РОЗДІЛ 2
КЛІМАТИЧНІ УМОВИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ДІЛЯНКИ
2.1. Кліматичні умови та характеристика грунту експериментальної ділянки
Експериментальна ділянка грунту закладена на території Боярської лісової
дослідної станції, в урочищі „Круглик” Хотівського лісництва (квартал 53, виділ
35), яке розташоване у Київській області.
Рельєф ділянки рівнинний.
Клімат теплий, зволожений, є перехідною зоною від Полісся до Лісостепу. Межа
між ними проходить по ізолінії гідротермічного коефіцієнта, що дорівнює 1,3.
Середня багаторічна температура найтеплішого місяця – липня дорівнює 18 – 20
0С, а найхолоднішого – січня – 6 0С.
Суми активних температур у середньому становлять 2600 – 26600, тривалість
періоду з середньодобовою температурою понад 10 0С дорівнює 160 – 165 дням, а з
температурою 15 0С– 115 дням.
Безморозний період у середньому триває 170 – 180 днів. Середня дата закінчення
останніх весняних та початку перших осінніх приморозків припадає відповідно на
18/ІV та 16/Х [1].
Умови зволоження території досить сприятливі. Річні суми опадів дорівнюють 620
мм, а за період активної вегетації – 340 мм.
Весняний сезон триває близько 2 місяців. Характерною особливістю весни є
інтенсивний ріст температур, внаслідок чого сталий сніговий покрив сходить,
грунт поступово розмерзається й прогрівається. Проте відносна вологість повітря
у зв’язку з інтенсивним ростом температури вдень знижується в квітні у
середньому до 53%, а в травні – 46%. Середня температура в квітні досягає 10 –
11 0С, а максимальна – 25 – 28 0С, проте весною часто бувають приморозки.
Літо починається в другій половині травня і закінчується в першій декаді
вересня. У літній період спостерігається переважно спочатку тепла, а потім
(липні – серпні) жарка погода. Середня температура повітря у травні та червні
досягає 18 – 21 0С, у липні та серпні – 22 – 240, а максимальна – 39 0С.
Влітку переважають вологі північно-західні та західні вітри, які приносять
значну кількість опадів. Характерними для даної області є літні зливи й грози,
які інколи супроводжуються градом.
Проте в теплий період майже щороку спостерігаються дні з середньої
інтенсивності атмосферними посухами.
Передосінній період і перша половина осені сухі й теплі, особливо теплим є
вересень. Похмурна з дощами погода настає здебільшого наприкінці жовтня.
Закінченням осіннього сезону вважається початок третьої декади листопада.
Зима м’яка. Середня температура у грудні – 40С, січні – 60, лютому – від 50 до
– 6 0С. Узимку досить часто бувають відлиги, і температура повітря в грудні,
січні і лютому підвищується навіть до 8 – 11 0С. Тривалість відлиг різна.
Окремі роки відзначаються суворими зимами, коли мінімальна температура повітря
знижується до – 36 0С. Середні з абсолютних мінімумів температури повітря – 24
– 26 0С.
Тривалість залягання сталого снігового покриву в середньому 90 – 95 днів.
Середня з максимальних декадних висот снігового покриву досягає 12 – 15 мм.
Запаси води в снігу у середньому 30 – 40 мм; в окремі зими вони більші (70 –
100 мм) або менші (10 мм). Розподіл снігового покриву дуже нерівномірний. В
суворі малосніжні зими спостерігається глибоке промерзання грунту – понад 150
см [1].
За даними Українського гідрометеорологічного центру, в роки проведення наших
досліджень спостерігались погодні умови, які представлені у таблицях 2.1 – 2.4
[2, 3, 4].
Таблиця 2.1
Середньомісячна температура повітря (0С)
Рік
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
2000
15,2
17,9
19,1
20,6
12,3
9,5
2001
13,4
16,7
24,6
21,1
13,7
9,3
2002
16,4
18,4
23,9
20,1
13,9
7,0
Таблиця 2.2
Сума опадів за місяць (мм)
Рік
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
2000
72
65
82
19
141
2001
51
96
16
52
22
2002
65
190
14
102
77
74
Таблиця 2.3
Гідротермічний коефіцієнт
Рік
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
2000
1,5
0,5
0,5
0,1
2001
1,0
1,3
0,03
0,1
0,3
2002
1,4
1,8
0,3
0,5
- гідротермічний коефіцієнт не можна застосувати для оцінки вологості зими,
весни і осені, коли температури повітря нижче +10 0С.
Таблиця 2.4
Середньодобова температура грунту на глибині 10 см, подекадно (0С)
Рік
Травень
Червень
Липень
Серпень
Вересень
Жовтень
ІІ
ІІІ
ІІ
ІІІ
ІІ
ІІІ
ІІ
ІІІ
ІІ
ІІІ
ІІ
ІІІ
2000
17
17
20
22
21
19
21
20
23
24
24
22
16
14
12
13
10
2001
16
17
17
19
19
20
27
29
29
26
26
22
17
16
13
13
11
2002
18
19
21
17
21
25
26
30
26
24
21
22
21
14
13
10
Експериментальна ділянка знаходиться в районі, де грунтовий покрив складається
з двох різних типів, зосереджених відповідно до двох природно-географічних зон.
У північній, поліській частині області, до широти Києва, переважають
дерново-підзолисті грунти легкого механічного складу.
На південь від Києва, у типовій лісостеповій природній зоні, поширені
опідзолені мало суглинкові чорноземи, темно-сірі та сірі (лісові) опідзолені
грунти [1].
Грунт експериментальної ділянки – дерново-слабопідзолистий глинисто-піщаний на
водно-льодовикових відкладах і є зональним грунтом зони Полісся. Профіль даного
грунту чітко поділений на гумусово-елювіальний (НЕ), елювіальний (Е) та
ілювіальний (І) горизонти. Елювіальний горизонт, виражений окремими білуватими
плямами та прошарками товщиною 5 см відмитого від залізистих (глинистих) плівок
піску. Гумусово-елювіальний горизонт освоєний під ріллю і співпадає з глибиною
оранки (20-25 см). Ілювіальний горизонт у верхній частині представлений піском,
слабоелювійований, брудно-білуватий з білими плямами відмитого піску, вологий,
супіщаний, рихлий з різким перехо
- Київ+380960830922