РОЗДІЛ 2.
ДОРАДЯНСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНУ ДІЯЛЬНІСТЬ ЗЕМСТВ В УКРАЇНІ
На зламі ХІХ-ХХ століть українські землі знаходились під владою двох імперій.
Звичайно, за таких умов говорити про розвиток самоврядних традицій в Україні
дуже складно. Але, не зважаючи на жорсткий поліційний контроль з боку
самодержавства, на території України пробивалися паростки культурної і
політичної свідомості, окремі прошарки населення вже готові були відверто
говорити про назрілі проблеми, що особливо проявлялися в соціально-економічній
сфері. У ІІ половині ХІХ століття в Російській імперії проблеми
соціально-економічного характеру, у більшій мірі, були спричинені розвитком
капіталістичних відносин. До таких проблем, особливо у провінціях, слід
віднести: проблему малозабезпеченості селянських родин, транспортну, великого
оподаткування, низький культурний та освітній рівень населення, низький рівень
медичного обслуговування та інші. Все це разом гальмувало участь більшості
населення у здобутках та відкриттях науково-технічного прогресу до якого воно
не могло залучитися. Система управління на селі була серйозно занедбана.
Місцеві органи влади не в змозі були подолати кризові явища у
соціально-економічній сфері і тому на порядку денному постала проблема пошуку
нового механізму управління на місцях і ним стали органи місцевого
самоврядування – земства. Після скасування у 1861 році кріпосного права уряд
розробив „Положення про земські установи”, що визначало склад, структуру,
методику формування та коло повноважень земських установ1-2. Саме це Положення
і стало головним у період запровадження земських установ на території України,
оскільки в ньому були окреслені межі компетенції земств та порядок їх
формування. Органи місцевого самоврядування у дев’яти губерніях Лівобережної
України почали діяти з 1865 року. На губернії Південно-Західного краю
компетенція вищезгаданого правового акту не поширювалася. Після обговорення
„Положення” 1863 року Київським генерал-губернатором було прийнято рішення не
допустити розповсюдження дії Положення у регіоні, де переважну більшість
поміщиків становили поляки за походженням, які брали активну участь у
визвольному русі. Уперше в Південно-Західному краї земські установи почали
діяти з 1904 року на підставі „Положення про управління земським господарством
у губерніях” від 2 квітня 1903 року3. Дія документу поширювалась на такі
українські губернії: Київську, Волинську, Ковельську та Подільську. За
Положенням земства Західного краю мали настільки урізані права, що помітних
зрушень у розбудові зрушень у розбудові місцевого господарства, досягнутих
земствами, ми не спостерігаємо. Лише
1Высочайше утвержденное Положение о губернских и уездных учреждениях от 1
января 1864 года // Полное собрание законов Российской империи. Собр. ІІ. Т.
ХХХІХ. Отделение 1-е. – СПб. 1867. – Ст. 40457. – С. 1-14.
2Высочайше утвержденное Положение о губернских и уездных учреждениях от 12 июня
1890 года.// Полное собрание законов Российской империи. Собр. ІІІ. Т. Х.
Отделение 1-е. – СПб. 1893. – Ст. 6927. – С. 493-511.
3Волков Н. Положение о земстве: С законодат. мотивами и разъясн. по указам
Правительствующего сената и правительства: С прилож. Наказа Землеустроительной
комис. 19 июня 1911 г. - СПб. 1913. - VIII, 445 с.
14 березня 1911 року царський уряд видав закон, який дозволив ввести виборні
земські установи на Правобережній Україні на основі Положення 1890 року1.
Отже, на Лівобережжі, де земства, як виборні органи місцевого самоврядування,
почали діяти фактично з 1865 року відклався значний масив документального
матеріалу на основі якого були написані численні роботи наукового,
публіцистичного характеру, що розкривають різноманітну діяльність земств у
соціальному та економічному напрямах і потребують вивчення. Опрацьовані нами
джерела із зазначеної проблеми варто поділити на декілька груп:
праці, що розкривають соціально-економічну діяльність земств;
оглядові публікації, присвячені земствам в цілому, а також ті, що містять
проекти земських діячів по покращенню роботи земств.
роботи, що розкривають конкретні напрями діяльності земств;
дослідження з історії земств окремих губерній;
документи нормативно-правового характеру, що регламентують діяльність земств;
мемуарна література.
Ще задовго до появи органів місцевого самоврядування громадськість почала
обговорювати проблеми зміни способів управління на місцях. Однією з перших
робіт дискусійного характеру була монографія П.В. Долгорукова, який присвятив
роботу роз’ясненню необхідності надання населенню певної самостійності у
вирішенні місцевих проблем2. Від початку
1Колычев А.А. Положение о губернских и уездных земских учреждениях с
дополнением. - СПб. 1912. - XVI, 1134 с.
2Долгоруков П.В. Об перемене образа правления России. – Лейпциг, 1862. – 19с.
утворення земських установ громадськість надавала земським діячам консультації
та поради з різних питань господарського плану. Інша річ чи прислухалися вони
до подібних порад. Історіографія земства наповнена публікаціями оглядового,
консультативного характеру, які друкувалися протягом всього періоду існування
органів самоврядування. До таких робіт належать публікації Г.А. Євреїнова1,
П.С. Гурьєва2, Л. Дашкевича3-4. Статті останнього автора присвячені також і
роботі Міністерства внутрішніх справ та формуванню взаємовідносин між
новоутвореними виборними всестановими органами та владними структурами держави.
Десятки робіт були також присвячені історії розробки Положення про земські
установи, а також постійно друкували різного роду програми сист
- Київ+380960830922