РОЗДІЛ 2
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРК
ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Суспільно-географічне положення
Чернігівська область є адміністративно-господарською територіальною одиницею
України. Вона була утворена 15 жовтня 1932 року. Площа області становить 31,9
тис. км (5,3% території України, 2-3 місце серед областей республіки),
населення – 1264,5 тис. чоловік в тому числі міське – 59% (за даними перепису
грудня 2001 р.). В адміністративному відношенні Чернігівська область
поділяється на 22 райони, 3 міста обласного підпорядкування (Ніжин, Прилуки та
Чернігів, в межах якого виділяють Деснянський та Новозаводський райони), 12
міст районного підпорядкування, 30 селищ міського типу, 1502 сільських
населених пункти (в середньому 68 на один район), які об’єднані в 524 сільради.
Вона має внутрішньоматерикове прирічкове розташування (в північно-східній
частині України, в середній течії Дніпра та басейні Десни). Із півночі на
південь її територія простягається майже на 220 км, із заходу на схід – на 180
км. Географічним центром області є с.Бірківка Менського району (51о 23` пн.ш.,
32о 02` сх.д.). На території Чернігівської області розташована крайня північна
точка України – с.Грем’яч Новгород-Сіверського району [12, 4-12].
Розглядаючи Чернігівську область як зовнішньо відкриту систему, зазначимо, що
сім районів області – Чернігівський, Ріпкинський, Городнянський, Щорський,
Семенівський, Корюківський, Новгород-Сіверський мають значну частку кордонів із
“зовнішніми системами” – з Гомельською областю республіки Білорусь (довжина
кордону 216 км), на півночі – з Брянською областю Російської Федерації (176
км), на сході- Сумською (345 км), на півдні – з Полтавською (96 км), на
південному заході та заході – з Київською (265 км) областями України. Загальна
протяжність кордонів області – 1036 км, з яких 38% (392км) від загальної
протяжності кордонів складає частка кордонів з країнами “близького зарубіжжя”,
62% (644 км) – кордони з адміністративно-територіальними суб’єктами України.
Найнижчий коефіцієнт абсолютного ступеня сусідства мають Борзнянський,
Менський, Куликівський, Ічнянський райони, що свідчить про їх вигідне
розташування відносно інших елементів системи (додаток Б). Отже аналіз ступеня
сусідства області та її адміністративних одиниць свідчить про те, що він може
розцінюватись (поряд з іншими чинниками) пріоритетним аргументом, зокрема при
визначенні місцеположення об’єктів рекреаційної інфраструктури, які
споруджуватимуться на міжрайонній, міжобласній та міждержавній основі.
Аналіз показників віддаленості адміністративних районів області відносно
великих річок свідчить про те, що найбільш вигідне прирічкове положення мають
Чернігівський, Козелецький, Куликівський та Менський райони; несприятливі
показники характерні для Варвинського, Срібнянського і Талалаївського
(додаток Б1).
Суспільно-географічне положення адміністративно-територіального суб’єкта
визначається як сума оцінок ступеня сусідства та положення території відносно
великих річок. В цьому плані найкращі показники мають Чернігівський, Менський,
Куликівський, Козелецький райони (додаток Б1).
Якщо врахувати те, що через Чернігівську область проходять важливі транспортні
магістралі, зокрема залізничні магістралі Київ-Москва, Гомель-Бахмач-Одеса,
Гомель-Ніжин-Прилуки (в Козелецькому, Варвинському, Срібнянському районах
залізничні магістралі відсутні); автомагістралі – Санкт-Петербург-Київ-Одеса
(по території Козелецького, Чернігівського, Ріпкинського районів), Київ-Москва
(по території Козелецького, Носівського, Ніжинського, Борзнянського,
Бахмацького, Коропського районів), що зв’язують її з Росією, Білоруссю,
країнами Балтії з виходами до Балтійського моря на півночі і Чорного моря на
півдні, то стає очевидною виняткова зручність транспортно-географічного
положення Чернігівської області для подальшого розвитку рекреації і туризму.
Повністю судноплавною в межах області є Десна, що дає можливість підтримувати
рекреаційні зв’язки по лінії Дніпро-Десна з областями центру та півдня України.
Останнім часом розширились рекреаційні зв’язки з Білоруссю, Німеччиною, США,
Японією, Швецією, Литвою, Ізраїлем.
Говорячи про суспільно-географічне положення Чернігівської області в контексті
його впливу на перспективи розвитку рекреаційного комплексу і врахування цього
фактору у формуванні і здійсненні політики практичних дій, слід мати на увазі і
те, що Чернігівщина протягом своєї історії опинялася в центрі військових подій,
міграційних потоків населення з Чорноморських країв на північ, що примножувало
тутешню людність, вносило нові елементи культури, побуту, знаряддя праці. Вона
знаходилась в орбіті важливого водного шляху “із варяг у греки”, завдяки чому
була зв’язана з Візантією на півдні та Новгородом на півночі. Через
Волго-Донецький шлях здійснювались зв’язки зі Сходом, що сприяло розвитку
торгівлі. З’явилась власна грошова одиниця, розвивались ремесла, землеробство,
велися літописи, творилась література. Чернігів, Ніжин та інші міста
відігравали роль транзитних пунктів на торгівельних шляхах Росії з іншими
українськими землями та європейськими країнами. Етнічна та історична
спорідненість прикордонних територій, зокрема близькість елементів соціальної
типології і культури, наявність спільних рис у характері і способах
господарювання служать вагомим фактором розвитку транскордонного
співробітництва у рекреаційній сфері між регіонами України, Білорусі, Росії. З
огляду на це слід враховувати не тільки вплив суспільно-географічного положення
на туристичну індустрію, а й ре
- Київ+380960830922