РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ОСОБИСТИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
Клінічні методи обстеження хворих на урогенітальний мікоплазмоз чоловіків.
З метою виконання поставлених дисертаційних задач нами на протязі 2002-2004
років комплексно і у динаміці було обстежено 159 чоловіків, хворих на
мікоплазмову урогенітальну інфекцію, та 15 практично здорових осіб (контрольна
група). Дослідження проводили на клінічних базах кафедри шкірних та венеричних
хвороб Національного медичного університету імені О.О. Богомольця (Київський
міський шкірно-венерологічний диспансер, шкірно-венерологічне відділення
центральної міської клінічної лікарні м.Києва, Київський обласний
шкірно-венерологічний диспансер). Імунологічні дослідження проводились в
науково-дослідному лабораторному центрі (НДЛЦ) при Національному медичному
університеті імені О.О. Богомольця.
З метою всебічного вивчення клініко-епідеміологічних особливостей мікоплазмової
урогенітальної інфекції на сучасному етапі нами проводився збір анкетних даних
у обстежених хворих чоловіків, зокрема, анамнезу життя, статевої функції, скарг
пацієнтів на момент обстеження, клінічного перебігу захворювання. Крім того,
уточнювались анамнестичні дані про наявність у минулому урогенітальних
інфекцій.
Об’єктивне обстеження включало візуальну оцінку стану зовнішніх статевих
органів обстежених чоловіків, в тому числі наявності виділень з уретри та
гіперемії її слизової оболонки. Проводилось також пальпаторне обстеження
зовнішніх статевих органів та пальцеве обстеження передміхурової залози і
сім’яних міхурців.
Всім пацієнтам проводились загальний аналіз крові і сечі, реакція Вассермана,
дослідження крові на ВІЛ-інфекцію.
Для встановлення характеру і ступеня анатомічних уражень та уточнення топічного
діагнозу обстеженим чоловікам проводилось уретроскопія та ультразвукове
діагностичне сканування органів малого тазу.
Лабораторні методи дослідження виявлення урогенітальних інфекцій.
У якості первинного матеріалу мікроскопічного дослідження на клітинний склад,
патогенної і умовнопатогенної мікрофлори уретри у обстежених чоловіків
слугували виділення та зішкребки з уретри. Крім вмісту уретри мікроскопічно
досліджувались також центрифугат першої порції сечі та секрет передміхурової
залози хворих чоловіків.
Для бактеріологічного виявлення гонококів, трихомонад, гарднерел і грибів роду
Candida проводилось попереднє забарвлення отриманих мазків метиленовим синім,
за методами Грама та Романовського-Гімза. Крім того, з метою виявлення
гонококів та трихомонад у обстежених пацієнтів проводились також
бактеріологічні дослідження шляхом засіву відповідного дослідного матеріалу на
спеціальні поживні середовища.
Для діагностики хламідійної інфекції також застосовувались комплексні
лабораторні дослідження, зокрема, цитологічний, непрямої і прямої
імунофлуоресценції (НІФ, ПІФ), імуноферментного аналізу (ІФА), полімеразної
ланцюгової реакції (ПЛР).
Цитологічний метод діагностики хламідіозу полягає у можливості виявлення
цитологічних включень, що утворюють хламідії, при забарвленні дослідних мазків
за методом Романовського-Гімза. Відповідні включення вміщують морфологічні
структури збудників на різних стадіях їх розвитку і мають вигляд зернистої
маси, розміщеної компактно або рихло. Більш часто, цитоплазматичні включення
виявляються поблизу ядра клітини. Вегетативні форми забарвлюються у
синьо-фіолетовий колір, а зрілі - у рожево-червоний.
Матеріалом для дослідження на хламідії у реакції ПІФ є зішкребок з уретри
хворих, що вміщує епітеліальні клітини. Мазок підсушували на повітрі упродовж
20-30 хвилин, з подальшим фіксуванням на холоді (40 С) хімічно чистим ацетоном
протягом 5-10 хвилин. Після цього на препарат наносили 40-50 мкл розчину
флуоресцируючих моноклональних антитіл з стандартних наборів “Хламислайд”,
виробництва “Лабдиагностика” (Російська Федерація). Потім препарат розміщували
у вологу камеру за температури 370С на 15-20 хвилин. Після інкубації розчин
моноклональних антитіл змінювали на завчасно приготовлений фосфатно-сольовий
буфер. Потім препарат промивали тричі з інтервалом по 10 хвилин зі зміною
буфера, висушували за кімнатної температури і наносили краплю зв’язуючої рідини
та накривали препарат знежиреним покривним склом. Готовий препарат досліджували
в люмінісцентному мікроскопі МЛ-2 при збільшенні в 600 разів. Хламідії в
уражених клітинах виявлялись у вигляді характерних внутрішньоклітинних включень
забарвлених у зелений колір, або позаклітинно – у вигляді окремих
яскраво-зелених тілець.
У обстежених хворих проводилось також дослідження на виявлення антихламідійних
антитіл в сироватці крові за допомогою реакції НІФ. Для цього набирали 2,0-3,0
мл крові. Після її центрифугування (2000 об/хв протягом 5-7 хвилин) отримували
сироватку, яку зберігали в пробірці за температури – 200 С. Для розведення
сироватки використовували планшети для імунологічних реакцій разового
застосування. Сироватки розводили від 1:16 до 1:256 методом двократних
розведень на завчасно приготовленому фосфатно-сольовому буфері. Контрольні
сироватки – позитивну і негативну – розводили згідно з інструкцією. Реакцію НІФ
здійснювали на склі з лунками, в які вносили антигени: контрольний і
специфічний. Контрольний антиген був виготовлений з оболонок жовткового мішка
курячого ембріону, а специфічний – з тих самих оболонок, але інфікованих
хламідіями. Антигени вносили у вигляді краплі з лунки скла. Кожне розведення
досліджуваних сироваток (1:16 - 1:64) вивчали починаючи з максимального. Для
цього в кожну лунку з антигеном вносили по 5 мкл досліджуваної с
- Київ+380960830922