РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ УМОВ ІНТЕГРАЦІЇ ПІДПРИЄМСТВ БУДІВЕЛЬНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА
2.1. Оцінка дієвості реалізації інтеграційних процесів у національній економіці
Як було відзначено вище, залучення інвестиційних ресурсів у період інтеграції України до світової системи господарювання, трансформації економічних систем, відіграє важливу роль у забезпеченні зростання і якісного удосконалення основного капіталу як на рівні окремих фірм, так і на рівні національної економіки в цілому. Крім того, з їх допомогою реалізуються досягнення науково-технічного прогресу, що сприяє підвищенню ефективності функціонування різних ланок народногосподарського комплексу на мікро- і макрорівні. Інтенсифікуються процеси зміни підходів до управління ресурсами підприємств.
Однак, незважаючи на об'єктивну необхідність здійснення інтеграційних перетворень національної економіки, у держави поки що відсутні необхідні внутрішні фінансові ресурси. Тому варто активізувати роботу з залучення іноземного інвестиційного капіталу, розмір якого по оцінках деяких фахівців повинен складати не менш 40 млрд.дол. [97], з яких 7 млрд.дол. необхідно металургії, 3,3 - хімічній і нафтохімічній промисловості, 5,1 - машинобудуванню, 3,7 - транспорту.
Останнім часом намітилися якісні зрушення в створенні ефективної ринкової системи управління економікою, що проявляється в поліпшенні показників зовнішньоторговельного обороту і ініціює збільшення ступеня іноземної інвестиційної активності.
Якщо проаналізувати показники зовнішньоторговельного обороту товарами і послугами України за 1999-2003 рр., то можна помітити, що існує реальний прогрес убік їхнього збільшення. Протягом 1996-2003 рр. (рис.2.1) спостерігається тенденція зниження ступеня залежності України від експортних постачань товарів і послуг. Так якщо в 1996-1998 рр. сальдо результатів зовнішньоторговельної діяльності складало всього 339,5-350,7 млн.дол.США, то починаючи в 1999 р. спостерігається його різке зростання до 2236,2 млн.дол.США. В наступні роки темпи росту сповільнюються і до 2002 р. його значення складає 3504,4 млн.дол.США. І хоча в 2003 р. воно знижується, однак все ж залишається досить значним (2836 млн.дол.США). Даний показник став можливим завдяки активній роботі національних виробників товарів і послуг з зовнішніми контрагентами, успішній реалізації маркетингових методів і прийомів впливу на іноземного споживача.
Рис. 2.1. Зовнішня торгівля товарами і послугами України в 1996 - 2003рр. (млн.дол.США)
Динаміка географічної структури експорту досить стабільна. Частина країн СНД у зовнішньоторговельному експорті в 1996 р. складала 51,4%, а частина інших країн - 48,6%, у тому числі країн ЄС - 10,0%. У 1998 р. значення цього показника склало відповідно 39,8, 60,2, 16,4%, у 2000 р. - 30,8, 69,2, 15,0%, у 2002 р. - 24,3, 75,7 і 19%, у 2004 р. - 26,2, 73,8, 21%. Якщо розглядати динаміку імпорту, то за ці ж роки його частка дорівнювалась відповідно для країн СНД, інших держав, і в тому числі країн ЄС: у 1996 р. - 63,4, 36,6, 15,0%; у 1998 р. - 51,3, 48,7, 21,0%; у 2000 р. - 57,6, 42,4, 21,0%; у 2002 р. - 49,0, 51,0, 23,0%; у 2003 р. - 50,0, 50,0, 24,0%. Таким чином спостерігається тенденція зменшення значення країн СНД в експортно-імпортних операціях і збільшення ролі інших держав, і особливо країн ЄС. Це вказує на те, що вектор розвитку України в більшому ступені зв'язаний з європейською інтеграцією і європейським вибором розвитку економіки.
Обсяг експорту зовнішньої торгівлі України товарами з 1996 р. виріс у 1,6 рази з 14400,8 млн.дол.США в 1996 р. до 23066,8 млн.дол.США в 2003 р., імпорту в 1,3 рази з 17603,4 млн.дол.США до 23020,1 млн.дол.США (рис.2.2).
Якщо в 1996 р. сальдо зовнішньої торгівлі товарами складало -3202,6 млн.дол.США то в 2000 р. воно було вже позитивним (616,5 млн.дол.США) і залишилося таким же в 2003 р. - 46,7 млн.дол.США Викликає занепокоєння той факт, що розмір зовнішньоторговельного сальдо досить незначний.
Найбільш важливими торговельними партнерами України з торгівлі товарами (експортно-імпортні операції) у даний час можна вважати наступні країни по регіонах:
1. СНД: Росія і Туркменістан (у 2000 р. частка експортних(імпортних) операцій склала 81,4% (84,2%), у 2002 р.- 75,4% (91,4%), на початок 2004 р. - 74,2% (90,3%));
2. ЄС і країни Європи: Німеччина, Італія, Польща (2000 р. -38,4% (41,6%), у 2002 р. - 38,1% (38,8%), на початок 2004 р. - 37,4% (45,5%));
3. Азія: Китай і Туреччина: (2000 р. - 43,5% (35,0%), 2002 р. - 38,1% (38,8%), на початок 2004 р. - 35,2% (42,1%));
Рис. 2.2. Зовнішня торгівля України товарами в 1996-2003 рр. (млн.дол.США)
4. Африка: Алжир і Єгипет: (2000 р. -62,4% (2,0%), 2002 р. - 50,7% (6,2%), на початок 2004 р. - 51,4% (5,0%));
5. Америка: США і Віргінські острови: (2000 р. - 67,7% (64,9%), 2002 р. - 63,0% (75,5%), на початок 2004 р. - 61,3% (49,1%));
6. Австралія й Океанія: Австралія: (2000 р. - 74,0% (98,3%), 2002 р. - 48,7% ((96,1%), на початок 2004 р. - 50,0% (97,1%)).
Незважаючи на зменшення обсягів операцій з Росією, вона залишається самим значимим торговельним партнером України. Так у 2003 р. Росія здійснила 18,7% експортних і 37,6% імпортних надходжень. У 2003 р. з країн зони Євро (Німеччини, Італії, Туреччини, Польщі) Азії (Китаю) і Америки (США) здійснювалось 29,7% всіх експортних постачань товарів, у той час, як імпорт із Туркменістану, Німеччини, Італії, Об'єднаного Королівства, Польщі і Китаю склав 28,4%.
Протягом 2001-2003 рр. традиційними товарами, які поставляються на міжнародний ринок Україною є такі:
недорогоцінні метали і вироби з них (41,3 у 2001 р., 39,7 у 2002 р., 36,8% у 2003 р.);
живі тварини і продукція тваринного походження (м'ясо, ВРХ (велика рогата худоба), біодобавки і ін.);
готові харчові продукти, продукти рослинного походження; продукція хімічної і зв'язаних з нею галузей промисловості (аміак, продукти нафтопереробки і ін.), транспортні засо