РОЗДІЛ 2. ПРОЦЕС ТРАНСФОРМАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИХ СТРУКТУР БЕЗПЕКИ
ТА ЙОГО ВПЛИВ НА ВОЄННУ ПОЛІТИКУ КРАЇН ЦСЄ
Процеси глобалізації привели до радикальних змін у розвитку світового
співтовариства, спричинили глибоку трансформацію європейських інституцій
безпеки. Глобалізація не тільки змінює світову економіку й системи зв’язку, а й
впливає на міжнародну політику та забезпечення безпеки, що, у свою чергу, має
зворотній вплив на процес глобалізації. „...В середньостроковій перспективі
глобалізація посилюватиме дію низки різноспрямованих факторів, які
створюватимуть напруженість і визначатимуть характер сучасної міжнародної
політики: фрагментації і інтеграції, локалізації і інтернаціоналізації,
децентралізації і централізації. Глобалізація не тільки прискорює процеси
інтеграції, а й формує середовище, сприятливе для розвитку багатьох
дезінтеграційних тенденцій” [96].
У геополітичній ситуації, що склалася, зазнають змін політика провідних
світових держав, роль і місце воєнно-політичних союзів, активізується й пошук
шляхів формування нової системи європейської безпеки. Основними складовими цієї
системи, на думку західних експертів, є такі інституції європейської безпеки як
НАТО і ЄС. Сьогодні жодна країна неспроможна гарантувати свою безпеку лише
власними силами. У зв’язку з цим особливого значення набуває розширення
Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та Європейського Союзу (ЄС) як
ключових міжнародних структур безпеки в Європі. В основі цього процесу –
природне прагнення європейських держав до взаємної інтеграції [97].
Для України, яка поки що знаходиться на периферії ядра демократичного
суспільства, одним із найважливіших факторів, що визначатиме її подальший
розвиток, є питання про те, чи вдасться їй „настільки зміцнити свої політичні
структури й посилити економіку, щоб стати членом внутрішнього ядра і щоб вона
повною мірою змогла насолодитися плодами зростання добробуту та зміцнення
стабільності” [98].
2.1. НАТО в архітектурі європейської та євроатлантичної безпеки
Зазначена проблема досліджувалася автором протягом 1999-2004 рр. і була
опублікована в книзі „Україна на шляху до НАТО: через радикальні реформи до
набуття членства” підготовленої відділом воєнної політики НІСД в 2004 р. [99].
Далі пропонується дещо скорочений варіант даного дослідження.
Розвиток подій у світі та на Європейському континенті протягом останніх років
засвідчив, що НАТО посідає провідне місце у складній архітектурі європейської
та євроатлантичної системи безпеки. Така оцінка базується на тому, що „понад
півсторіччя НАТО зберігає мир у Європі. Маючи у своєму розпорядженні арсенал
звичайної та ядерної зброї, організація продовжує забезпечувати захист
союзників і водночас є основою для розбудови широкої мережі співробітництва з
країнами Кавказу, Центральної Азії, Росією та Україною. Жодна інша організація
не виконує такого комплексу функцій” [100].
У таблиці 2 оцінюється ефективність виконання тією чи іншою інституцією певних
функцій, а не офіційних уставних зобов’язань у галузі безпеки. „Так?” означає,
що дана інституція справляється з виконання відповідної функції в кращому разі
частково.
Таблиця 2.
Інституціоналізація європейської та євроатлантичної
системи безпеки
Організація
Кільце 1: Індивідуальна безпека
Кільце 2: Колективна безпека
Кільце 3: Колективна оборона
Кільце 4: Зміцнення стабільності
ООН
Так?
Так?
Ні
Так?
ОБСЄ
Так?
Так?
Ні
Так?
ЄС
Так
Так
Так?*
Так?
НАТО
Так
Так
Так
Так
*Враховуючи те, що ЄС з березня 2003 року вже використовує свою військову
структуру в якості миротворчих сил, автор вважає, що це дає йому право зробити
коректуру в табл. Р.Коєна.
За висновками експертів, НАТО є єдиною ефективною структурою в системі
європейської та євроатлантичної архітектури безпеки й уособлює всі її чотири
основні функції. Нині ЄС збільшує ядро НАТО і намагається створити на його
основі більш масштабний і глибокий простір європейської та євроатлантичної
безпеки [101].
Але чи можна стверджувати, що в ХХІ ст. Північноатлантичний Альянс увійшов як
стала інституція безпеки, яка, вдосконалюючи свої структури понад півстоліття,
практично не має проблем? Події, що сталися за останні декілька років, дають
підстави констатувати, що за швидкоплинною зміною політичних декорацій на
європейській сцені виникла потреба серйозних трансформаційних перетворень у
європейських структурах безпеки, в тому числі й у НАТО.
Не буде помилковим твердження, що після закінчення холодної війни і розпаду
Варшавського договору Сполучені Штати вже не задовольняла та роль, яку
відігравав Альянс у європейській та світовій політиці. Практично в 90-х рр..
минулого століття в НАТО почали відбуватися процеси стагнації. Крім того,
змінилася природа та "географія" загроз, що постали перед Європою та
Сполученими Штатами вже в новому тисячолітті. Відтак потрібен був новий підхід
до нової ролі НАТО в ХХІ ст.
Після закінчення холодної війни, як зауважує державний секретар США з
політичних питань М.Гроссман, Альянс ужив заходів, спрямованих на перегляд
своєї доктрини та вдосконалення командних і військових структур для боротьби із
загрозами, що постали перед організацією. У Стратегічній концепції НАТО 1999 р.
чітко окреслено сучасні виклики і зазначено, що "нові ризики, які загрожують
миру та стабільності в євроатлантичному регіоні, стають дедалі очевиднішими:
утиски та конфлікти на етнічному ґрунті, поширення зброї масового знищення,
глобальне поширення технологій виготовлення зброї, тероризм" [102].
Події 11 вересня показали, що загроза для НАТО чи його окремих членів може
надійти звідки завгодн
- Київ+380960830922