РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
Комплексне обстеження дітей та підлітків з дифузними ураженнями печінки проводилось протягом 5 років (2000 - 2005) на базі міської лікарні
№ 21 м. Дніпропетровська (відділень 5, 8, 9, реанімації та інтенсивної терапії), міської дитячої лікарні №1 м. Дніпропетровська (гастроентерологічного та ендокринологічного відділень), Дніпропетровської обласної дитячої клінічної лікарні (кардіоревматологічного та інфекційного відділень).
Для вирішення поставлених у дисертаційній роботі задач нами проведено клінічне обстеження 135 дітей та підлітків, віком від 4 до 18 років, з дифузними ураженнями печінки різної етіології; з них 105 хворих мали хронічний характер захворювання. Діагноз ХГ визначався за класифікацією Всесвітнього конгресу гастроентерологів у Лос-Анджелесі, 1994 р., який узгоджується з Міжнародною класифікацією хвороб 10-го перегляду [6].
Беручи до уваги дані багаточислених наукових досліджень [25, 64, 124, 175, 181] про те, що віруси гепатиту А, В та вірус Епштейн-Барр можуть відігравати роль тригерних чинників в розвитку автоімунних уражень печінки, ми долучили до обстеження 30 дітей та підлітків, хворих на гострі гепатити, які мали затяжний або ациклічний характер. Діагноз гострого вірусного гепатиту визначався за МКХ 10-го перегляду [6]
Біохімічні, серологічні та вірусологічні дослідження проводились на базах лабораторій вказаних лікарень протягом усього терміну перебування в стаціонарі: загальний аналіз крові та біохімічний аналіз крові з визначенням рівня активності аланінтрансамінази (АлАТ), вмісту білірубіну та його фракцій, даних тимолової проби - на 1-2 добу та кожні 10-14 діб; протеїнограма, коагулограма, серологічні та вірусологічні дослідження - одноразово (повторно за необхідністю) на 1-2 добу перебування хворого в стаціонарі.
Спеціальні імунологічні обстеження виконані на базі лабораторії патоморфології Інституту гастроентерології АМН України та Діагностичного центру Дніпропетровської державної медичної академії. Хворі на ХГ нами були обстеженні на 7-10 добу перебування в стаціонарі. Обстеження хворих з гострими ураженнями печінки вірусної етіології нами проводилося на 2-3 добу загострення захворювання, при ациклічному перебігу (2 випадки, 6,7%), та на 60-65 добу перебування в стаціонарі, при затяжному перебігу хвороби (28 випадків, 93,3%). До контрольної групи увійшли 19 практично здорових осіб у віці від 6 до 15 років.
При аналізі вікового складу обстежених визначено, що діти вікової групи від 4 до 6 років були представлені в меншій кількості у порівнянні з іншими віковими групами, що представлено в табл.2.1.
Таблиця 2.1
Склад обстежених хворих за віком
Кількість хворих Вік, роки
ВсьогоВід 4 до 6Від 7 до 10Від 11 до 14Від 15 до 18n22344336135%16,3%25,2%31,8%26,7%100%
Загальноклінічні методи обстеження хворих з дифузними ураженнями печінки включали вивчення анамнезу захворювання (характер перебігу та тривалість захворювання), визначення наявності та ступеню виразності клінічних ознак: загальної інтоксикації, лихоманки, слабкості, зниження апетиту, болі у животі, свербіння шкіри, артралгій, жовтяниці, пальмарної еритеми, телеангіоектазій, ознак асциту та набряків, судинної сітки на шкірі передньої брюшної стінки, геморагічного синдрому, поліаденопатії, гепатомегалії, спленомегалії. Визначалась наявність хронічних вогнищ інфекції (аденоїдні вегетації, гіпертрофія мигдаликів, хронічний тонзиліт) та супутньої патології.
Серед обстежених хворих хлопців було 49 (36,3%), дівчат - 86 (63,7%) (табл.2.2).
Таблиця 2.2
Склад обстежених хворих за статтю
Кількість хворих Стать
ВсьогоЧоловіча Жіноча n4986135%36,3%63,7%100%
Всі обстежені хворі з хронічним ураженням печінки мали документований анамнез захворювання тривалістю від 1 до 10 років. Розподілення хворих за тривалістю захворювання наведений у табл.2.3.
У обстежених хворих діагноз вірусного ураження печінки був верифікований наявністю в сироватці крові серологічних маркерів вірусів гепатиту А, В, С та вірусу Епштейн-Барра. Так, ураження печінки, яке було індуковане вірусом гепатиту А, було констатоване у 21 (15,6%) дитини та підлітка за наявністю циркулюючих антитіл до антигену вірусу гепатиту А класу IgM. Діагноз вірусного гепатиту В нами визначався при наявності в сироватці крові хворих HBsAg, антитіл до HВcAg класу IgM та DNA HBV. Гострий характер ураження печінки вірусом гепатиту В реєструвався у 4 (3%) випадках, хронічний характер ураження печінки мали 18 (13,3%) хворих на HBV-інфекцію. Висока реплікативна активність вірусу гепатиту В реєструвалась у 18 (81,8%) випадках.
Таблиця 2.3
Склад дітей та підлітків з хронічними ураженнями печінки за тривалістю захворювання
Кількість хворихТривалість, роки
Всього1 рік2 роки3 рокиБільше 3 роківn4621830105%43,8%20,0%7,6%28,6%100%
HCV-інфекція визначалась у 6 (4,4%) хворих за наявністю циркуляції в сироватці крові антитіл до антигену HCV класу IgG і RNA HСV та мала високу реплікативну активність (100%). Ураження печінки вірусом гепатиту С в 100% випадків мало хронічний характер перебігу. У одного (0,7%) хворого був верифікований хронічний вірусний мікст-гепатит В+С з виділенням HBsAg, антитіл до HВcAg класу IgM, антитіл до антигену HCV класу IgG, DNA HBV та RNA HСV в сироватці крові. Епштейн-Барр вірусна інфекція, яка перебігала з ураженням печінки, реєструвалась у 6 (4,4%) обстежених хворих за наявністю антитіл до раннього чи капсидного антигенів класу IgG та DNA вірусу Епштейн-Барр. Висока реплікативна активність вірусу Епштейн-Барр визначалась у 4 (66,7%) випадках.
Відсутність маркерів вірусного ураження печінки спостерігалось у 76 (56,3%), обстежених нами дітей та підлітків.
Маркери АУП (ANA, SMA та анти-LKM-1, р-ANCA) нами були визначені у 30 (22,2%) хворих