РОЗДІЛ 2
Організація діяльності студентських соціальних служб як механізм вирішення
сучасних проблем студентів
2.1. Сучасні проблеми соціалізації та становлення студентської молоді
Україною підписані Лісабонська конвенція та інші міжнародні договори в галузі
вищої освіти, що свідчить про бажання нашої держави приєднатися до європейської
зони вищих навчальних закладів (Болонський процес) та сприяти визнанню
професійної кваліфікації випускників ВНЗ в Європі.
Необхідно розуміти, що сучасні європейські університети – це потужні
просвітницькі, наукові і культурні центри. Про таку відповідність усіх
українських ВНЗ на сьогодні говорити важко. Демократизація навчального процесу
є важливою складовою європейських стандартів, коли студент має реальну
можливість вибору курсу, викладача, практикуму. Тому, говорячи про приєднання
до зони європейської освіти, необхідно активно проводити модернізацію процесу
навчання і розвивати соціальні структури, які сприятимуть успішній соціалізації
студентської молоді [184, с. 6].
Реалізація виховної роботи у вищих навчальних закладах покликана виконувати три
основні функції. Першу можна назвати “передачею генетичного коду суспільства”,
що має на меті передачу наступним поколінням моральних і етичних норм та
традицій, прийнятних у суспільстві. Друга функція – підготовка еліти з числа
людей, які з часом візьмуть на себе прийняття стратегічних рішень в різних
сферах суспільного життя країни. Третя – масова підготовка кваліфікованих
кадрів, передача професійних стандартів та навичок. Зазначені вище функції
неможливо виконувати, якщо не забезпечити стабільність та ефективність процесу
управління вищою освітою, спрямованого на успішність соціалізації студентів у
ВНЗ.
Важливим кроком щодо підвищення ефективності соціальної роботи із студентською
молоддю у виховній структурі ВНЗ, має стати створення СтСС.
З метою визначення завдань, функцій та змісту роботи цих служб був здійснений
констатуючий експеримент на базі ВНЗ, зазначених у першому розділі нашого
дослідження.
Результати констатуючого експерименту лягли в основу розробки моделі СтСС та
визначення її ролі і місця в управлінні виховним процесом у ВНЗ. З цією метою,
за сприяння Київського центру соціальних служб для молоді, нами було розроблено
та впроваджено протягом 1999–2001 рр. пілотний проект в НТУУ КПІ, який
передбачав дослідження умов та механізмів створення й управління СтСС (додаток
Б).
Для подальшого проведення дослідження на початку 2002 р. ми поширили
напрацьований практичний досвід у інших ВНЗ м. Києва. Нами було проведено
соціологічне опитування сучасних проблем студентської молоді у ВНЗ, результати
якого стали базовими показниками для обґрунтування напрямів та методів роботи
нормативної моделі СтСС. (Дослідженням були охоплені студенти тих самих
навчальних закладів м. Києва, які брали участь у констатуючому експерименті).
Методами дослідження слугували: письмове анкетування респондентів у присутності
інтерв’юера (додаток В); обробка даних із документальних джерел і спостережень
методом контент–аналізу. Обробка даних анкетування здійснювалася
автоматизованою системою SPSS+.
Нами опитано 1000 респондентів, які відносно рівномірно презентували
студентську молодь: першокурсників 34%, студентів других та третіх курсів 32% і
34% відповідно. У загальній вибірці представництво ВН було таким: 16% –
студенти КУТЕП, 21% – АПСВ, 23% – НТУУ КПІ, 21% – ВМУРоЛ “України”, 19% – ВПУ.
Результати опитування дозволили визначити основні проблеми та потреби молодих
людей, які навчаються в ВНЗ (додаток Д). Проведене дослідження в подальшому
стало підґрунтям розробки напрямів і форм діяльності СтСС.
Важливою складовою проекту стало дослідження умов проживання студентів в колі
сім’ї. Це допомогло вивчити склад і можливості сім’ї, яка є основою виникнення
певних соціальних проблем і потреб студентів та створює підґрунтя для
визначення потенціалу їх подолання.
Дослідження показало, що із загальної кількості респондентів 12% є
напівсиротами (студентів, які не мають батька ? 9%, матері ? 3%). Решта 88%
далеко не завжди живуть у повних сім’ях. Так, кількість студентів, які не мають
батька, в окремих закладах може сягати від 8% (КУТЕП) до 25% (ВПУ). Значно
менше студентів, які не мають матері, – найвищі показники з п’яти ВНЗ
зареєстровані у ВПУ (10%), ВМУРоЛ “Україна” (4%), КУТЕП (1,4%).
Респонденти із повних і неповних сімей досить часто зазначали, що їхні батьки
не працюють – у 15% респондентів не працює батько (13% з них, – це пенсіонери
чи інваліди, 2% – безробітні); у 25% не працює мати. Найбільше матерів, які не
працюють, виявилося у студентів КУТЕП – 35%. Найбільше студентів, у яких не
працює батько, зареєстровано у ВМУРоЛ “Україні” (28%), КУТЕП (24%), ВПУ (13%).
Очевидно, що студенти-сироти і ті, хто живе у неповній сім’ї, де є непрацюючі
батьки, становлять найбільш вразливу категорію студентства, яка позбавлена
матеріальної підтримки сім’ї. Зважаючи на невеликі розміри стипендій, ці
студенти вимушені шукати сторонні джерела заробітку.
Батьків з вищою освітою найбільше у студентів НТУУ КПІ (36%) та АПСВ (28%).
Батьків-керівників різного рівня найбільше у студентів АПСВ (18%) та КПІ (13%).
Батьків-підприємців найбільше у студентів АПСВ та КУТЕП і зовсім немає у
студентів ВПУ. Можна припустити, що саме студенти професійного училища мають
найменше можливостей батьківської підтримки під час навчання і найменші
стартові можливості для майбутньої кар’єри.
Результати опитування доводять важливість створення структури, яка б надавала
адресну допомогу студентам, котрі належать до вразливих соціальних категорій,
оскільки сер
- Київ+380960830922