РОЗДІЛ 2
МЕТОДИКА Й УМОВИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методика проведення досліджень
Для виконання експериментальної роботи були проведені польові, лабораторні та
виробничі дослідження. У досліді 1 „Придатність сортів для механізованого
збирання на насіннєві цілі” були включені шість районованих для степу України
сортів дині: Голянка, Криничанка, Тавричанка, Інея, Лада, Самарська.
Схема досліду 2 „Вивчення схем розміщення і густота рослин дині” включала такі
варіанти (табл. 2.1). У досліді 1 насіння висівали широкорядним способом за
схемою розміщення рослин 140х70 см, а в досліді 2 – згідно з варіантами
досліду. Метод дослідження – лабораторно-польовий. Повторність варіантів у
дослідах була чотириразова, площа посівної ділянки – 155,7 м2 (довжина – 13,9
м, ширина – 11,2 м), площа облікової – 100 м2 (довжина – 11,9 м, ширина – 8,4
м).
У дослідах проводили такі спостереження, обліки та аналізи.
1. Фенологічні спостереження за ростом і розвитком рослин здійснювали за
загальноприйнятою методикою на кожному варіанті всіх повторностей досліду. При
цьому відмічали дати: сівби, появи сходів (10 %), масових сходів (75 %),
утворення двох та чотирьох справжніх листків, полягання пагонів, змикання
міжрядь, масового цвітіння, утворення зав’язі, першого й останнього збирань
плодів. Тривалість вегетаційного періоду та періоду плодоношення.
2. Біометричні спостереження за рослинами й обліки проводили регулярно через
12-14 діб, а також по основних фазах росту та розвитку (фаза шатрика, з’явлення
пагонів, цвітіння жіночих квіток, дозрівання плодів) на 10 рослинах у двох
несуміжних повторностях. При цьому вимірювали довжину стебла і пагонів,
підраховували кількість пагонів, листків, квіток (тичинкових і маточкових) на
стеблі і пагонах, визначали сиру і суху фітомасу рослини і листків. У роботі
представлені розрахунки на одну рослину і на 1 га. Площу асиміляційної поверхні
листків визначали ваговим методом [157]. Визначали індекс листової поверхні як
співвідношення площі листків до площі живлення рослин.
Таблиця 2.1
Схема досліду 2
Схема розміщення
рослин, см
Площа
живлення, м2
Густота рослин,
тис. шт./га
Сорт Голянка
140х50
0,7
14,3
140х70
0,98
10,2
140х105
1,47
6,8
140х140 (контроль)
1,96
5,1
140х180
2,52
3,9
140х120
(2 рослини в гнізді)
1,68
11,8
Сорт Самарська
180х35
0,68
14,7
180х50
0,99
10,2
180х70
1,26
7,9
180х105 (контроль)
1,89
5,3
180х180
3,24
3,0
180х120
(2 рослини в гнізді)
2,16
9,2
Примітка. Схеми розміщення для сорту Голянка включені з урахуванням колії
трактора – 1,4 м, а для сорту Самарська – 1,8 м.
3. Облік густоти рослин проводили по всіх варіантах і повторностях дослідів у
фазу шатрика після ручного прополювання, механізованого обробітку та перед
збиранням урожаю.
4. Фотосинтетичні показники рослин (фотосинтетичний потенціал та коефіцієнт
господарської ефективності) визначали за методикою, представленою в працях А.А.
Ничипоровича, Л.Е. Строганової, С.М. Чмора та П.П. Власової [157].
Чисту продуктивність фотосинтезу розрахували за формулою:
=, (2.1)
де – чиста продуктивність фотосинтезу, г/м2?добу;
В1 і В2 – суха маса рослин на початку та в кінці облікового періоду, г;
Д – число діб періоду, що враховується;
- площа листків на одну рослину за даний відрізок часу, м2.
Коефіцієнт господарської ефективності (Кгос) перераховували як співвідношення
сухої маси плода до сухої маси рослин.
5. Облік урожайності на дослідних ділянках проводили у фазу біологічної
стиглості суцільним методом по всіх варіантах і повторностях. Для вивчення
товарних якостей плоди після зборів сортували на товарні та нетоварні,
визначали масу плода, індекс форми плода.
6. Хімічний аналіз товарних плодів проводили за такими методами: вміст сухої
речовини – висушуванням наважки до настання постійної маси; загальний цукор –
ціанідним методом за Бертраном [101]; аскорбінову кислоту – за методом Е.В.
Седової, Л.А. Чуйкової [100]; нітрати – потеціометрично іоноселективним
електродом; вміст важких металів – згідно з „Методы оценки качества
растительной продукции”[88].
7. Проводили органолептичну оцінку товарних плодів дині різних сортів
дегустаційною комісією.
8. Для моделювання роботи машин під час збиранні дині, а також розробки їх
вимог і придатності сортів для механізованого збирання проводили оцінку
фізико-механічних властивостей рослин і плодів згідно з методикою
„Физико–механические свойства растений, почв и удобрений” (М.: Колос, 1970), а
також використовували роботи Б.В. Кваснікова, А.І. Зайцева, Р.Х. Бекова та ін.
(1970). Для вивчення придатності сортів до механізованого збирання врожаю
потрібно враховувати фізико–механічні властивості рослин та плодів дині. За
допомогою приладу ІДП-500 встановлювали зусилля на прокол (Н/мм2) шкірки плода.
Принцип дії приладу полягає у використанні динамометра маятникового типу.
Міцність плода до ударних дій вимірювали приладом ППУ-500. Принцип дії полягає
у використанні енергії навантажки, що вільно падає із заданої висоти на ударник
з певною площиною. Міцність зв’язку плода з плодоніжкою та плодоніжки із
стеблом або пагоном визначали величиною зусилля, яке потрібно застосовувати для
відриву плода від плодоніжки або плодоніжки від стебла пагона. Плоди
встановлювали у спеціальний стискач та за допомогою пристосованого для цього
динамометра ДПУ-0,01. Напрямок зусилля витримували прямолінійно відносно
продольної осі плода [74].
9. Визначали якість насіння після ручного та механізованого збирання: масу 1000
насінин, довжину, товщину, ширину насіння, вихід насіння від маси плодів,
енергію пророста
- Київ+380960830922