Становлення емоційної зрілості в підлітковому та юнацькому віці

рОЗДІЛ ii. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОЇ ЗРІЛОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ТА ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ 41
2.1. Етапи проведення емпіричного дослідження. Визначення та адаптація методів
дослідження. 41
2.2.Аналіз індивідуальних показників, що відображують особливості емоційної
зрілості у обстеженої вибірки. 53
2.3. Особливості відмінностей в становленні емоційної зрілості з урахуванням
віку 85
2.3.1. Взаємозв’язки показників емоційної зрілості з особистісними
властивостями 91
2.4. Відмінності в значеннях показників емоційної зрілості з урахуванням
статевих особливостей обстежуваних 130
2.4.1. Взаємозв’язки показників емоційної зрілості з особистісними
властивостями обстежених з урахуванням їх статі 137
2.5. Узагальнена характеристика закономірностей становлення емоційної зрілості
розвиваючої особистості 163
2.5.1. Основні тенденції в становлення емоційної зрілості в підлітковому та
юнацькому віці 162
2.5.2. Найбільш суттєві типи емоційної зрілості особистості 168
Висновки до другого розділу 183
ВИСНОВКИ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 190
ДОДАТКИ 215
ВСТУП
Актуальність дослідження. Проблема емоційної зрілості розглядалась у
дослідженнях вітчизняних та зарубіжних психологів (А.Ребер, А.В.Сухарєв,
О.Я.Чебикін, C.Lambert, W.C.Menninger та ін.), психофізіологів (П.Фресс,
П.В.Симонов та ін.) та психотерапевтів (D.Abrahamsen, К.Е.FitzMaurice та ін.).
Значний внесок у вирішення проблеми емоційної зрілості особистості зробили
О.Я.Чебикін, А. Маурер, J. Murray та інші, в роботах яких викладені загальні
уявлення щодо її дослідження та формування.
Результати досліджень Г.М.Бреслава, О.В.Запорожець, Я.ЗНеверович,
О.І.Кульчицької, Е.Л.Носенко, А.Е.Ольшаннікової, Е.Д.Хомської, О.Л.Яковлевої та
інших, що спрямовані на виявлення певних закономірностей становлення емоційної
сфери, К.О.Абульханової-Славської, Л.І.Анциферової, Л.І.Божович, Б.С.Братуся,
А.Г.Маслоу, В.Ф.Моргуна, В.О.Ядова, в яких розкривається зміст понять
„зрілість” та „особистісна зрілість”, а також О.Г.Асмолова, Л.С.Виготського,
Г.Крайг, І.С.Кона, О.М.Леонтьєва, Д.Б.Ельконіна та інших, які пов’язані з
визначенням факторів розвитку особистості, актуалізують проблему поглибленого
пізнання емоційної зрілості. Адже, як вказують В.К.Вілюнас, О.М.Леонтьєв,
П.Фресс та інші, дослідження емоційної зрілості відноситься до малорозроблених
напрямів психології. На теперішній час ще недостатньо визначено психологічний
зміст емоційної зрілості та основні ознаки, що характеризують цей феномен.
У віковій та педагогічній психології переважне значення в цьому плані також
набуває проблема діагностики емоційної зрілості в підлітковому та юнацькому
віці. Саме цей період, за даними Л.І.Божович, Р.М.Грановської, І.С.Кона,
А.Е.Ольшаннікової, Л.В.Потапчук, О.В.Толстих та інших, може вважатись
оптимальним щодо її становлення.
Недостатня розробленість теоретичних та прикладних аспектів проблеми обумовили
вибір теми даного дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема входить до
тематичного плану Південного наукового Центру АПН України (м. Одеса)
"Психолого-педагогічне забезпечення розвитку та діяльності особистості" (№
0194006237). Автором досліджувались закономірності становлення емоційної
зрілості у підлітків та юнаків.
Мета роботи. Вивчення основних закономірностей становлення емоційної зрілості в
підлітковому та юнацькому віці.
Задачі дослідження.
Узагальнити теоретичні дані відносно уточнення сутності та змісту емоційної
зрілості.
Виявити основні структурні компоненти емоційної зрілості особистості.
Дослідити закономірності в становленні емоційної зрілості з урахуванням віку та
статі особистості, що розвивається.
Охарактеризувати найбільш суттєві типи емоційної зрілості.
Об’єкт дослідження – емоційна сфера підлітків та юнаків.
Предмет дослідження – властивості емоційної зрілості та їхній прояв у
підлітковому та юнацькому віці.
Гіпотеза дослідження. В нашому дослідженні ми виходили з припущення про те, що
емоційна зрілість є, перш за все, феноменом емоційного порядку, який
характеризується емоційною експресивністю, емоційною саморегуляцією та
емпатією.
Визначивши особливості прояву цих властивостей, а також їх взаємозв’язки з
іншими якостями особистості, ми зможемо розкрити як індивідуальні так і вікові
закономірності становлення емоційної зрілості у підлітковому та юнацькому
віці.
При побудові цієї гіпотези ми спирались на основні представлення про емоційну
зрілість особистості (А.Маурер, А.Ребер, П.Фресс, О.Я.Чебикін),
теоретико-емпіричні узагальнення з проблеми розвитку емоцій (Т.П.Вісковатова,
О.В.Запорожець, Я.З.Неверович, Є.П.Ільїн, С.О.Колот, О.І.Кульчицька,
Я.Рейковський тощо), емоційності як стійкої характеристики індивідуальності
(В.Д.Небиліцин, А.Е.Ольшаннікова, О.П.Саннікова та ін.) та емоційної регуляції
діяльності (В.К.Вілюнас, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, П.В.Симонов, О.Я.Чебикін
тощо), детермінації становлення особистості (О.Г.Асмолов, Л.І.Божович,
Л.С.Виготський, Д.Б.Ельконін, І.С.Кон, В.Ф.Моргун, О.Г.Солодухова та ін.)
проблеми індивідуальних відмінностей (А.Анастазі, Е.А.Голубєва, О.В.Лібін,
Б.М.Теплов та ін.).
Методи дослідження. У роботі використовувався комплекс методів дослідження, що
включає: методи підготовки та організації дослідження, а саме аналіз,
зіставлення, узагальнення теоретичних підходів та експериментальних
результатів, що містяться в наукових літературних джерелах; методи збору
емпіричних даних, що представлені набором тестових методик, таких як
„Діагностика емоційної зрілості” О.Я.Чебикіна, “Осо