РОЗДІЛ 2
ВЛАСНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Матеріали та методи
У даній дисертації наведені результати експериментальних досліджень,
проведених з 1997 по 2004 роки на базі наукової лабораторії кафедри анатомії і
фізіології с.-г. тварин Полтавської державної аграрної академії (раніше ПДСГІ),
ректор Писаренко В.М.; лабораторії епізоотології Полтавського філіалу Інституту
ветеринарної медицини УААН, директори: (раніше - Настенко В.Д., зараз — Курман
А.Ф.), бактеріологічних відділів Полтавської обласної державної лабораторії
ветеринарної медицини, директор Сагло О.С. та В.-Багачанської районної
лабораторії ветеринарної медицини, директор Колесник В.В.
Для виконання визначених задач застосовували ретроспективний епізоотологічний
та епідеміологічний аналіз, епізоотологічний і біологічний експеримент,
прийняті методи: клініко-епізоотологічний [194], патологоанатомічний [56, 57,
157, 175], бактеріологічний [11, 12, 164, 178, 195, 197], гематологічний [198 –
201], біохімічний [104, 200], серологічний [164, 178], імунологічний [202 –
205], визначення економічної ефективності [206] та статистичний [207].
Економічні збитки, спричинені сальмонельозом, та економічну ефективність
заходів профілактики сальмонельозу на фоні застосування добавок до раціону
поросят визначали у ТОВ “Довіра” В.-Багачанського району Полтавської області за
методикою Панасенко А.К. [206].
Результати досліджень обробляли методами варіаційної статистики. Визначали
середню арифметичну (М), статистичну помилку середньої арифметичної (m),
достовірність різниці між середніми арифметичними двох варіаційних рядів за
критерієм достовірності (Р) і таблицями Ст’юдента [207]. Різницю між двома
величинами вважали достовірною при Р<0,05.
2.1.1. В и в ч е н н я е п і з о о т и ч н о ї т а е п і д е м і ч н о ї с и т
у а ц і ї щ о д о с а л ь м о н е л ь о з у у П о л т а в с ь к і й о б л а с т
і.
При вивченні епізоотичної та епідемічної ситуацій щодо сальмонельозу
з’ясовували його поширення та спектр домінуючих сероварів збудника серед тварин
і людей у Полтавській області протягом 1980 — 2000 років.
Для цього були використані дані звітності державних установ і лабораторій
ветеринарної медицини і Полтавської обласної державної
санітарно-епідеміологічної станції (головний санітарний лікар Шаповал В.Ф.) та
матеріали власних епізоотологічних та бактеріологічних досліджень, проведених у
господарствах області за 1997 - 2000 роки.
2.1.2. Х а р а к т е р и с т и к а г о с п о д а р с т в, в я к и х б р а л и м
а т е р і а л т а т в а р и н д л я д о с л і д і в. Проби органів і
патологічного матеріалу для бактеріологічних досліджень відбирали на 8
свинофермах 5 господарств 4 районів Полтавської області, які були зареєстровані
у звітній документації державних установ ветеринарної служби як неблагополучні
щодо сальмонельозу свиней. При цьому наявність захворювання в цих господарствах
підтверджували результатами власних клініко-епізоотологічних,
патологоанатомічних та лабораторних досліджень.
Для виявлення збудника сальмонельозу ми відбирали проби патологічного
матеріалу від трупів свиней, фекалій, носового слизу, крові, органів від
вимушено забитих тварин у ТОВ “Довіра” В.-Багачанського району; ксп “Енгельса”
Решетилівського р-ну, навчальному господарстві “Ювілейний” Полтавського р-ну,
підсобному господарстві “Полтавська марка”, с. Рибці Полтавського р-ну; ксп
“Диканське” Диканського р-ну Полтавської області.
У ТОВ “Довіра” матеріал відбирали на 3-х свинофермах (СТФ (свинотоварній
фермі) № 4, племфермі та свиновідгодівельному комплексі).
На підставі проведених клініко-епізоотологічних досліджень у вищезазначених
господарствах були складені відповідні акти епізоотологічного обстеження.
Постановка досліду по удосконаленню профілактики сальмонельозу свиней була
нами здійснена на поголів’ї поросят неблагополучної з цієї хвороби СТФ № 4 ТОВ
“Довіра” В.-Багачанського р-ну.
2.1.2.1. Х а р а к т е р и с т и к а м е т о д і в б о р о т ь б и з с а л ь м
о н е л ь о з о м с в и н е й, я к і з а с т о с о в у ю т ь у г о с п о д а р
с т в а х о б л а с т і. У господарствах Полтавської області здебільшого
застосовують загально прийняті схеми боротьби з сальмонельозом свиней.
З профілактичною метою в даний час у області здебільшого використовують
формолвакцину проти паратифу поросят. У минулому десятиріччі часто
застосовували суху живу вакцину проти сальмонельозу свиней із штаму ТС-177 та
вакцину ППД (концентровану полівалентну формолгалунову вакцину проти паратифу,
пастерельозу і диплококової септицемії поросят).
Для пасивної імунізації використовують полівалентну антитоксичну сироватку
проти паратифу телят, ягнят, поросят, овець і птахів.
На СТФ № 4 ТОВ “Довіра” В.-Багачанського району застосовується метод
профілактики, при якому свиноматок та поросят щеплюють формолвакциною проти
паратифу.
Вакцинацію поросних свиноматок проводять не пізніше 2-х місяців поросності
тричі з інтервалом 7 – 10 діб.
Поросят щеплюють тричі. Перший раз вакцину вводять клінічно здоровим
поросятам-сисунам у віці 20 – 30 діб в дозі 3 мл, другий – через 5 – 8 діб
після першого щеплення у дозі 4 – 5 мл, і третій – через 10 – 20 діб після
другого щеплення у дозі 5 мл.
2.1.3. М і к р о б і о л о г і ч н і д о с л і д ж е н н я. Матеріалом для
бактеріологічних досліджень слугували проби патматеріалу від 149 свиней, в тому
числі від 108 свіжих трупів, 25 забитих із діагностичною метою хворих тварин,
16 - на Полтавському м’ясокомбінаті та бойнях господарств, а також 200 проб
фекалій, 15 - носового слизу і 22 проби крові.
2.1.3.1. В и д і л е н н я в і д с
- Київ+380960830922