РОЗДІЛ 2
ВІДОНІМНІ УТВОРЕННЯ В МОВІ СУЧАСНОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ: СТРУКТУРНО-СЕМАНТИЧНИЙ АСПЕКТ
2.1. Дослідження словотвірних особливостей відонімних утворень у лінгвістичній літературі
Поняття словотвірної структури є одним з основних у теорії словотвору, оскільки воно враховує не тільки план вираження, тобто безпосередньо складові компоненти слова, а й план змісту, який передбачає пояснення словотвірної семантики слова.
Частина ВУ перебуває у сфері традиційного словотворення (це та частина, яка поступово входить до словникового складу мови), а частина - в царині процесів оказіональної деривації, оскільки ВД часто утворюються за малопродуктивними, непродуктивними і зовсім новими словотворчими типами. У мовознавчій науці поширеною є думка, що ВД утворюються за особливими "мовленнєвими" моделями, відмінними від "мовних". Вона ґрунтується на визнанні ВУ як порушень мовної норми (В.Лопатін, М.Калніязов, Р.Намітокова). Така думка може бути правомірною, оскільки ВУ фіксують тільки словники новотворів, а загально мовні словники, за деякими винятками, ВД не містять (вони не вважаються мовною нормою).
Мовна норма - є складним явищем, оскільки вона може допускати велику кількість варіантів і відхилень. Загальновідомим є вислів про порушення норми Л.Якубинського: "Відхиленням від норми є лише те "нове", що не дає нічого нового в галузі смисловій" [70, с.61]. Норма, зокрема й словотвірна, - явище історичне й змінне в часі, тобто те, що на початку свого існування було ненормативним і вважалося нерегулярним, пізніше може переміститися до центру системи і сприйматися як нормативне. Так, Г.Міськевич відзначає, що мірилом "правильності" словотвірних інновацій визнається формальна відповідність їх можливостям системи мови, підпорядкування структурним закономірностям, укладеним у систему [70, с.45]. ВУ утворюються за мовними моделями, відповідно до наявних у мові правил моделювання з певним їх порушенням.
ВУ майже завжди є усвідомленим актом словотворення мовця, який прагне до самовираження й подолання узвичаєних і стандартних формул передачі інформації. На думку спеціалістів у галузі теорії інформації, слово як факт мови чи мовлення несе певну логіко-предметну або експресивну інформацію і діє як інформаційний сигнал, виконуючи функцію сигнального імпульсу. З цього приводу Ю.Філіп'єв слушно зазначає, що для того, щоб сигнал міг виконувати свою роль у будь-якій сигнальній системі, його структура повинна відповідати структурі цієї системи [70, с.29]. Тобто ВУ можуть бути зрозумілими тільки тому, що знаходяться в межах словотвірної системи. Отже, ВУ уявляються нам як різні відхилення від лексичної норми і словотвірної норми.
Тепер з'ясуємо співвідношення термінологічних понять "словотвірний спосіб", "словотвірний тип" і "словотвірна модель". Під лінгвістичним поняттям "способи словотвору" розуміються структурно різні шляхи й прийоми творення нових слів у результаті використання всіх наявних у даній мові словотворчих ресурсів [211, с.26]. Способи словотворення - це комплексна система використання різних структурних словотворчих засобів і способів утворення дериватем з їхніми словотвірними структурами - словотвірними формами і словотвірним значенням. Спосіб словотворення - це вищий рівень, ніж словотвірний тип, узагальнення, що об'єднує ряд типів, які характеризуються одним і тим же видом форманта [211, с.26]. Більшість лінгвістів вважає, що словотвірний тип є основною одиницею словотвірної системи, у межах якого відбувається творення нових слів. Визначення словотвірного типу в різних дослідників не має значних відмінностей. Його характерною ознакою мовознавці вважають співвіднесеність твірного й похідного слів. Такої думки дотримуються О.Земська [97, 96], В.Лопатін [150], В.Горпинич [68] та ін. У виданні "Українська мова. Енциклопедія" словотвірний тип трактується як "формально-семантична схема побудови похідних слів, мотивованих твірними словами певної частини мови, за допомогою того самого словотвірного форманта з тим самим значенням" [242, с.575].
У "Словнику лінгвістичних термінів" Д.Ганича та І.Олійника зазначається: "словотвірний тип - формально-семантична схема творення похідних слів, яка характеризується приналежністю мотивуючих слів до однієї частини мови, формально й семантично тотожним словотворчим формантом. У межах одного й того ж словотворчого типу можуть бути словотворчі різновиди, зумовлені різними морфонологічними особливостями: наявністю чи відсутністю чергувань на межі морфем, інтерфіксів тощо. Такі різновиди називаються морфонологічними моделями" [56, с.276-277]. О.Земська термін "модель" використовує для позначення "морфонологічних різновидів усередині одного й того ж словотвірного типу" [97, с.192]. Е.Ханпіра розглядає модель як певний каркас, структурно-семантичну схему побудови твірних слів [247].
У дисертаційній роботі словотвірний тип визначаємо як структурно-семантичну схему побудови слів, що характеризується спільністю частин мови мотивуючого слова, формально і семантично тотожним формантом. Відхилення від умов утворення відповідно до словотвірного типу призводить до появи оказіоналізмів. У цій сфері лежить і утворення оказіональних ВД.
Для утворення ВД використовуються і продуктивні, і непродуктивні словотвірні типи або порушуються ті обмеження, що накладаються мовною системою на той чи інший тип. ВУ можуть утворюватися без будь-якої відповідності до наявних у мові словотвірних моделей, тобто за випадковими типами, або виникати за зразком реального слова. О.Земська, наприклад, вважає, що з погляду того, як саме порушуються закони дії словотвірного типу, можна розрізняти два види ненормативних утворень (а отже, і ВД): утворені з порушенням законів системної продуктивності словотвірних типів, утворені за зразком типів непродуктивних та малопродуктивних у ту чи іншу епоху, тобто з порушенням законів емпіричної продуктивності [95, с.229].
Дисертаційна робота містить дослідження ВУ, що виникли за допомогою різних