РОЗДІЛ2 Поліметричні конструкції в творчості Шевченка
2.1 Поліметрія в ліриці Шевченка
В ХІХ столітті з опануванням силабо-тонічної системи віршування постав власне поліметричний вірш, який використовував набутки поліритмічного народнопісенного вірша та книжного нерівноскладового вірша. Найбільшим майстром поліритмії в цей період був Тарас Шевченко.
Вже в роботах початку XX століття дослідники, розглядаючи поетику Шевченка, відзначали метричну різноманітність його творів. Так, 1902 року в "Молодій Украіні" з'явилася публікація С. Людкевича, в якій порушувалось питання про природу частих змін метрико-ритмічного ладу в поезії Шевченка. Авор вважав, що така будова творів не штучна, а "гармонізує з усім єством Шевченкового генія"[63]. З'ясувати особливості частих змін метрики (власне, поліметрії) в творах поета намагалися й інші дослідники.
Б. Якубський в книзі "Наука віршування" вказує на те, що "Шевченко писав і метро-тонічним чотиристопним ямбом і силабічним дванадцятискладником і народною коломийкою"[64]. Поліметрію ж вчений виводить зі змін сюжету. Ми спробуємо подати типологію поліметричних конструкцій в творчості Шевченка у зв'язку з народнопісенною традицію та змістом творів, а також вказати причини органічного поєднання різних розмірів. При аналізі застосовуємо класифікацію ритмічних форм чотиристопного ямба, запропоновану К. Тарановським: I - повнонаголошена U?U?U?U?; II - з пірихієм (пропуском наголосу) на I стопі UUU?U?U?; III- з пірихієм на II стопі U?UUU?U?; IV - з пірихієм на III стопі U?U?UUU?U; V - з пірихієм на II і III стопах U?UUUUU?; VI- з пірихієм на I і III стопах UUU?UUU?U; VII - з пірихієм на I і II стопі UUUUU?U? [65].
Аналіз поліметричних конструкцій у творчості Шевченка - питання актуальне, адже за даними "Метричного довідника" Н.Костенко поліметричні твори у Шевченка складають 68,5% [66].
В цьому підрозділі зупинемося детально на ліричній поліметрії, а наступні присвятимо ліро-епічній, епічній та епіко-драматичній поліметрії. Такий поділ виходить з родових характеристик лірики, епоса, драми. Як писав Томас Еліот, лірика, епос, драма - три голоси поезії: "Перший голос - голос поета, що розмовляє з самим собою. Другий - голос поета, звернений до аудиторії, великої чи маленької. І третій - це голос поета, втілений в драматичному персонажі. Різниця між першим і другим голосом ... ставить проблему поетичної комунікації; різниця між голосом поета, що говорить від власного імені, і голосом того ж поета, що говорить від імені своїх персонажів, ставить проблему особливостей вірша драми, квазідрами і недраматичної поезії" [67]. Лірична поліметрія у Шевченка неоднорідна за своїм складом. Ми можемо виділити три типи поліметричних конструкцій:
* конструкції в межах силабіки;
* конструкції з використанням силабіки книжного походження та силабо-тоніки;
* конструкції з використанням народнопісенних форм.
До конструкцій першого типу належать поезії "Думи мої, думи мої", "Перебендя", "Розрита могила", "Гоголю". В усіх цих творах поєднуються два розміри - 14 - складовий вірш та 12-складовик.
Чи заплаче серце одно на всім світі, 6+6
Як я з вами плакав?..Може і вгадав... 6+6
Може, найдеться дівоче 5+3
Серце, карі очі... 6 [68, С.57]
Вірш "Розрита могила" вирізняється з поміж інших незначною кількістю дванадцятискладових рядків, що дозволяє говорити про метричну вставку. З основним розміром дванадцятискладовик поєднується за рахунок повтору кінця рядка на початку наступного. Ця стилістична фігура носить в літературознавстві назву "стик" або "підхоплення" [69]:
Чого вони там шукали? 4+4
Що там схоронили 6
Старі батьки? Ех, якби-то, 4+4
Якби-то найшли те, що там схоронили, 6+6
Не плакали б діти, мати не журилась. 6+6 [68, С.170].
Як зазначає у своїй статті "Строфіка, метрика и відчуття завершення"
Б. Шерр: "Внаслідок перебою ритму наприкінці твору виникає відчуття завершення (чувство концовки). Така зміна привертає увагу саме до останніх рядків"[70].
Серед конструкцій, що об'єднують розміри силабіки книжного походження та силабо-тоніки виділяємо два підвиди: з переважанням силабіки; з переважанням силабо-тоніки. Перший підвид дещо чисельніший від другого. Поміж творів, у яких переважає силабіка десять - двокомпонентні. До них належать поезії "Минають дні, минають ночі", "А нумо знову віршувать", "Г.З.", "За сонцем хмаронька пливе", "Ми восени такі похожі", "Лічу в неволі дні і ночі", "Чи не покинуть нам небого", "Якби тобі довелося", "І виріс я на чужині", "Не нарікаю я на Бога".
У творах "Минають дні, минають ночі", "Г.З.", "Лічу в неволі дні і ночі", "Ми восени такі похожі", "Не нарікаю я на Бога" зміна розмірів відображає рух душевного стану ліричного героя. В названих поезіях можна виділити дві частини. Наприклад, перша редакція вірша "Лічу в неволі дні і ночі", в якій силабіка домінує над силабо-тонікою, має медитативний характер. Роздум про долю проходить тут чотири етапи: безнадія ("пропаде молитва за Богом"), розпач ("Жить не хочеться на світі"), боротьба між духом і розумом ("Або хоч надію// Пошли в душу...бо нічого, //Нічого не вдію// Убогою головою"). Заключний етап - відродження надії. Саме цей "світлий акорд" виділяється з загального метричного малюнка. Він поданий чотиристопним ямбом, решта твору написано 14-складовим віршем:
І мене на Україні 4+4
Ніхто не згадає! 6
А може, тихо за літами U?U?UUU?U Я4 IV
Мої мережані сльозами U?U?UUU?U Я4 IV
- Київ+380960830922