РОЗДІЛ 2
ФІЛОСОФСЬКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНЕ ВЧЕННЯ Ф. ДЖЕЙМІСОНА: ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ
2.1 . Постмодернізм в американській філософській традиції
Американський постмодернізм - поняття не менш суперечливе, ніж постмодернізм взагалі. Які він мав передумови, коли виник і що проголошує - питання ніби прості, але, як для таких, мають напрочуд багато варіантів відповідей. Сьогодні розповсюдженою є думка про те, що постмодернізм в Америці на практиці існував завжди, а постмодерністська теорія, що з'явилася кілька десятиліть тому, є певною спробою виправдання американського способу життя і культури: "Гіперреалізм американської культури, що подвоює реальність культури європейської, який насправді заворожує, потребував інтерпретації. Тепер вона існує [153, с.63]".
Довгі пошуки власної культурної ідентичності, які сьогодні для Америки актуальні як ніколи (згадати хоча б крах теорії "плавильного котла", що трансформувалася в ідеологію "салатниці"), супроводжувалися бажанням заповнити вакуум історичності. Американці, які не здатні були представити світові свій особливий стиль, у постмодернізмі побачили надію на легітимацію фрагментарності та еклектичності власного культурного ландшафту. Властива постмодернізму поверховість, втрата глибини, наголос на дієвості, а не розмірковуванні дуже добре "пасували" до культури Нового світу, надавали їй сенсу.
Думка про "одвічну" притаманність постмодернізму американській культурі не є одностайною. Так, Ж. Бодрійяр у своєму філософсько-художньому есе про сучасність "Америка" висловлює думку про те, що американський спосіб життя ніколи не потребував для себе виправдання: "Для Америки питання про витоки не існує, вона не культивує ні своє коріння, ні якусь міфічну автентичність, вона не має ні минулого, ні основоположної істини. Не відаючи первинного накопичення часу, Америка постійно живе у сучасності. Не знаючи повільної, багатовікової акумуляції принципу істини, вона живе постійною симуляцією, у постійній актуальності знаків [16, с. 150]".
Досліджуючи феномен американського постмодернізму, варто звернутися до тієї соціально-економічної ситуації, яка мала місце на момент появи даного явища в США. Відомий американський соціолог Д. Белл слушно зазначив, що постмодернізм не міг виникнути поза ідейними та соціальними рухами; мала датися взнаки нова ідеологічна ситуація, що склалася тоді на Заході й найбільш наочно визначилася у США.
Аналізуючи цю ситуацію, дослідник постмодернізму Т. Денисова підкреслює: "Ще задовго до І. Хасана американські інтелектуали називали середину століття, час економічного розквіту в країні й агресивного наступу омасовлення, деперсоніфікації, деіндивідуалізації людини, пов'язаних з перемогою НТР, добою "нічних кошмарів". Коли ж сюди додались ганебна В'єтнамська війна, інтенсивний рух афроамериканців за свої громадянські права, масові молодіжні бунти, відчуття кризи стало таким гострим, що спричинило тотальну негацію і всесумнів постмодернізму, його дошкульний непримиренний трагіфарс, відчайдушний особистісний опір системі [44, с. 22]".
Паралельно до економічних, соціальних та політичних змін у суспільстві трансформувалася свідомість людей, що особливо позначилося на молоді, яка стала піддавати сумніву здобутки сучасної цивілізації: технологію, соціальне конструювання та раціональне планування. Натомість, вона шукала життя, органічно пов'язаного з природою, вільного від моральних та раціональних обмежень. Війна у В'єтнамі стала для багатьох втіленням вад капіталізму, технологій та традицій американської демократії. У 1968 році через студентські демонстрації були закриті університети по всьому світу. Ці демонстрації проти війни у В'єнамі мали особливий вплив на Сполучені Штати: метою багатьох інтелектуалів тепер стало знищення модерністського світу.
Постмодернізм виконав важливу історичну місію, закцентувавши увагу на проблемі людини у сучасному постіндустріальному суспільстві. У 70-80-х роках ситуація в Америці стабілізувалася. Відбулося повернення до старих загально-людських і демократичних цінностей, що пройшло під гаслом "нового консерватизму". Це повернення до демократії відбулося вже на новому щаблі, будучи збагаченим здобутками постмодернізму.
Кризове світовідчуття західної людини, посилене загрозою атомної війни, знайшло своє вираження у працях американських митців, які першими відчули й висловили пік кризового стану західної людини. Отже, постмодерністські ідеї у мистецтві та літературі передували філософському постмодернізму в США.
В Америці другої половини ХХ століття у літературній, архітектурній та художній сферах можна було спостерігати низку змін, пов'язаних з критикою модерністського стилю в мистецтві. Представники нового, постмодерністського, світобачення пропагували відмову від єдиної традиційної раціонально сконструйованої картини світу, протиставляючи їй ідеї множинності, відмінності, поліваріантності та полістилістики. У літературній сфері ці прагнення відобразилися у праці американського літературознавця Л. Фідлера "Долайте кордони - засипайте рови", в якій автор поставив проблему зняття меж між елітарною та масовою культурами, характерну для модерністського мистецтва.
На думку дослідника, стирання кордонів сприятиме єднанню публіки й автора, а також розширить можливості мистецтва. Л. Фідлер підкреслив необхідність стерти межу також між літературою і критикою. Критика має бути не формалістичною або змістовною, а контекстуальною, а її справжній інтерес становитиме перетин різноманітних контекстів - психологічного, соціального, історичного, географічного, інших.
Автор закликав також і до знищення кордонів між дивним і ймовірним. Казкове є не менш реальним, ніж те, що ми звикли називати дійсністю, адже сьогодні можна говорити про віртуальність реальності та про множинність світів. Письменник у його концепції є "подвійним агентом", оскільки зобов'язаний пов'язувати у своїй творчості реальність техногенного світу з міфом (дивом, вигадкою), відп