РОЗДІЛ II
ВПЛИВ ТЕХНІЧНОГО ЧИННИКА НА ТЕНДЕНЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ
2.1. Особа у техногенній реальності
Епоха Постмодерну на найвищому місці
в ієрархії цінностей проголошує автономію
особи і "...залишає її напризволяще,
коли дійсно настає занепад [56,с.236]".
Досвід двох світових воєн, екоцид, Голокост з мільйонами смертей протиставили модерністському образу людської екзистенції, осяяної ореолом унікальності, її фактичну мізерність, закинутість та безликість. Розчарування епохи у себе самій, її біль та безсилля спричинили до душевного надлому і поставили під сумнів усталені філософсько-світоглядні абсолюти. Знеціненість людського життя, ідейна пустка відчуженого буття і цілковита безпорадність особи, породила за Т.Еліотом "порожню людину" в "спустошеній землі" [115,с.86]. "...Саме з цієї ідейної порожнечі виникло постмодерністське звикання людини до самої себе, до її міграції з суспільного простору у суб'єктивний кокон, в якому їй нібито стало безпечніше і в якому вона, і тільки вона, заявила себе остаточним арбітром своїх дій і поцінувань [111,с.122]".
Однак самої суб'єктивності для повноцінного здійснення буття, очевидно, не достатньо. Все, що відбувається у внутрішньому духовному світі суб'єкта все ж таки потребує звернення до культури, адже це - мова, що об'єднує людей; перебування у її об'єктивності, бачення світу "очима інших" дозволяє "...подолати просту партикулярність відчуттів, ідіосинкразію переваг, "ніяковість" та помилковість перебігу думок [56,с.272]". Площина культури - це простір, який дає можливість бути сприйнятим іншими і сприймати інших.
Техногенна культура формує нову швидкоплинну реальність. Об'єднані телефонні і комп'ютерні мережі, супутниковий зв'язок, телекомунікації (телеграф, телефон, радіо, телебачення, пошта, газети), факсомильний апарат, відеосистеми - функціонування цих видів техніки, злитої в єдину структуру, має для сучасного суспільства практичні реорганізаційні наслідки. "Інформаційна культура формує інший тип світобачення і світорозуміння. Світ електроніки занурює нас до життєвого потоку відразу й цілковито. Ми змушені відмовитися від звички класифікувати факти, негайна інформація зумовлює співіснування в стані активної взаємодії всіх факторів оточення і досвіду [116,с.143]". Культура "споживання", "...трансформації структур капіталу, створення організаційних мереж, культура віртуальної реальності [117,с.302]", - ось основні характеристики техногенної культури інформаційної доби, що суттєво вирізняють її з усіх попередніх. Зміни, що відбуваються з людським "Я" в умовах повсякденної турбулентності потоків інформації осмислюються сучасною суспільствознавчою літературою, зокрема у працях представників постмодерністського напрямку.
Так, Ж.Фрідман у своїх соціологічних дослідженнях показав залежність соціально-психологічного розвитку від форм технічного виробництва [118]. Інший дослідник, Л.Туроу, аналізуючи проблему цінностей у масовому суспільстві, зазначає, що вперше в історії людства культура формується електронними засобами масової інформації, які трансформують існуючу систему цінностей, а ті, в свою чергу, змінюють природу соціуму [119,С.217-222]. Ж.Ліотар зазначає, що людське "Я" у сучасному світі "існує у плетиві відносин, котрі сьогодні, більше ніж коли-небудь, надто складні й мобільні. Сучасна людина, молода чи стара, чоловік чи жінка, багата чи бідна, постійно живе на перетині певних комунікативних струменів, крізь які проходять найрізноманітніші повідомлення [120, с.20]".
Ж.Липовецький вказує на формування сучасної культури виразу та ідеології добробуту, що проповідують вільні асоціації, творчу невимушеність, недирективність; вони стимулюють розсіяння на шкоду концентрації, випадкове замість умисного. "Розпад "я" - на такий результат працює нова етика, спрямована на вседозволеність і гедоністичну втіху: зусилля більше не в моді, все, що заборонене, все, що підлягає суворій дисципліні, знецінено на користь культу бажання та його негайного вдоволення...[121,с.210]".Сучасна культура заглиблена у потік бажань; "свобода" перетворилась на вибір між більшою та меншою втіхами, а "раціональність" є чимось на зразок переваги першого над другим [122,с.177]". Про засилля культури споживання та її цінностей говорить Е.Фромм: "Щастя для сучасної людини полягає у трепетливому спогляданні вітрин магазинів та можливості купувати все, що дозволяє кишеня, за готівку чи в кредит. Так само він (чи вона) оцінюють людей. Приваблива дівчина для чоловіка чи привабливий чоловік для жінки - річ, яку вони хочуть придбати. "Привабливість зазвичай означає витончений набір приємних рис, що користуються значним попитом на ринку особистостей...Закоханість має смисл лише у відношенні до такого людського товару, який "нам по кишені", на який ми можемо обміняти себе [123,с.135]".
Однак, обсяг об'єктивно доступних "продуктів" техногенної культури перевищує можливість асиміляційних процесів індивіда. Ця культура - культура надлишку смислів і дефіциту авторитетів, культура репродукції та витратності, як стверджує Ж.Бодріяр [122,с.173], зумовлює "розпад" суб'єкта, розкол "внутрішньодетермінованого", вольового, моністичного "Я" на "Я" подрібнене, мозаїчне.
Отже, культура постіндустріального суспільства - це гігантський блок постійно-змінюваних, не пов'язаних між собою фрагментів. Тому, людське "Я", звертаючись до навколишньої дійсності, постає як подрібнене, мозаїчне, релятивне, нестійке, розсіяне, децентроване. Будучи "включеним" у гігантську інформаційну мережу, воно постійно приймає-відправляє інформацію чи є предметом найрізноманітніших повідомлень-правд, які за своєю природою відносні та ефемерні. Відтак, людська "самість" у цьому швидкоплинному потоці оновлень - об'єктів, вподобань, інтересів, цінностей, втрачає центр смислової ваги. Досвід, пам'ять, мислення, воля, які колись прагнули до цілісності та інтегрованості, стають нетривкими, фрагментарними, диференційованими. Вони перетворюються на "потоки баж