Розділ 2. МОТОРНІСТЬ У ХУДОЖНЬО-ПОНЯТТЄВІЙ
СИСТЕМІ МУЗИКИ
......................................................................104
2.1. Жанрово-стилістична типологія моторності в музиці ....................104
2.2. Танець як форма художньої
діяльності.............................................128
2.3. Структурно-семантичні формули українських танців
в народній та професійній музичній творчості ..............................139
2.4. Вальсовість як логіко-семантичний прототип в творчості
європейських композиторів ХІХ-ХХ століть ..................................159
2.5. Категорія музичної моторності як диригентський феномен .........183
ВИСНОВКИ
...............................................................................................191
ЛІТЕРАТУРА..............................................................................................198
ДОДАТОК А
.............................................................................................218
ДОДАТОК Б
..............................................................................................231
ВСТУП
ХХ століття в музикознавстві характеризувалося зростанням інтересу до
дослідження проблем музичної теорії. Це зумовлено тим, що активні процеси
перетворення музичної мови руйнують стереотипи, що склалися раніше, і роблять
вельми проблематичним використання традиційного термінологічного апарату. Деякі
теоретичні системи, що здавалися непорушними, продемонстрували свою
«частковість» та тимчасовість. Не втрачаючи цілком свого значення, будучи
істинними для певних епох і стилів, вони потребують включення в більш
розгалужені наукові системи.
Про можливість якісної зміни термінології та наповнення її новими значеннями,
залежно від контексту кожної епохи, писав Б. Асаф’єв: «Кожний термін в
мистецтві – якщо він живий – неодмінно виявляє собою щось рухоме і мінливе,
скоріш співіснування взаємопротилежних тенденцій, ніж точно обмежені величини
«вічних істин». Найбільш важливим є визначення співвідношень тих чи інших
факторів, функцій, які є притаманними даній сукупності явищ і властивостям
матеріалу, що досліджується, ніж закостеніле словесне значення. Визначення
існує до того часу, доки воно економить слова, допомагаючи відразу одним
поняттям відзначити і відрізнити від інших досліджуваний факт або комплекс
деяких явищ» [1 Всі цитовані іншомовні вислови наводяться у власному
перекладі.] [16, с.196]. Далі Б. Асаф’єв вказує на можливість подальшої
надмірності деяких понять, що з'явилися останнім часом, але разом з тим – їх
необхідність, «щоб виділити нове в музикознавстві, і щоб це нове відтіняти в
старому» [16, с.196].
З цим пов'язані спроби сучасних дослідників виявити загальні принципи музичного
мислення, розглянути їх крізь призму культурологічного, історичного, стильового
підходів, охопивши єдиною концепцією еволюцію музичного мистецтва та культури.
А також – прагнення до визначення серед інших понять найбільш узагальнених, які
досягають рівня музикознавчих категорій, і мають більш тісний зв'язок із
загально-науковими або естетико-філософськими категоріями.
Категорія музичної моторності, яка розглядається в дослідженні, відображає одну
з найважливіших образно-художніх та композиційних характеристик музики,
дослідження якої розкриває багато суттєвих рис змісту і форми музичного твору,
закономірностей його сприйняття. Розкрити природу музичної моторності – означає
виявити сутність руху в музиці, – тобто становлення музики в часі й
впорядковування часу в музичному творі.
У нашій роботі пропонується концепційний підхід до музичної моторності, який
дозволяє, по-перше, виявляти її подвійний смисл як музичного явища та
музикознавчого поняття, по-друге, поєднувати дискурсивний, культурологічний,
семіотичний, структурно-композиційний, стилістичний та деякі інші методи
вивчення музичного об’єкта.
У Великій радянській енциклопедії концепція (від лат. – conceptio) визначається
як «розуміння, система, певний спосіб розуміння, трактування будь-якого
предмета, явища, процесу, основна точка зору на предмет, провідна ідея для його
систематичного освітлення» [45, с.24]. Найчастіше під концепцією ми маємо на
увазі усвідомлене вербалізоване розуміння будь-чого. Однак, якщо вдивитися в
етимологію слова «концепція», то стає зрозумілим, що внутрішня форма слова
«концепція» пов'язана з більш широким і важливим значенням: «концепція» – це
глибинне моністичне розуміння (часто інтуїтивне) і ставлення до того чи іншого
явища. У мистецтвознавстві словосполучення «концепція людини», «концепція
часу», «концепція простору» і т.д. зустрічаються неодноразово, хоча ці питання
дотепер ще не можуть бути до кінця усвідомленими та дослідженими.
Якщо дотримуватися положення про концепцію як про розуміння, що є зафіксованим
в поняттях (вербальних, музичних, пластичних тощо), то під концепцією музичної
моторності ми розуміємо загальну поняттєву систему музично-часового мислення,
що спирається на сформовані історією культури рухові структури, матриці,
фільтри, в опорі на які відбувається створення, виконання, слухання, сприйняття
і розуміння музичного тексту, зокрема, його часова організація.
На категоріальний статус поняття музичної моторності вказує його зв'язок з
часовим фактором (фактором руху) і фактором звучання. В останньому нерозривно
переплелися фізичні та психологічні аспекти. Як свідчить стаття Великої
радянської енциклопедії, «звук в широкому розумінні є коливальним рухом часток
пружного середовища, що розповсюджується у вигляді хвиль; у вузькому значенні,
– явище, суб'єктивно сприйняте спеціальними органами чуття людини,
- Київ+380960830922