Розділ 2.
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Експериментальна модель гострої пневмонії
Дана робота представляє собою експериментально-клінічне дослідження виконане на
різних рівнях організації організмів (клітинному, органному, системному,
організмовому).
Дослідження проведене на 100 статевозрілих щурах (46 самців і 34 самок хворих
на гостру пневмонію та 20 інтактних тварин) лінії Вістар масою 180-210 г.
Експериментальну модель пневмонії викликали методом В.Н.Шляпникова,
Т.Л.Солодова, С.А.Степанова (1988) [57].
Захворювання викликали шляхом інтраназального зараження тварин над металевим
підносом вкритим декількома шарами марлі, обробленої дезинфікуючим розчином.
Тварин наркотизували в ексикаторі. Коли мускулатура тварин розслаблювалася, а
дихання ставало частим та поверхневим їх клали черевом догори. Під час вдиху
тварині вводили піпеткою інтраназально 0,5 мл. матеріалу, який містив
Staphylococcus aureus. Для відтворення експериментально моделі пневмонії
необхідно інтраназально вести в легені тварин декілька сотен мільйонів
житєздатних клітин Staureus. Поява ковтальних рухів свідчила про недостатню
глибину наркозу, таку тварину відбраковували. Для найкращої аспірації введеного
матеріалу тварин клали на спину, після чого впродовж декількох хвилин вони
виходили з наркотичного стану.
За дві доби до постановки експерименту культуру Staphylococcus aureus
переносили на чашки з м’ясо-пептонним агаром для одержання ізольованих колоній.
Через 18 годин інкубації посівів при 37єС з чашки в пробірки зі скошеним агаром
відсівали декілька колоній Staphylococcus aureus. Для зараження
використовувалися колонії Staphylococcus aureus у типовій S-формі (з гладкою
поверхнею).
Через дві і шість годин та на четверту і десяту добу після зараження забирали
кров із хвостової вени, після чого щурів забивали передозуванням хлороформного
наркозу. Проводили розтин за стандартною методикою [1]. Для морфологічних
досліджень брали шматочки легень, фіксували у 10% розчині формаліну, заливали у
парафін, готували зрізи товщиною 5-7 мкм, забарвлювали гематоксиліном та
еозином [92]. Зрізи досліджували за допомогою методу світлової мікроскопії.
З тканин легень готували наважку, гомогенізували у фізіологічному розчині у
співвідношенні: маса наважки : розчин – 1:1 на мікророзмільчувачі тканин РТ-2.
Активність супероксиддисмутази (СОД) визначали методом R.Fried (1975) по
здатності ферменту пригнічувати реакцію відновлення нітросинього тетразолія
супероксиданіонрадикалом [268]. Каталазну активність визначали по швидкості
руйнування перекису водню в нмоль за 1 хвилину при довжині хвилі 240 нм
(R.Holmes, C.E.Masters, 1970) [293]. Вміст дієнових кон’югатів (ДК) визначали
методом [33], малонового диальдегіду (МДА) – методом [72].
Експериментальні дослідження проводились на кафедрі гістології, цитології та
ембріології Одеського державного медичного університету під керівництвом проф.
Напханюка В.К.
Схема обстеження хворих на пневмонію.
Після того як провели насамперед експериментальні дослідження ДК, МД, СОД,
каталази в крові і в легеневій тканині щурів через 2, 6 годин, 4 і 10 діб від
часу інтраназального зараження тварин Staphylococcus aureus здійснювали
обстеження хворих на пневмонію за допомогою визначення цих тестів та інших у
крові на 1, 4-5 і 8-10 доби, виходячи з цього, щоб максимально адаптувати
строки досліджень в експерименті і клініці, порівняти результати досліджень їх
спів ставити, брали до уваги наказ №311 МОЗ України від 30.12.99 р. [62], а
також для того, щоб виявити в якому періоді починається зниження ферментативної
АОС і власне в цей період рекомендувати призначення антиоксидантів для
комплексної патогенетичної терапії, тому умовно виділяли три періоди
захворювання – ранній, середній і пізній, які детальніше описані нижче.
Здійснено комплексне клініко-анамнестичне та лабораторне обстеження 120 хворих
на пневмонію, віком від 30 до 50 років і 32 здорових особи складали контрольну
групу (донори).Розподіл хворих проводився в залежності від площі запального
ураження в легенях, періодів розвитку захворювання та статі хворого. Відповідно
до міжнародної статистичної класифікації хвороб, х переогляд (МКХ-10), 1992
[107] були виділені такі групи пацієнтів. Хворі на крупозну (46) і вогнищеву
(74) пневмонію; з раннім (1 доба), з середнім (4-5 діб) і пізнім (8-10 діб)
періодами розвитку захворювання, хворі на ГП (чоловіки 59 і жінки 61).
Клініко-анамнестичне та лабораторне дослідження хворих на пневмонію здійснювали
в умовах клінічних баз медичного коледжу Тзов „Монада”.
Обстеження хворих на ГП полягало у вивченні клінічної картини захворювання, за
допомогою виявлення скарг, анамнестичних даних, об’єктивного (огляду місцевого
та загального, пальпації, аускультації) та лабораторно-рентгенологічного
дослідження.
Одержаний клінічний матеріал співставляли з даними медичних карт стаціонарного
хворого. Таким чином обстеження складалося з двох послідовних етапів –
клініко-анамнестичного, лабораторно-рентгенологічного до лікування.
Перший етап включав вивчення скарг, анамнезу захворювання і життя, результатів
об’єктивного обстеження. Це дозволяло виявити клінічні ознаки захворювання і
поставити попередній діагноз. Після цього пацієнтові проводилось
рентгенологічне обстеження органів грудної клітки та лабораторне дослідження.
Це, власне, є другий етап. За допомогою цих методів підтверджувався діагноз
гострої пневмонії, уточнювалась локалізація та площа запального ураження (ліво-
чи правобічна, крупозна або вогнищева) легень і у таких хворих забиралась кров
з вени для біохімічних, імунологічних та гематологічних досл
- Київ+380960830922