РОЗДІЛ 2
НАУКОВО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ РЕАЛІЗАЦІЇ ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНИХ
УМОВ ПРОФЕСІЙНОЇ ОРІЄНТАЦІЇ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА СЛУЖБУ В ОРГАНАХ ВНУТРІШНІХ
СПРАВ
2.1. Теоретичне обґрунтування організаційно-педагогічних умов професійної
орієнтації старшокласників на службу в органах внутрішніх справ
Організація профорієнтаційної роботи з учнівською молоддю, спрямованої на її
підготовку до свідомого вибору професії працівника ОВС на науковій основі,
вимагає, в першу чергу, визначення комплексу умов, що роблять її ефективною.
У довідковій літературі поняття “умова” має декілька тлумачень. Зокрема, в
тлумачних словниках воно визначається і як “обстановка, в якій відбувається
що-небудь”, “правило, що встановлено в певній галузі життя або діяльності”,
“вимога, що висувається однією зі сторін, що домовляються між собою” [174, с.
729].
У філософському словнику умова розглядається як філософська категорія, що
виражає відношення предмета до об’єктів, без яких він існувати не може, а також
як обставина, від якої щось залежить [273, с. 327].
У психолого-педагогічних джерелах єдиного підходу до визначення поняття
“педагогічні умови” також немає. Під ними часто розуміють обставини,
можливості, фактори навчально-виховного процесу. Так, українська вчена
Н.Манжелій подає таке визначення зазначеного поняття: “Педагогічні умови
відповідно до нашої концепції – це, по-перше, обставини, можливості, від яких
залежить функціонування навчально-виховного комплексу; по-друге, фактори і
правила успішної життєдіяльності всієї педагогічної системи; по-третє, ті
вимоги, які повинні задовольняти педагоги з метою забезпечення високої
ефективності педагогічного процесу” [150, с. 80].
На основі узагальнення матеріалів із теми дослідження вчена розробила
класифікацію педагогічних умов, виокремивши серед них такі групи: об’єктивні
умови (наявність матеріально-технічної бази, місцезнаходження закладу тощо);
суб’єктивні умови (наявність висококваліфікованих педагогічних кадрів, єдність
вимог і стабільність колективу педагогів, діяльність Ради комплексу,
батьківського комітету тощо); соціальні умови (адміністративно-територіальні
одиниці, рівень розвитку економіки і соціальної інфраструктури, провідний
напрямок виробництва, національний склад населення тощо); власне педагогічні
умови (матеріальна база, контингент дітей, учителів, вихователів, допоміжний
персонал, особливості роботи ЗНЗ, структура колективу тощо); зовнішні умови
(доцільна організація режиму дня, правильна побудова розкладу занять,
забезпечення належної матеріально-технічної бази тощо); внутрішні умови
(визначення оптимальної структури та змісту заняття і уроку відповідно до рівня
розвитку дітей, формування в учнів загальнонавчальних умінь і навичок, вибір
оптимального поєднання методів і прийомів навчання і виховання тощо);
організаційно-педагогічні умови (спеціально організована взаємодія у системі
комплексу), технологічні умови (єдність диференціації та інтеграції у змісті,
методах і формах взаємодії) [150, с. 80-83].
Відповідно до завдань нашого дослідження організаційно-педагогічні умови
професійної орієнтації старшокласників на службу в органах внутрішніх справ ми
розуміємо як організаційно-педагогічні фактори, що сприяють її успішному
здійсненню, відносячи до педагогічних факторів такі, котрі забезпечують
змістові аспекти професійної орієнтації, а до організаційних – фактори, які
сприяють реалізації змістових аспектів.
Вивчення психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, а також
узагальнення даних, отриманих під час проведення констатуючого етапу
експерименту, дозволили виявити сукупність організаційно-педагогічних умов, які
сприяють професійній орієнтації старшокласників на службу в органах внутрішніх
справ. Здійснимо їх теоретичне обґрунтування.
1 умова. Спрямування профорієнтаційної роботи на свідоме професійне
самовизначення старшокласників у правоохоронній галузі та її здійснення на
засадах особистісного орієнтованого підходу
Специфіка старшого підліткового й раннього юнацького віку зумовлена активним
процесом особистісного і професійного самовизначення. Саме тому
профорієнтаційну роботу зі старшокласниками необхідно спрямовувати на їх
самовизначення в соціальній, професійній і особистісній сферах.
У педагогічній літературі можна виділити декілька підходів у визначенні
вікового періоду, сензитивного для формування готовності школярів до
професійного самовизначення. Ряд дослідників (Є.Климов, Н.Пряжников,
С.Чистякова та ін.) вважають, що професійне самовизначення є не одномоментним
актом вибору, а здійснюється на всіх етапах життя людини [112; 214; 281]. У той
же час, кожен із вікових періодів має специфічні особливості щодо формування
готовності школярів до професійного самовизначення.
Згідно з науковими поглядами Б.Федоришина, основою відповідної роботи з учнями
1-8 класів, можна вважати формування загальної готовності до професійного
самовизначення [268].
Для учнів 9-11 класів центр ваги педагогічної роботи переноситься на надання
допомоги в конкретному виборі професії. Нова соціальна ситуація (необхідність
визначення свого місця в житті) призводить до формування нової й центральної
для цього віку духовної потреби – потреби в життєвому, і, як наслідок – у
професійному самовизначенні. За результатами наукових досліджень І.Кона,
професійне самовизначення в ранньому юнацькому віці необхідно розглядати як
психологічне новоутворення, оскільки професійні наміри, що з’являються на більш
ранніх вікових етапах, входять у систему інших потреб, характерних для к
- Київ+380960830922