РОЗДІЛ 2
КОРОТКИЙ НАРИС ПРИРОДНИХ УМОВ
ДОСЛІДЖУВАНОГО РЕГІОНУ
Українські Карпати характеризуються чітко вираженою поясністю клімату, ґрунтів і рослинного покриву, різницею природних умов на північно-східному і південно-західному макросхилах, що значною мірою відображається як на видовому складі і територіальному розподілі диких бджолиних, так і на їх екологічних особливостях.
Територія досліджуваного регіону займає частину Східних (Лісистих) Карпат у межах 47°45?-49°С пн. широти і 22°26?-26°10?С сх. довготи. Загальна довжина Українських Карпат від верхів'їв Сяну до витоків Сучави складає близько 280 км, ширина - 110-120 км. Разом з Передкарпаттям і Притисенською низовиною їхня площа складає більше 3700 км2.
Українські Карпати поділяють на сім ?17? або шість ?16? фізико-географічних областей, котрі, у свою чергу, теж діляться на підобласті і райони. Для вивчення розповсюдження диких бджолиних у регіоні, ми взяли за основу ці роботи, а також геоботанічне [18], вертикально-термічне [2, 3] та флористичне [13, 20] районування Українських Карпат.
Рослинність Українських Карпат в основному представлена лісами в яких основними лісоутворюючими породами є: бук лісовий, ялина звичайна, ялиця біла і дуб звичайний. Другорядними лісоутворювачами є дуб скельний, сосна звичайна, кедрова сосна європейська, береза повисла, вільха сіра, вільха чорна і граб звичайний.
Широко представлені чагарникові угруповання. В лісовому поясі - це, в основному, вербняки, у первинному високогір'ї - жерепняки, леличники, ялівечники, рододендронники.
Далі за площею, яку займають, йдуть лучні фітоценози. Нижче 1500 м над р. м. у вторинному високогір'ї - це, переважно, післялісові угруповання (костричники, біловусники, щучники і ін.). У природному високогір'ї лучні фітоценози представлені щучниками, куничниками, осоковими луками (з осок чорної (Carex nigra L.), пухирчатої (C. vesicaria L.), і кульконосної (C. pilulifera L.)) в субальпіці, а в альпійському поясі - трироздільно-ситничниками, лежачекостричниками і сеслерієвими.
Притримуючись схематичної карти висотних поясів рослинності Українських Карпат за М. А. Голубцем і Л. І. Мілкіною [20] (рис. 2.1) та враховуючи біологію диких бджолиних, ми виділили шість вертикально-ландшафтних поясів: 1) Закарпатська або Притисенська низовина; 2) південно-західне передгір'я; 3) північно-східне передгір'я; 4) нижній гірський лісовий пояс або пояс букових лісів; 5) верхній гірський лісовий пояс або пояс ялинових лісів; 6) високогір'я (субальпійський і альпійський пояси).
Рис. 2.1. Схематична карта висотних поясів рослинності Українських Карпат: 1. пояс передгірських дубових лісів; 2. нижній лісовий, або пояс букових лісів; 3. верхній лісовий, або пояс ялинових лісів; 4. субальпійський пояс; 5. альпійський пояс (за Голубец, Милкина, 1988)
На території Закарпатської (Притисенської) низовини (абсолютні висоти коливаються від 104 до 120 м. над р. м.) і південно-західного передгір'я (абсолютні висоти коливаються від 120 до 350-400 м. над р. м.) трапляються невеликі масиви дубових та мішано-широколистяних лісів (ясен вузьколистий (Fraxinus angustifolia Vahl.) та білоцвітий (F. ornus L.), липа широколиста (Tilia platyphyllos Scop.), дерен справжній (Cornus mas L.), дуб звичайний (Quercus robur L.), та пухнастий (Q. pubescens Willd.). У підліску найчастіше зустрічаються ліщина звичайна (Corylus avellana L.), крушина ламка (Frangula alnus Mill.), різні види ожини (Rubus L.), бруслини (Euonymus L.), глоду (Crataegus L.), бірючини (Ligustrum L.), шипшини (Rosa L.), тощо. Порівняно багатий трав'яний покрив утворюють: анемона дібровна (Anemona nemorosum L.), конвалія звичайна (Convallaria majalis L.), барвінок малий (Vinca minor L.), яглиця звичайна (Aegopodium podagraria L.), шавлія лучна (Salvia pratensis L.), горошок мишачий (Vicia crassa L.), суріпиця звичайна (Barbarea vulgaris R. Br.), м'ята польова (Mentha arvensis L.), кульбаба лікарська (Taraxacum officinale L.), дягель лікарський (Archangelica officinalis Hoffm.) різні види волошок (Centaurea L.), плакуну (Lythrum L.), перлівок (Melica L.), щучників (Deschampsia Beavv.), суниць (Fragaria L.), фіалок (Viola L.), тощо. Тільки в межах низовини зустрічаються ряска зонтична (Ornitogalum umbellatum L.), костяниць зонтичний (Holosteum umbellatum L.), сусак зонтичний (Butomus umbellatus L.), миколайчики плоскі (Eryngium planum L.), чистець прямий (Stachys recta L.), хвилівник звичайний (Aristolochia clematilis L.). Частково заходять у передгір'я дутень ягідний (Cucubalus baccifer L.) і мильнянка лікарська (Saponaria officinalis L.), Цікавими в ентомофільному відношенні виявились мешканці водойм Притисенської низовини: гірчак земноводний (Polygonum amfibium L.), водяний горіх плаваючий (Trapa natans L.), різак алоєвидний (Stratiotes aloides L.), латаття біле (Nymphaea alba L.), глечики жовті (Nuphar lutea L.). В санітарно-гігієнічних деревно-чагарникових насадженнях вздовж залізничних та шосейних шляхів зростають біла та жовта акації (Robinia pseudoacacia L., Caragana arborescens L.), кілька видів горобини (Sorbus L.), глоду (Crataegus L.), гледичія колюча (Gleditsia triacanthos L.), різні види верб: верба біла (Salix alba L.), верба ламка (Salix fragilis L.) та верба козяча (Salix caprea L.), бирючина звичайна (Ligustrum vulgare L.), в'яз приземистий (Ulmus pumila L.), осика (тремтяча тополя) (Populus tremula L.) тощо. Для низовини характерним є наявність великих площ садів, але здебільшого вона зайнята посівами культурних рослин. Найбільше господарське значення з ентомофільних рослин в агросистемах низинних районів Закарпаття мають плодоягідні культури (різноманітні сорти яблуні (Malus L.), груші (Pyrus L.), черешні (Cerasus avium Moench.), вишні (Cerasus vulgaris Mill.), сливи (Prunus L.), айви (Cydonia Mill.), абрикоса (Armeniaca vulgaris Lam.), персика (Persica vulgaris Mill.), малини та ожини (Rubus L.)). Основні масиви плодоягідних насаджень (15,7 тис. га) зосереджені в Притисенській н