РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ НОМІНАЦІЇ
В АНГЛІЙСЬКІЙ ЛЕКСИЦІ МОДИ ХХ-ХХІ СТОЛІТЬ
Зміни, що відбуваються в концептуальній картині світу, відбиваються у
відповідних мовах. Номінація – процес називання явищ, понять, предметів. “У
гносеолого-семантичному аспекті номінація є процесом перетворення фактів
позамовної дійсності в надбання системи та структури мови, у мовні значення,
які відображають у свідомості носіїв мови їхній суспільний досвід” [178, с.
13]. Номінація відбувається на всіх рівнях мови, існують “одиниці номінації
різних рівнів” [100, с. 76]. До одиниць простої номінації відносять слова та
словосполучення, “оскільки цей вид номінації є лише фіксацією ізольованих ознак
і властивостей, тобто статичних денотатів” [172, с. 132]. Речення вважається
номінацією другого порядку, а “номінація в межах тексту вже має справу з
комбінаторикою, тобто операціями зі складними номінативними одиницями” [172, с.
133]. Об’єктом нашого дослідження є одиниці простої номінації – слова та
словосполучення.
В актах номінації зароджується значення слова та його здатність називати
(номінативна функція). “Саме відношення номінації може розглядатися у двох
ракурсах – ономасіологічному, коли за вихідне приймається означувана реалія
(предмет, явище, подія, якість, відношення і т.п.), яка отримує те чи інше ім’я
та значення, або семасіологічному, якщо вихідним виступає сенс імені в його
проекції на позначувану реалію, що, між іншим, дозволяє розглядати сферу
застосування значення вже готових одиниць номінації до їх власних або ж нових
для них означуваних” [175, с. 96]. Слово пристосовується до тієї чи іншої
комунікативної ролі, оскільки “семантичний зміст слова формується при
багаторазовому його використанні в реченні” [175, с. 98]. Лексичні найменування
мають триєдину структуру:
1) означуване (сфера денотації, дійсність, яку поділяють на елементи);
2) понятійно-мовне відображення означуваного (його гносеологічний образ); 3)
ім’я (звукоряд, який отримує чи вже має структурно-мовне членування, або його
графічна форма ) [175, с. 113].
Утворення абсолютно нової одиниці називається актом первинної (першообразної,
прямої [175, с. 114], немотивованої [99, с. 249; 146, с. 10]) номінації. Нині
до немотивованих номінативних одиниць зараховують ті, чию первинну етимологію
забуто, а також звуконаслідувальні слова та звукову символіку. Переважна
більшість питомих англійських неологізмів останнього століття є мотивованими
(одиницями вторинної номінації). Вторинна номінація здійснюється за рахунок
переосмислення номінативних засобів, які вже існують у мові [175, с. 117].
Значення одиниць вторинної номінації В.М. Телія поділяє на номінативно-похідні
(у випадках, коли відбувається непряме відображення позамовного об’єкта,
наприклад overcoat) та опосередковано-похідні (коли позамовний об’єкт
відображається за допомогою одиниць, які у своєму первинному значенні
стосувалися абсолютно іншого об’єкта, наприклад pencil dress).
Активний розвиток моди та її зорієнтованість на новизну обумовлюють більш-менш
постійний процес номінації у цій галузі. В англійській лексиці моди
представлені як засоби словотвірної номінації, так і номінація за допомогою
слів іншомовного походження та утворення словосполучень. Словосполучення є
найпростішим аналітичним засобом номінації. Для англійської мови найбільш
характерними є атрибутивні та об’єктні словосполучення на основі прилягання
[106, с. 101; 155, с. 26]. Для лексики моди атрибутивні словосполучення є одним
із найактивніших засобів номінації.
2. 1. Словотвірні засоби номінації в англійській лексиці моди
Кінець двадцятого століття пов’язується в сучасній лінгвістиці з явищем
неологічного буму [57]. Якісно нові засоби комунікації, прискорення
інформаційного обміну разом зі світовим статусом англійської мови спричиняють
прискорення динамічних процесів у лексичному складі мови, виникнення нових
словотвірних моделей, що позначається також на інших мовних рівнях, насамперед
на морфемному (утворення нових афіксів). Дослідження останніх років
підтверджують антропоцентричний характер більшості сучасних новоутворень [4;
32; 193].
Номінація на рівні слова відбувається за допомогою деривації. Під час деривації
відбувається семантичний зсув – нове слово, незважаючи на ступінь
мотивованості, отримує нове значення. “Немає таких процесів словотворення, при
яких не відбувалося б семантичних зсувів у вторинній одиниці порівняно з
первинною” [69, с. 10]. Між новим (похідним) та мотивуючим (твірним) словами
встановлюються відношення деривації, які характеризуються, “по-перше, наявністю
в кожного похідного слова твірного слова (основи); по-друге, семантичною
співвіднесеністю з твірним словом (мотивованість), при цьому в структурному
відношенні похідне є більш складним, ніж твірне; семантична співвіднесеність
пов’язана з семантичним зсувом, який полягає або в переосмисленні
категоріальної належності вихідного слова (транспозиція), або в її уточненні та
конвертизації; по-третє, наявністю в похідного слова словотвірного значення,
яке виражається тим чи іншим словотворчим засобом; по-четверте, поділом
похідного слова на твірну основу та словотворчний елемент (афікс і т.п.). При
цьому деколи деривація є формально невираженою” [69, с. 10].
Існує декілька варіантів класифікації засобів словотвору за різними ознаками.
В.В. Виноградов поділяє засоби словотвору на 1) морфологічні, до яких належить
фонетико-морфологічний, суфіксальний, префіксальний та
суфіксально-префіксальний види словотвору та 2) синтаксичні, до яких належать
такі види словотвору, як морфолого-синта
- Київ+380960830922