РОЗДІЛ III ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН ЛІЗИНГУ
3.1. Поняття та ознаки договору лізингу
Правовою формою зв'язків учасників лізингових відносин є договір лізингу. Георг В.Ф.Гегель писав, що поділ договорів і заснований на цьому осмислений розгляд їх видів слід обґрунтовувати не зовнішніми обставинами, а відмінностями, закладеними в природі самого договору [196, c. 134].
Історія досліджень договірних лізингових правовідносин у нашій країні та країнах, утворених на теренах колишнього СРСР, є нетривалою, разом з тим питання правової природи договору лізингу залишається одним з найбільш дискусійних в юридичній науці. Дослідженням правової природи договору лізингу займаються, зокрема, О.В. Кабатова, Т.А. Коннова, Є.А. Павлодський, О.М..Чекмарьова, В.А. Горемикін, І.О. Решетник, О.O. Іванов, В.В. Вітрянський, Р.П..Бойчук, Ю.С. Харитонова, С. Шаталов, Є.Є. Іщенко, І.Є. Якубівський та інші.
На нашу думку, визначити правову природу договору лізингу неможливо без визначення та аналізу поняття та ознак договору лізингу. Розглянемо основні законодавчі підходи, загальні теоретичні засади та найбільш поширені в юридичній літературі точки зору на цю проблематику.
Виходячи із змісту ст. 292 ГК України, ст. 806 ЦК України , ч. 2 ст. 1 Закону "Про фінансовий лізинг", ст. 215 КТМ України, можна виділити наступні загальні ознаки договору лізингу:
1) це консенсуальний договір, що є укладеним з моменту досягнення лізингодавцем та лізингоодержувачем згоди щодо всіх істотних умов договору у визначеній законодавством простій письмовій формі (ст.1, 6, ч.ст.10 Закону "Про фінансовий лізинг");
2) має оплатний характер договору, що передбачає сплату лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів за користування предметом лізингу (ч.2 ст.1 Закону "Про фінансовий лізинг");
3) передбачає наявність двох сторін договору - лізингодавця та лізингоодержувача;
4) має предметом договору неспоживну річ, визначену індивідуальними ознаками, віднесену за законодавством до основних фондів;
5) передбачає надання майна у користування лізингоодержувачу;
6) укладається на визначений строк.
Таким чином, договір лізингу - це договір, за яким одна сторона (лізингодавець) передає неспоживну річ, визначену індивідуальними ознаками, віднесену відповідно до законодавства до основних фондів, у користування іншій стороні (лізингоодержувачу) на визначений договором строк за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ч.2 ст.292 ГК України в залежності від особливостей здійснення лізингових операцій, лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
ГК України (ч.2 ст.292), використовуючи терміни "вид" та "форма" лізингу, не дає їх визначення. Філософський словник під редакцією М.М..Розенталя та П.Ф. Юдіна [330, c. 54] визначає вид як категорію, що виражає відносини між класами (зокрема, об'ємами понять): предмети класу Б складають вид предметів класу А, якщо вони мають всі властивості, загальні для предметів А і поряд з цим мають деякі специфічні властивості; а форму як категорію, що виражає внутрішній зв'язок та спосіб організації, взаємодії елементів і процесів як між собою, так і з зовнішніми умовами [330, c. 382]. Таким чином, на нашу думку, поняття "вид" є більш загальним, ніж поняття "форма", оскільки вид відображує загальні та специфічні ознаки, обумовлені сутністю явища та його змістом, а форма відображує спосіб зовнішнього прояву тих чи інших процесів або явищ.
При обґрунтуванні класифікації договорів М.І. Брагінський визначає, що класифікація будь-якого поняття передбачає його поділ, який може бути проведений двома способами - дихотомія (поділ надвоє) і створення певних груп, у кожній з яких підстави відповідним чином індивідуалізуються [172, c. 238].
Такий підхід може бути застосований і при класифікації лізингу. Процес класифікації передбачає використання як критеріїв ознак, що визначають сутність, зміст та особливості лізингових операцій. Тому, до результатів класифікації лізингу має застосовуватись термін "вид". Формою, тобто способом зовнішнього прояву лізингу, на нашу думку, є сукупність юридично значущих дій, що складають лізингову операцію.
Група дослідників лізингу, зокрема, В.Д. Газман [190, c. 97], вважають, що лізинг поділяється на два види - оперативний та фінансовий, а всі інші види лізингу складають групи за певною класифікаційною ознакою і є різновидами фінансового та оперативного лізингу.
В юридичній літературі [240, c. 113] існує також точка зору, що фінансовий та оперативний лізинг якщо і є різновидами лізингу, то тільки з точки зору його економічної теорії. Поділ лізингу на види, на думку С.С. Шаталова, не має ніякого юридичного значення [344, c. 18 - 19]. Не погоджуючись з цією точкою зору, зазначимо, що фінансовий і оперативний лізинг мають істотні відмінності, які визначають правовий режим цих видів лізингу та дозволяють відмежувати їх один від одного та від інших видів майнового найму, зокрема, оренди.
На підставі вищевикладеного, ми вважаємо, що зазначений поділ лізингу на форми та види, здійснений в ГК України, слід визнати умовним. Видами лізингу, які виділяють за критерієм участі лізингоодержувача у виборі постачальника та визначенні специфікації предмета лізингу і наявності (або відсутності) у лізингоодержувача права на викуп предмета лізингу, є фінансовий та оперативний лізинг. Усі інші, існуючі на практиці, види лізингу є їх різновидами за певною класифікаційною ознакою (критерієм).
Аналіз визначень та змісту зобов'язання за договором фінансового лізингу (взаємних прав та обов'язків сторін) дозволяє виділити наступні ознаки договору фінансового лізингу:
1) має багатосторонній характер - передбачає участь принаймні трьох сторін: продавця (постачальника), лізингодавця та лізингоодержувача;
2) має інвестиційно-інноваційний характер, я
- Київ+380960830922