Клініко-експериментальне обґрунтування застосування технології електромагнітної обробки акрилових пластмас при виготовленні знімних пластинкових протезів.

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ, об’єкти ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Методика електромагнітної обробки пластмас
Для проведення ЕМО акрилових пластмас сконструювали спеціальний пристрій
(рис.2.1.1), що складається із корпусу, блока живлення джерел магнітного поля,
кришки соленоїда, індикатора напруги, кнопки мережі, лампочки індикатора,
тигеля для пластмаси.
На рис. 2.1.2 зображена схема електричного блока пристрою для ЕМО, на якій є
відповідні позначення:
D1ёD4 – кД 202 Б
D5, D6 – Д 814 Г;
R1– 750 Щ, R2 –6,8 кЩ , R3 –8,2 кЩ , R4 –910 Щ;
С1 – 2000,0 Ч50v; С2 – 2000,0 Ч50v;
Т1– кТ 805А, Т2– кТ 801А, Т3– кТ 315А.
Блок призначений для живлення джерел магнітного поля (соленоїдів,
електромагнітів) із напругою живлення до 30 V постійного струму від мережі
змінного струму напругою 220V, частотою 50 Гц.
Вихідна напруга блока – 5-10 V.
Максимальне навантаження – ? 5 А.
Напруга пульсацій – ? 10 V.
Випрямляч виконаний на діодах Д1 ч Д4 за мостовою схемою. Випрямлена напруга
фільтрується ємнісним фільтром С1 і подається на стабілізатор напруги, в якому
складові транзистори Т1, Т2, Т3 служать регулюючим елементом. Опірна напруга
створюється стабілізатором D5, D6. Опір R1 і R2 є розподільником напруги.

Рис.2.1.1. Загальний вигляд пристрою для електромагнітної обробки акрилових
пластмас в умовах зуботехнічної лабораторії: а) з відкритою кришкою; б)
встановлення тигля з пластмасою у пристрій.
Рис.2.1.2. Схема електричного блока пристрою для електромагнітної обробки
Резистори R3 та R4 стабілізують режим роботи транзисторів Т1 і Т2 в умовах
підвищення температури навколишнього середовища й при мінімальному струмі
навантаження.
На базу транзистора Т3 подається частина вхідної напруги, яка стабілізується
стабілітроном. Струм стабілітрона визначається резистором R1, а R2 дозволяє в
межах необхідності регулювати величину стабілізуючої напруги. Якщо вхідна
напруга зменшиться, то відповідно зменшиться і напруга на базі транзистора Т3,
що, в свою чергу, призведе до зниження опору транзистора Т1 і спаду напруги на
ньому, яка створюється струмом навантаження. В результаті цього напруга на
виході зростає. При збільшенні вхідної напруги відбувається збільшення опору
транзистора Т1, що призводить до зменшення напруги на виході стабілізатора.
Таким чином, відбувається стабілізація напруги на навантаження. Конденсатор С2
знижує напругу пульсацій до заданого рівня.
Порядок роботи блока:
Увімкнути вилку шнура в мережу.
Увімкнути кнопку живлення.
Виставити необхідну напругу на індикаторові.
Розмістити тигель із пластмасою в пристрої.
Пристрій готовий до експлуатації.
Нами розроблено та запропоновано спосіб електромагнітної оброб­ки
стоматологічних пластмас для виготовлення знімних пластинкових протезів на який
отримано деклараційний патент 45777А7, А61К6/00, А61С9/00 бюл. від 15.04.2002
(додаток Б).
Етапи приготування базисної пластмаси та її обробки в електромагнітному полі:
Взяти необхідне співвідношення полімеру і мономеру й приготувати пластмасове
тісто за інструкцією.
Після змішування полімеру і мономеру помістити пластмасу в тигель.
Підготувати до роботи пристрій дії магнітного поля.
Помістити тигель з пластмасою у пристрій на час її дозрівання (7 хв.),
виставити необхідну напругу магнітного поля (80 ерстед), ввімкнути пристрій.
Після дозрівання пластмаси вийняти тигель з пристрою, вимкнути пристрій.
Провести пакування, пресування пластмаси в кювету. В подальшому варку протеза
провести за традиційною методикою.
2.2. Методика експериментальних досліджень міцнісних параметрів дослідних
зразків пластмас, базисів знімних протезів
Для обґрунтування застосування електромагнітного поля для обробки акрилових
пластмас при виготовленні ЗПП та визначення ефективності даної технології нами
проведено експериментальні лабораторні дослід­ження зразків базисних акрилових
пластмас, які виготовлялись за традиційною технологією (полімеризація на
водяній бані), й зразків, виготовлених із застосуванням ЕМО, а вже потім
полімеризація на водяній бані.
Фізико-механічні властивості базисних пластмас ха­рак­те­ри­зу­ються такими
параметрами, як міцність на розтяг, міцність на згин, ударна в’язкість, модуль
еластичності, твердість, міцність на стиск. Із усіх цих параметрів найбільш
важливими є міцність на згин та міцність на стиск, оскільки вони максимально
наближені до сил, які діють на протези в умовах порожнини рота при виконанні
функціональних навантажень.
Для проведення досліджень були виготовлені 4 серії зразків з плас­т­маси
„Фторакс”, яка найчастіше застосовується в ортопедичній стоматології. Пластмасу
готували традиційно. Після змішування мономера з полімером пластмасову масу
розділили на 4 частини, з яких 3 частини помістили в електромагнітне поле з
різним полем напруженості на час дозрівання пластмаси (всі етапи, 7 хвилин), до
моменту пакування в кювету, а одну частину залишили дозрівати на повітрі
(контрольні зразки). Пластмасу поміщали в спеціальний пристрій, який
призначений для живлення джерел магнітного поля (соленоїдів, електромагнітів).
Запропонована власна методика дії електромагнітного поля (подана заявка на
винахід).
Зразки готувались відповідно до ГОСТу 170036-71 і мали форму пропорційних
вісімок довжиною 60 мм із хвостовиками 15ґ15 мм та робочою частиною з вільною
довжиною 20 мм та перерізом 5ґ4 мм. Усі зміни перерізу – радіусом 5мм
(рис.2.2.1).
Рис.2.2.1. Загальний вигляд зразка з пластмаси „Фторакс”.
Вимірювання довжини, ширини і товщини зразків виконували за до­по­мо­гою
штанген-циркуля з точністю до 0,01 мм. Усього було виготовлено 40 зразків, їх
характеристи