РОЗДІЛ 2.
СВОЄРІДНІСТЬ РАННЬОЇ РОМАНІСТИКИ М.ЕТВУД: У ПОШУКАХ
ТЕМИ, ГЕРОЯ
2.1. "Їстівна жінка": початок романної творчості сучасної канадської
письменниці.
Ім'я Маргарет Етвуд стало відомим на її батьківщині в Канаді, США, у багатьох європейських країнах з появою на прилавках книжкових магазинів її першого роману "Їстівна жінка" ("The Edible Woman", 1969) [167], який викликав значний інтерес у читачів і дослідників сучасної літератури.
Відразу ж після виходу твору у світ з'явилися різнобічні літературознавчі оцінки цього роману. Така реакція природна для творів, автори яких вперше голосно заявляють про себе. Роман "Їстівна жінка" був визнаний незвичайним і дивним. Серед недоліків твору відзначали "желеподібність героїв" і "нудну техніку оповіді" (Дж.Стедмонд (J.Stedmond)), "незграбність діалогів" (Л.Роджерс (L.Rogers)). Але були й ті, хто вважав, що роман М.Етвуд тією чи іншою мірою був успішним початком її творчості. Т.Маршалл (T.Marshall) у праці "Harsh and Lovely Land: The Major Canadian Poets and the Making of a Canadian Tradition" (1971) назвав твір "вдалим комічним романом, навіть якщо структурно-композиційні деталі інколи дещо незграбні, а сатиричне зображення споживацтва дещо розтягнуте" [196, 12]. На думку літературного критика М.Белла (M.Bell), це "твір чорного феміністського гумору", в якому М.Етвуд "інколи відволікається на незначні деталі" [196, 12]. Відповідно до судження Л.Хатчен (L.Hatcheon) (1998), цей твір - "соціальний роман про можливості жіночої індивідуальності в споживацькому суспільстві" [196, 12].
Спробуємо зрозуміти своєрідність роману М.Етвуд, почавши з його дивної назви, адже заголовок - один із найважливіших елементів смислової й естетичної організації будь-якого художнього твору. Російський переклад - "Лакомый кусочек", - запропонований М.Пальцевим, є, на наш погляд, не зовсім точним, оскільки не відображає всієї глибини авторського задуму, який можна відчути в буквальному перекладі Н.Толстої - "Съедобная женщина". Такою виявляється головна героїня - Меріан Мак-Елпін (Marian McAlpin). Молода незаміжня дівчина, у якої є наречений - Пітер (Peter), боїться виходити заміж, оскільки не хоче бути морально й соціально "з'їденою" чоловіком, не хоче в усьому йому підкорятися, вгадувати кожну його примху, не бажає ставати жертвою його "невситимості". Поняття edible - "їстівна", що співвідноситься з проблемою статусу жінки, буквально обігрується в романі, складаючи його видимий сюжетний план. Меріан страждає фізіологічною проблемою - огидою до їжі, неприйняттям "буденного", як це здається оточенню. Таке тісне й незвичайне переплетіння образного й буквального додає твору художньої своєрідності й неповторності.
Молода жінка відчуває себе замкненою в "чужому" для неї урбанізованому прагматичному світі. Вона веде одноманітний і розмірений спосіб життя: їй набридла робота у сфері суспільного попиту, вона конфліктує з хазяйкою квартири; зустрічається з чоловіком, якого не любить. Меріан "намагається вирватися із кола буденних клопотів, звільнитися від залежного становища жінки" [68, 299] у сучасному "чоловічому" соціумі, де люди живуть, керуючись правилом "людина людині вовк". Відчуваючи моральну загрозу, навислу над їх внутрішнім світом, героїні романів М.Етвуд поступово усвідомлюють свої потаємні почуття і думки, які вони надалі спробують висловити.
Вже в цьому першому романі М.Етвуд актуалізована характерна ще для канадської літератури кінця ХIХ століття проблема згубного впливу цивілізації на окрему людину, яка втратила власну індивідуальність. Мова йде про самореалізацію людини "у споживацько-орієнтованому канадському міському оточенні" [198, 59], про хворобу сучасного технократичного суспільства з його стандартом, що знеособлює, - суспільства, в якому ми живемо, в якому живе М.Етвуд, а отже, і пише про нього. І все ж у "Їстівній жінці" самотність, відчуження жінки ще не абсолютизуються: коли рвуться зовнішні зв'язки, героїня відчуває не тільки розгубленість, але й потаємну надію" [88, 47]. Надію на те, що зможе пристосуватися до нормального життя, зможе жити "як усі", хоча їй це так і не вдається.
Контрастом постіндустріальному місту - місцю мешкання героїв роману - стає природа, що марно чинить опір згубному впливу цивілізації. Дункан, юнак, з яким зближується Меріан, згадує про своє рідне містечко: "... у цьому шахтарському містечку немає нічого, навіть рослинності... через заводські труби, із яких вночі валує червоний дим і випаровування хімікатів, що винищили всі дерева в окрузі. Це кам'янистий неродючий ґрунт з купами шлаку... навіть трава не росте. Вода ... жовто-брунатна від хімікатів. Навіть якщо там щось посадити, нічого не виросте"* [167, 144].
Оповідь роману двопланова: метафоричний і буквальний план ідуть паралельно один до одного, "зустрічаючись" у кульмінаційному моменті роману, коли Меріан пече торт у формі жінки, яка символізує її саму ("a woman made of cake" [167, 272]), адже її тіло - фізична оболонка - практично єдина можливість самоідентифікації. Так, М.Етвуд уводить мотив тіла, який став ключовим для всієї її творчості. Тіло тут взаємопов'язане з поняттям жіночого, обмеженого фізіологією - рамками тіла, що перешкоджає свободі. У своїй спробі стати незалежною героїня роману М.Етвуд з іронією пропонує скуштувати торта своєму нареченому Пітеру, що означає "з'їсти" її, здобути жаданий головний соціальний статус. М.Етвуд підтримує концепцію С.де Бовуар, згідно з якою стать - лише фізіологічна риса, тілесна "мітка", і вона не повинна мати принципового значення в житті жінки.
Процес поглинання їжі, як і відмова від неї, має в романі символічне значення. Мотив голоду та їжі визначають тематичні лінії, які вибудовують сюжет і проблематику роману про різні форми споживання й споживацтва.
Роман багатий на описи їжі, процеси її поглинання, порівняння людей то
______________________________________
* Переклад, де не вказане ім'я перекладача, мій - М.В.
з о
- Київ+380960830922