Ви є тут

Удосконалення економічних відносин як шлях підвищення прибутку підприємств, що взаємодіють у гірничо-збагачувальному комплексі (на прикладі ПВП „Кривбасвибухпром")

Автор: 
Іщенко Микола Іванович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2005
Артикул:
0405U001191
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОРГАНІЗАЦІЇ СПІЛЬНОГО
ФУНКЦІОНУВАННЯ ПІДПРИЄМСТВ ГІРНИЧО -
ЗБАГАЧУВАЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ
2.1. Визначення організаційних умов формування прибутку
як фактору ефективності взаємодії підприємств
Разом із зовнішнім і внутрішнім середовищем на економічні результати
господарювання підприємств впливає їх взаємодія в гірничо-збагачувальному
комплексі. Для встановлення можливостей поліпшення цих результатів і,
насамперед, збільшення прибутку підприємства, проаналізуємо виробничу
собівартість продукції за калькуляційними статтями витрат. При цьому будемо
ураховувати, що витрати відображають у грошовій формі використання виробничих
факторів з метою виготовлення і збуту продукції та підтримки працездатності
технологічного устаткування підприємства. Витрати є безпосереднім фактором,
який формує результати виробничої діяльності підприємців, та мають задовольняти
ознакам щодо використання виробничих факторів, їх зв’язку з виробництвом
продукції та кількісної оцінки [54].
За дослідженнями автора, на можливість зниження операційних витрат за окремими
статтями указують наступні умови:
а) частка витрат за розглянутою статтею значно перевищує частку витрат за
іншими статтями;
б) частка витрат за розглянутою статтею перевищує частку, прийняту в
середньому за цією статтею, виходячи з існуючої практики;
в) частка витрат за розглянутою статтею не відповідає змісту й обсягу
виконаної роботи (процесу);
г) слабкий взаємозв'язок між витратами за розглянутою статтею і витратами за
іншими статтями;
д) слабкий вплив витрат за розглянутою статтею на вимоги покупця, поставлені до
якості продукції.
Частка витрат на виробництво за окремими статтями калькуляції і вплив тієї чи
іншої статті на собівартість залізорудного концентрату можуть бути встановлені,
виходячи з даних, що наведені у табл. 2.1. З неї випливає, що найбільша частка
собівартості пов’язана з витратами на матеріали (більше 50 %), також значну
частку (майже 20%) мають витрати за статтею “Енергія на технологічні цілі”. За
іншими статтями витрати на виробництво концентрату на ПівдГЗК і ІнГЗК дуже
відрізняються між собою.
Таблиця 2.1
Структура собівартості товарного концентрату (2002 р.)
Стаття калькуляції
ПівдГЗК
ІнГЗК
грн./т
% до суми
грн./т
% до суми
Сировина і основні
матеріали
у т.ч. руда
металеві кулі
Енергія на технологічні
цілі
у т.ч. електроенергія
вода технічна
Основна зарплата
робітників
Відрахування на соціальне страхування
Витрати на утримання та
експлуатацію устаткування
6. Загально-виробничі
витрати
7. Інші витрати
Виробнича собівартість
34,75
29,40
5,35
11,04
9,89
1,15
0,20
0,08
2,2
10,22
1,61
60,1
57,8
48,9
8,9
18,4
16,5
1,9
0,3
0,1
3,7
17,0
2,7
100,0
31,4
28,41
3,03
11,85
10,72
1,06
0,34
0,13
8,97
1,06
6,55
60,44
52,0
47,0
5,0
19,6
17,7
1,8
0,6
0,2
14,9
1,9
10,8
100,0
Стосовно обсягу виробництва Оп витрати на продукцію розділяються на перемінні
V і постійні Н. У принципі витрати за будь-якою i-ю статтею калькуляції Вi
пов'язані з обсягом продукції, що випускається, прямо пропорційною залежністю:
Вi = Vi Оп + Нi . (2.1)
На підставі виразу (2.1), зі збільшенням обсягу виробленої продукції сукупні
витрати збільшуються, а питомі витрати (на одиницю обсягу) зменшуються. Тому
чим більше буде обсяг виробництва, тим більшими будуть сукупні витрати, але
темп нарощування обсягу продукції буде випереджати темп нарощування зазначених
витрат. З цього висновку витікає, що між статистичними даними з обсягів
виробленої продукції і витрат на виробництво повин-ний спостерігатися
кореляційний взаємозв'язок, причому індекси їхньої зміни мають задовольняти
умовам: при нарощуванні IО > IВ , при скороченні IО < IВ . Коли за звітний
період продуктивність змінилася з Оп.1 до Оп.2, а витрати – з В1 до В2, то
індекси їхньої зміни будуть рівні відповідно О2 / О1 і В2 / В1.
Якщо не брати до уваги можливість збільшення прибутку за рахунок підвищення
оптової ціни на продукцію, то можливість збільшення прибутку шляхом скорочення
операційних витрат буде залежати від можливостей зниження витрат за окремими
статтями калькуляції відповідно до умов, що наведені вище. Коли за цими умовами
витрати не знижуються, то зростання прибутку в результаті операційної
діяльності підприємства має обмежений характер. Значить, максимальна величина
прибутку від виробництва і реалізації продукції формується, виходячи з
мінімальних значень витрат за статтями калькуляції операційного циклу на базі
умов, що забезпечують стабільну взаємодію постачальника з покупцем.
Коли приймають вищу оптову ціну на продукцію і в такий спосіб забезпечують
підвищення прибутку, то цілком можливо, що не буде забезпечена стабільна
взаємодія підприємств постачальника і покупця (або підрядчика та замовника). У
той же час покупець може тимчасово погодитися з підвищеною ціною, коли це буде
необхідно постачальнику, щоб сформувати інноваційніі засоби для розвитку
підприємства.
Розглянемо теоретичні положення щодо формування ціни, які мають ураховувати
підприємства у господарській діяльності. Як підхід до ціноутворення найбільш
вдале поєднання теорії трудової вартості та теорії граничної
корисності зробив англійський економіст А. Маршал. Вчений розглядав рин-
кову ціну як результат взаємодії витрат виробництва (персоніфікатором яких є
продавці) та граничної корисності (уособленням якої є споживачі) на основі
зіткнення попиту і пропозиції [42]. Виходячи з