РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставленої мети було проведено комплексне клініко-лабораторне і мікробіологічне обстеження 150 жінок, які були розділені на три групи: 1 група (контрольна) - 50 гінекологічно і соматично здорових жінок репродуктивного віку (підгрупа 1.1 - 25 пацієнток з фізіологічним перебігом І триместру вагітності); 2 група - 50 пацієнток з різними порушеннями мікробіоценозу статевих шляхів, які одержували загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи (підгрупа 2.1 - 25 з 50 пацієнток в І триместрі гестації, які завагітніли після загальноприйнятої прегравідарної підготовки); 3 група - 50 пацієнток з аналогічними порушеннями мікробіоценозу статевих шляхів, які одержували розроблену нами методику (підгрупа 3.1 - 25 з 50 пацієнток в І триместрі гестації, які завагітніли після запропонованої прегравідарної підготовки).
Загальноприйняті лікувально-профілактичні заходи у пацієнток з різними порушеннями мікробіоценозу статевих шляхів включали рішення трьох основних задач: 1) ліквідувати асоційовані мікроорганізми; 2) відновити лактофлору; 3) не припуститися суперінфекції (зростання інших збудників з групи умовно-патогенних мікроорганізмів - грибів, ентеробактерій і ін.). Відповідно до цих задач традиційна схема передбачає два етапи: 1 - антибактеріальний (кліндаміцин і препарати нітромідазолу) і 2 - корекція мікробної екології вагінального біотопа (бетадін, пімафуцин, поліжинакс).
Відмітними особливостями пропонованої нами методики є додаткове використовування для системного вживання препарату мікосист в загальноприйнятому терапевтичному дозуванні і для місцевого використовування (замість вищеописаних препаратів) лінімент 5% циклоферону у вигляді вагінальних ванн по 5 мл з експозицією 10 хвилин з інтервалом 24 години протягом 10 днів. Питання гормональної контрацепції у обстежених жінок розв'язувалося індивідуально: у пацієнток до 30 років перевагу віддавали препарату три-мерсі, а після 30 років - препарату ярина.
Комплексне клініко-лабораторне обстеження включало: визначення критеріїв ДП; бактеріоскопічне дослідження мазків вагінального відокремлюваного; бактеріологічне дослідження вагінального секрету і калу, а також фактори неспецифічної резистентності організму: активність ?-лізинів, функціональна активність лейкоцитів (ФП, ФЧ і ФІ), рівень імуноглобулінів і ІФН в крові та вагінальному секреті.
Для діагностики вагінального дисбіозу використовували критерії Amsell. Оцінювали наявність рясних (більше 2 мл/добу) гомогенних сірих або білих вагінальних виділень з "рибним запахом", а також наявність печії в піхві, обумовленої екзотермічною реакцією. У відповідності з цими критеріями проводили амінний тест, для чого до краплі вагінального вмісту на предметному склі додавали краплю 10 % КОН. Результати оцінювали по феномену появи або посилення специфічного запаху ізонітрілу ("гнилої риби") [12, 52]. Водневий показник (рН) вагінального секрету визначали за допомогою індикаторного паперу з ціною розподілу шкали 0,5. При цьому, обстеження проводили зовні менструації, протягом 2-3 днів після статевих зносин, без використовування пацієнтками вагінальних протимікробних препаратів.
Для виділення і ідентифікації мікробних культур використовували відповідні живильні середовища. Нативний матеріал - секрет верхньої третини піхви - наносили на два знежирені предметні стекла. Після підсушування на повітрі і фіксації сумішшю Никіфорова один препарат офарблювали по Романовському-Гімзе (метиленовим синім), а другий - по Граму. Готові препарати мікроскопіювали при інструментальному збільшенні 15х90 під імерсією за допомогою світлового мікроскопа. Стан мікробіоценозу піхви при мікроскопуванні вагінального мазка оцінювали по наступних параметрах: загальне мікробне обсіменіння, перевага (відсутність) тих або інших бактерійних морфотипів, наявність або відсутність запальної реакції, стан епітеліальних клітин, переважання останніх над лейкоцитами і присутність "ключових клітин" [12]. Дісбіоз піхви (бактерійний вагіноз) діагностували по наявності "ключових клітин", різкому зниженню або відсутності лактобактерій, переважанню немолочно-кислих бактерій (грамнегативних анаеробних морфотипів, грамваріабельних кокобактерій або зігнутих вібріоноподібних бактерій), відсутності поліморфно-ядерних лейкоцитів і переважання епітеліальних клітин над лейкоцитами [52].
Бактеріологічні дослідження вагінального секрету проводили по загальноприйнятій методиці [52] з незначними модифікаціями. Для забору вагінального секрету використовували спеціально відібрані (стандартизовані за об'ємом - 0,1 мл) ложки Фолькмана. Зібраний таким чином вміст (0,1 мл) поміщали в 0,9 мл забуферного фізіологічного розчину, одержуючи перше десятиразове розведення початкового матеріалу. На основі цього готували 10-кратні розведення, а ступінь обсіменіння матеріалу виражали в кількості колонієутворюючих одиниць (КУО) в 1 мл.
Молочнокислі бактерії (лактобацили і стрептококи) виділяли на середовищі МРС; біфідобактерії - на напіврідкому печінковому середовищі Блаурокка; бактероїди - на поверхні селективного агару Хенеля, здійснюючи анаеробне вирощування під годинними стеклами (як поглинальник кисню використовували Serratia marcescens); для виявлення клостридіальних форм посів проводили уколом в стовпчик вісмут-сульфіт агару; ентерококи визначали при посіві на середовище Калини; стафілококи виділяли при посіві на жовтково-сольовий агар; дрожджеподібні гриби і гриби роду Candida виділяли на середовище Сабуро; ентеробактерії визначали при висіві на середовище Плоскірева і Ендо. Ідентифікацію виділених бактерійних культур проводили на підставі вивчення морфологічних, тінкторіальних, біохімічних, а також у ряді випадків і антигенних властивостей. Застосовували також набори стандартних ентеро-, стафіло- і стрептотестів.
ДП діагностували на підставі відсутності в посіві лактобактерій або ж зниження їх кількості до рівня менше 10х4 КУО/мл; збільшення кількості коринеформних бактерій більше 10х4 КУО/мл; виявл
- Київ+380960830922