складає рододендрон жовтий, береза звичайна, крушина ламка, горобина звичайна, рідше груша дичка (Pyrus communis L.) та ожина сиза. В вологих умовах зустрічається верба попеляста (Salix cinerea L.) та яблуня лісова (Malus silvestris Mill.). Основу трав'яно-чагарничкового ярусу цих лісових ценозів, як і попередніх складає чорниця, брусниця, верес звичайний, багно болотне, буяхи (Vaccinium uliginosum L.) та деякі види осок, зокрема О. багнова (Carex limosa L), О. зближена (C. appropinquata Schum.), та дводомна (C. dioica L.) та ін. Крім того зустрічаються мохи такі як мох зозулин льон (Polytrichum commune L.) та сфагнум, рідше плаун булавовидний (Lycopodium clavatum L. ) [103].
Характерною особливістю досліджуваних площадок в лісових угіддях є наявність кількох підтипів та відмін грунтів з незвичайно великим коефіцієнтом переходу радіонуклідів із грунту в рослини. Результати аналізу морфологічної будови грунтових профілів виявили, що на всіх пробних площах були представлені типові для вологих соснових суборів грунти - дерново-середньопідзолисті, супіщані або піщані. Характерними рисами цих грунтів є: товстий (5 - 10 см) шар лісової підстилки, темно-сірий гумусово-елювіальний горизонт (8 - 12 см завтовшки), який має домішки нерозкладеної органічної речовини та густо пронизаний корінням чорниці. Темно-сірий гумусово-елювіальний горизонт досить різко переходить у ясно-сірий елювіальний горизонт, піщаний, (8 - 15 см завтовшки), а ще нижче - у коричневий ілювіальний горизонт, щільний, суглинистий, (15 - 25 см завтовшки). Нижче формуються