РОЗДІЛ 2
ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЛИ НА ЗБРОЙНУ БОРОТЬБУ В ЗОНІ ПЕРСЬКОЇ ЗАТОКИ (1991 – 2003
рр.)
2.1. Фізико-географічні умови ведення збройної боротьби
Війни в зоні Перської затоки стали яскравим прикладом вагомого впливу
фізико-географічних умов на застосування військ.
У даному підрозділі розглядаються особливості фізико-географічних умов, що
вплинули на вибір початку проведення операцій, застосування військ та їх
забезпечення у війнах у зоні Перської затоки.
Дослідження в цій області показали, що дотепер недостатньо було проведено
комплексного аналізу, який би міг глибше розкрити вплив фізико-географічних
умов на застосування багатонаціональних сил (БНС) під час операцій „Щит
пустелі”, „Буря в пустелі”, „Меч пустелі” (1990 – 1991рр.), антиіракської
коаліції в операції „Лис пустелі” (1998 р.), та багатокоаліційних сил (БКС) під
час операції „Свобода Іраку” (2003 р.) у війнах проти Іраку. Багато авторів
публікацій розглядали лише окремі епізоди застосування військ на фоні
кліматичних умов і то не в комплексі зазначених операцій.
Аналізуючи війну в зоні Перської затоки, варто зупинитися на часі почату
проведення командуванням БНС операції „Буря в пустелі”. Як відомо, ця операція
розпочалася в ніч з 16 на 17 січня 1991 року. Чому був обраний саме цей час?
Варто припустити, що його було обрано з урахуванням особливостей
фізико-географічних умов Близькосхідного театру воєнних дій (БСТВД). Справа в
тому що в січні та лютому в районі Іракської й Аравійської пустель настає так
званий „прохолодний сезон”, у період якого спостерігаються самі сприятливі
умови для дії як авіаційним, морським, так і сухопутним угрупованням військ. У
цей час денна температура повітря не перевищує 20°С, а нічна – не знижується
нижче 8°С. У ці місяці немає великих добових коливань температури ґрунту і
повітря, більш спокійно йде розвиток атмосферних процесів. І, нарешті, у цей
час спостерігається менша амплітуда приливів і відливів, що впливають на
організацію оборони прибережних районів і висадження морських десантів на
узбережжя. Так, наприклад, на осушуваних у період відливу, ділянках узбережжя,
іракці встановлювали підводні перешкоди, дротові загородження, міни, що
ускладнювало рух судів і висадження десантів у період приливу [ 225, c.16 –
18].
Аналіз фізико-географічних умов БСТВД показує, що, починаючи із середини
березня, обстановка на цьому театрі війни різко змінюється, що негативно
впливає на застосування військ. Цьому можна дати такі пояснення. Одже, середня
температура повітря в даному регіоні піднімається до оцінки 30°С та більше, тут
часто виникають курні, піщані і магнітні бурі. Зазначені природні явища
території Іраку і Кувейту негативно впливають на застосування високоточних
засобів збройної боротьби: космічних , авіаційних морських та ін. Так,
наприклад, в умовах поганої видимості практично виключається виконання
космічної й авіаційної розвідок. Наявність сильних піщаних бур різко знижує
можливість космічних засобів радіо і радіолокаційної розвідки. До 70%
знижається ефективність застосування космічних засобів навігації, зв'язку і
керування [235, с. 44; 250, с. 52].
Як відомо, вже в ході війни в зоні Перської затоки командуванням БНС була
створена космічна система виявлення стартів балістичних ракет, дія якої
здійснювалась на принципі інтеграції штучних супутників землі „Імеюс” і
наземного ЗРК „Петріот”. За короткий час ця система на тільки пройшла
випробування у бойових умовах, але і показала досить високу ефективність
застосування проти іракських балістичних ракет „Скад”. Однак при виникненні
курних і піщаних бур її ефективність різко знижувалася. Перешкодою до її
застосування у боротьбі з рухливими пусковими установками ракет „Скад” стала
також задимленість атмосфери, у результаті пожеж на шпарах і нафтосховищах на
території Іраку [14, с.36].
Щодо авіації, то її бойове застосування ще більше залежало від
фізико-географічних умов зони Перської затоки.
Як відомо, за час проведення операції „Буря в пустелі” американською авіацією
було використано близько 8% високоточних боєприпасів від загальної кількості
боєприпасів застосовуваних в операції. Слід зазначити, що застосування
звичайних засобів ураження можливо при хорошій оптичній або радіолокаційній
видимості цілі. Природньо, за наявності курних і магнітних бур така видимість
різко знижувалася або цілком виключалася. Навіть застосування високоточних
боєприпасів прямо залежало від фізико-географічних умов, тому що їх доставлення
до цілі засобами повітряного нападу, і наведення здійснювалося за допомогою
спеціальних систем (космічних, повітряних), дії яких також залежали від цих
умов.
Виконання польоту за маршрутом екіпажами бойових літаків, і вертольотів також
залежало від фізико-географічних умов. Одноманітність пустельного рельєфу
місцевості ускладнювала екіпажам ведення орієнтування, визначення висоти
польоту особливо при польоті на гранично малих висотах. Наявність курних і
піщаних бур цілком виключала ці можливості.
Тому невипадково командування БНС в умовах поганої видимості заборонило
виконання бойових завдань на висотах менше 300 м. Тільки після придбання
екіпажами відповідних навичок дозволялося виконання польотів на найменш
безпечній висоті – 50 м.
Погані погодні умови ускладнювали взаємодію авіації із сухопутними військами.
Відсутність апаратури впізнання на наземній техніці в ряді випадків в умовах
поганої видимості, призводила до завдання ударів по своїх військах [29, c.
30].
З метою кращої організації взаємодії між бойовими машинам
- Київ+380960830922