РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПЕДАГОГІЧНИХ УМОВ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ
ВИВЧЕННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ДИСЦИПЛІН МАЙБУТНІМИ ВЧИТЕЛЯМИ ПРАЦІ І ПРОФЕСІЙНОГО
НАВЧАННЯ
2.1. Педагогічні умови формування мотивації вивчення педагогічних
дисциплін майбутніми вчителями праці і професійного навчання
У процесі проведення констатуючого етапу дослідження встановлено, що
оптимальний комплекс мотивів вивчення педагогічних дисциплін майбутніми
вчителями праці і професійного навчання складають мотиви внутрішньої і
позитивної зовнішньої мотивації, і передусім комплекс, в якому пізнавальний
мотив органічно доповнюється професійним. З метою ефективного формування у
студентів позитивних мотивів вивчення педагогічних дисциплін необхідно
обґрунтувати комплекс педагогічних умов, серед яких нами виділені такі:
забезпечення професійної спрямованості навчально-пізнавальної діяльності
студентів, посилення проблемності змісту і методів навчання, створення
позитивного емоційного клімату під час вивчення педагогічних дисциплін,
залучення студентів до активної пошукової діяльності. У сучасних умовах
створення вище перерахованих педагогічних умов сприяє, на нашу думку,
усвідомленню навчання, включенню в цей процес студентів не тільки на рівні
інтелектуальної, але й соціальної і особистісної активності.
Серед вітчизняних дослідників зміцнюється розуміння комплексного підходу до
створення сучасної дидактичної системи як головного методологічного принципу.
Тільки така дидактична система буде придатною для вирішення освітнього завдання
всебічного й гармонійного розвитку особистості, яка спирається на всю
сукупність сучасних знань про механізми навчання, цілі і мотиви навчальної
діяльності. Така система повинна давати змогу студентам не тільки засвоювати
більшу суму знань, умінь і навичок, але й формувати у них уміння швидко
орієнтуватися в тій чи іншій галузі знань, знаходити потрібну інформацію, тобто
систему, яка готувала б студентів до самоосвітньої й майбутньої професійної
діяльності. Вона має бути спрямована на реалізацію проектних форм взаємодії
викладача і студентів, на вдосконалення культури спілкування, на здатність
студентів коректно розв’язувати складні нестандартні навчальні й професійні
ситуації. Технологічною формою реалізації цих умов мають бути суб’єкт-суб’єктні
взаємини між викладачем і студентом.
Як такої єдиної сучасної дидактичної системи, в якій, на нашу думку,
створювалися б вищезазначені педагогічні умови, спрямовані на формування
внутрішньої і позитивної зовнішньої мотивації навчальної діяльності, в
педагогіці поки немає, а існує низка концепцій, що мають загальні риси та
закономірності. Ці концепції навчання, як правило, передбачають не тільки
формування знань, але й загальний всебічний і гармонійний розвиток особистості
студента, його духовних, інтелектуальних та інших навичок і вмінь, формування
мотивації навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Вони
спрямовані на цілісне особистісне зростання студента як суб’єкта учіння і
відрізняються як загальним розумінням характеру, змісту і місця мотивації в
учінні, так і сферою свого застосування. Вважаємо за необхідне розглянути деякі
із них з метою теоретичного обґрунтування педагогічних умов формування у
майбутніх учителів праці і професійного навчання мотивації вивчення
педагогічних дисциплін.
Теоретичні розробки, накопичений традиційний і інноваційний досвід дозволяють
на сучасному етапі висунути об’єктивні вимоги до системи вищої професійної
підготовки в руслі реалізації стратегічного завдання формування особистості.
Тому, сучасне навчання у ВНЗ повинне набувати таких нових рис:
- бути виховуючим, розвиваючим особистість фахівця процесом, який побудований
на творчій активності студента;
- отримувати прогностичну спрямованість, бути орієнтованим на майбутнє;
- бути дослідницьким процесом за своєю сутністю, тобто формувати наукове
мислення студентів;
- передбачати творчий характер спільної діяльності викладача і студентів;
- орієнтувати майбутнього фахівця на дослідження себе, своїх можливостей і
здібностей.
У працях сучасних науковців відмічається, що сформувати особистість, адекватну
сучасній соціально-історичній обстановці, можна за допомогою нової освітньої
парадигми особистісно-орієнтованого виховання і навчання. Як концептуальний
принцип цієї парадигми висувається ідея про пріоритет у системі вищої освіти
інтересів особистості, адекватних сучасним тенденціям суспільного розвитку і
орієнтації на можливість повноцінної реалізації внутрішнього потенціалу кожного
студента.
Аналіз літератури показав, що цю проблему досліджували такі психологи
сучасності, як К. Абульханова-Славська, О. Асмолов, Г. Балл, І. Бех, В.
Давидов, В. Моляко, А. Петровський, В. Рибалка, В. Столін, В. Татенко, Т.
Титаренко, І. Якиманська.
Філософсько-педагогічні аспекти особистісно-орієнтованого навчання у
вітчизняній педагогіці визначили С. Гончаренко, І. Зязюн, О. Киричук, В.
Кремень, О. Савченко та інші.
Найважливішими ознаками особистісно-орієнтованого навчання академік О. Савченко
вважає багатоваріативність методик і технологій, уміння організовувати навчання
одночасно на різних рівнях складності, утвердження всіма засобами цінності
емоційного благополуччя, позитивного ставлення до світу, тобто внутрішньої
мотивації.
Особистісно-орієнтована педагогіка, на думку І. Якиманської, - це визнання
студента головною дієвою фігурою усього освітнього процесу. За
особистісно-орієнтованого навчання студент стає активним суб’єктом, тобто
потенційно готовим до
- Київ+380960830922