РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕРОБКИ ТЕКСТОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ СТУДЕНТАМИ
2.1. Мета, завдання та методика констатуючого експерименту
Метою проведення констатуючого експерименту було виявлення рівня сформованості
умінь смислового опрацювання текстової інформації з метою її засвоєння.
Досягнення мети передбачало розв”язання наступних завдань:
1. Визначити рівень сформованості когнітивних операцій опрацювання текстового
матеріалу.
2. Дослідити рівень умінь узагальнювати текстову інформацію.
3. Визначити рівеь умінь використовувати засвоєну в процесі роботи з текстом
інформацію на практиці.
Перш, ніж обрати методику дослідження, ми проаналізували ті методи опрацювання
тексту, які використовуються в психологічній науці:
1. Усний та письмовий переказ тексту. Цей вид роботи передбачає послідовне,
повне, точне та логічне викладення змісту опрацьованого тексту. Переказ є одним
з прийомів актуалізації матеріалу. Аналіз переказу дозволяє визначити,
наскільки повно, глибоко та адекватно студент зрозумів та засвоїв матеріал.
Якщо при переказі спостерігається орієнтація на відтворення поверхової
структури повідомлення, не повністю передаються основні положення тексту, це
свідчить про неглибоке та неповне розуміння матеріалу, про формальне засвоєння
знань. Коли є спрямованість на передачу головної інформації, концепту тексту,
студент в своєму переказі відтворює головні положення, робить висновки,
узагальнює матеріал, це свідчить про глибоке та повне засвоєння знань [215],
[194].
2. Відповіді на запитання за змістом тексту. Використання цього виду роботи з
текстом допомагає проконтролювати рівень засвоєння матеріалу. Різні види
запитань (закриті, відкриті) спрямовуються на висвітлення як поверхової, так і
смислової структури тексту. Викладач має змогу скеровувати запитання,
програмуючи як просте відтворення вивченого матеріалу, так і діалогічну
взаємодію з текстом.
При відповіді на запитання студент може орієнтуватись на послідовність
викладення матеріалу в тексті, а може переструктуровувати інформацію, що
свідчить про включення нових знань в систему набутого досвіду. Іноді текст не
містить прямої відповіді на поставлене запитання, тоді студенту треба
проаналізувати матеріал, співвіднести його з вже набутими знаннями, щоб
відшукати відповідь.
Для створення ситуації діалогічної взаємодії з текстом запитання повинно
передбачати, наприклад, можливість співставлення смислових позицій автора
тексту та читача. Тоді відповідь студента буде вбирати апеляції до автора,
погодження або непогодження з його точкою зору, його аргументацією, емоційне
реагування на текст, коментарі [49],[50], [51], [52].
3. Складання плану та схеми тексту. Складання плану та схеми тексту передбачає,
в першу чергу, структурування інформації. Формулювання пунктів плану та
оформлення схеми показують, на яку структуру – поверхову чи смислову – студент
орієнтувався, виконуючи роботу. При орієнтуванні на смислову структуру тексту
студенти прагнуть повніше та глибше зрозуміти матеріал, намагаються
переструктурувати текстову інформацію, а це призводить до складання
пізнавальних планів та схем. Спрямованість на опрацювання поверхового шару
інформації виливається в складання мнемічних планів та схем, які допомагають
досить точно та повно відтворити зміст тексту, але не передбачають
переструктурування інформації з метою її більш глибокого розуміння, а отже, і
більш ефективного засвоєння [69], [216], [218], [219], [220].
4. Узагальнення змісту повідомлення. Уміння узагальнити зміст повідомлення
дозволяє проконтролювати глибину та повноту розуміння тексту. Іноді автор сам
робить висновки щодо викладеного матеріалу, резюмує та коментує розглянуту
інформацію, що допомагає студентам ефективніше засвоювати навчальний текст.
Узагальнення змісту тексту передбачає проведення операцій переструктурування та
стиснення інформації, встановлення ієрархії смислових тем та підтем тексту.
Уміння узагальнювати смисл опрацьованого матеріалу допомагає краще запам”ятати
необхідну інформацію, полегшує включення нової інформації в когнітивну сферу
особистості [219], [18], [97].
5. Розв”язання завдань. Виконання цього виду роботи допомагає кращому
закріпленню навчального матеріалу. Розв”язання завдань є одним з видів
актуалізації опрацьованої інформації. Уміння використати вивчений матеріал в
навчальній діяльності слугує показником повного та глибокого засвоєння знань.
Різні види завдань з психології (проблемні, діагностичні, прикладні;
інтерполяційні та екстраполяційні) допомагають студентам підготуватися до
практичної діяльності педагога та сприяють розвитку їх творчого мислення.
Змістом проблемних завдань є питання теорії та методології психології.
Прикладні завдання спрямовані на навчання студентів психологічного аналізу
педагогічних ситуацій. При розв”язанні діагностичних завдань розглядаються
закономірності становлення і функціонування різних психічних явищ.
Інтерполяційні завдання потребують використання набутих знань, вони містять вже
відому інформацію, аналіз якої допомагає вибрати правильний шлях розв”язання.
Розв”язання екстраполяційних завдань передбачає необхідність виходу за межі
відомої інформації та використання додаткового матеріалу [132].
6. Методика доповнення (close procedure) – передбачає відновлення пропущених
слів в тексті. Використання цієї методики дозволяє перевірити, наскільки повно
студент зрозумів зміст опрацьованого тексту. Після першого прочитання тексту,
під час якого треба уважно переробити інформацію, досліджуваним пропонують для
опрацювання той самий текст, в якому є пропущені слова. Ці с
- Київ+380960830922