РОЗДІЛ 2
ПРИРОДНІ та антропогенні ЧИННИКИ ЕНЕРГЕТИКИ біогеоценотичного покриву
ПЕРЕДКАРПАТТЯ ТА КАРПАТ
Просторовий розподіл едафотопів зумовлюється конкретним поєднанням тих
природних умов, за яких відбувається процес ґрунтоутворення
[6;30;47;151;152;192;201]. Закони горизонтальної зональності та вертикальної
поясності спричинили широкий спектр умов ґрунтоутворення в Карпатах та на
Передкарпатті, що призвело до значної неоднорідності ґрунтового покриву, тобто
до формування різноманіття за морфологією, генезою та енергетичними
властивостями едафотопів [15;91;132].
2.1. Рельєф
Формування едафотопів залежить від рельєфу місцевості. В залежності від
абсолютних висот території змінюються кліматичні, а отже, й біотичні умови
ґрунтоутворення.
Рельєф басейну верхнього Дністра складний та різноманітний [24;50;67]. Тут
наявні долинні, рівнинні, передгірські та гірські комплекси [187], що зумовлює
формування різноманітних за гумусовим станом та енергетичними характеристиками
едафотопів.
Досліджувана територія розміщена на теренах двох геоморфологічних областей:
Передкарпаття та Українських Карпат [49;109].
В межах Передкарпаття територія досліджень охоплює зандрово-алювіальні рівнини,
моренно-флювіогляціально-алювіальні розчленовані рівнини, структурно-ерозійні
височини [153].
Зандрово-алювіальні рівнини охоплюють долинні комплекси головних річок
Передкарпаття, які формують обширні плоскі алювіальні поверхні. Найбільшого
розвитку тут набули сучасні заплави (низька і висока) та поверхня першої
надзаплавної тераси. Абсолютні висоти на широких плоских межиріччях досягають
230-250 м. Тут переважають процеси акумуляції наносів, значне
гумусонакопичення, швидка гуміфікація та мінералізація органічної речовини. На
цій території формуються лучні та лучні глейові ґрунти злаково-різнотравних лук
[153].
Моренно-флювіогляціально-алювіальні розчленовані рівнини поширені у північній
частині досліджуваної території, де проходить Головний європейський вододіл з
абсолютними висотами до 340 м. Тут панують місцевості увалів – простягнутих у
довжину на декілька кілометрів міжрічкових підвищень з плоскими верхами та
спадистими, а місцями й крутими схилами. Усі ували простягаються у
північно-західному напрямі відповідно до залягання тектонічних структур,
поширених у зовнішній зоні Передкарпатського прогину [119;153]. Усі вони
розчленовані глибокими бічними притоками річок, завдяки чому мають чисельні
відроги, миси тощо. Їх морфологічна будова характеризується такими рисами:
поверхні увалів плоскі або ледь-ледь хвилясті, покриті дубовими лісами.
Інтенсивний кругообіг речовини та енергії у природних біогеоценозах даної
території [55] зумовлює незначну акумуляцію гумусу, що призводить до формування
тут темно-сірих опідзолених та оглеєних ґрунтів.
Структурно-ерозійні височини займають центральне положення в Передкарпатській
височинній частині досліджуваного простору. Тут значні перепади висот, густа
сітка розчленування, поєднання височинних та долинних комплексів. Більшість
висот досягає 300-400 м. Домінантною місцевістю є розчленовані поверхні 4-5
терас вкриті дубово-грабовими лісами, для яких характерним є інтенсивний
кругообіг енергії, на дерново- підзолистих та підзолисто-дернових ґрунтах
[119].
В межах Українських Карпат територія досліджень охоплює низькогірні
ерозійно-антиклінальні хребти, які сформувалися на північно-західному
продовженні скиб Сколівських Бескидів відокремлених поперечною долиною р.
Стрий. Для цієї території характерна паралельність гірських хребтів і
поздовжніх річкових долин. Розчленованість поздовжніх структур поперечними
долинами тут доволі висока, хребти поділені на окремі ланцюги останців.
Абсолютні висоти досягають 750-850 м і лише хребет Розлуч досягає 1000 м.
Домінують тут місцевості крутосхилих, сильнорозчленованих зворами (ущелинами)
хребтів та їх фрагментів з твердого флішу з бурими гірсько-лісовими ґрунтами на
елювії-делювії карпатського флішу та місцевості низькогірних спадистосхилих
розчленованих хребтів та їх останців, сформовані в м’якому фліші [153;157]. Під
впливом низької температури і високої вологості, які значно послаблюють розклад
рослинних решток, формуються біогеоценози з сильно загальмованим типом
біокругообігу [55].
2.2. Кліматичні умови
Кліматичні умови, а особливо температура повітря, кількість опадів та величина
потоку радіаційної енергії даного регіону, є одними з визначальних факторів
ґрунтоутворення. Вони визначають ряд фізико-хімічних властивостей едафотопів,
суттєво впливають на кількість та якість органічної речовини, швидкість її
гуміфікації та мінералізації. На разі ще не існує можливості охарактеризувати
відмінності у мезокліматі окремих біогеоценозів, який суттєво впливає на
природні та антропогенні процеси, через недостатність реальних вихідних даних
[118;158], тому характеристика кліматичних особливостей проводилася на рівні
фізико-географічних провінцій.
Територія басейну верхнього Дністра знаходиться в межах
атлантико-континентальної області помірної кліматичної зони. Таке розміщення
зумовлює формування на цій території помірно-континентального клімату, з
невеликими різницями температур літа і зими та високою зволоженістю
[118;154;158].
Прихід сонячної радіації в гірській і передгірській частинах верхів’я басейну
Дністра коливається в межах 6436-6708 МДж?м-2·рік. Проте реальні величини цього
показника значно менші і становлять лише 53-63% цієї величини, що пов’язано із
значною хмарністю, особливо навесні і в першій половині літа [177;178].
- Київ+380960830922