Підроблення як спосіб вчинення злочину

Розділ 2
КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДРОБЛЕННЯ
2.1. Загальна характеристика підроблення як способу вчинення злочину
Перед тим, як почати розгляд об'єктивних та суб'єктивних ознак підроблення, необхідно розглянути підроблення як ознаку складу злочину: питання його опису у кримінальному законі; роль та місце у складі злочину; обставини об'єктивного та суб'єктивного характеру, що детермінують підроблення. Це дозволить більш повно зрозуміти правову сутність підроблення, а, отже, більш ґрунтовно визначити його об'єктивні та суб'єктивні ознаки.
Розглядаючи підроблення як спосіб вчинення злочину, слід виходити зі співвідношення філософських категорій "загальне", "особливе" та "одиничне". Філософія "загальним" визнає об'єктивно існуючу тотожність між предметами, речами, яка притаманна багатьом предметам, речам у рамках конкретної якісної визначеності. "Одиничним" є окремий предмет, річ, явище, які характеризуються відповідними просторовими та часовими межами, відповідної визначеності. "Особливе" - це те, що є загальним відносно одиничного та одиничним відносно загального [152, с. 80].
В даному випадку загальне вчення про спосіб вчинення злочину буде "загальним", підроблення як спосіб вчинення злочину - "особливим", а підроблення як спосіб вчинення конкретного злочину - "одиничним". Предметом цього розгляду є саме родове поняття способу вчинення злочину - підроблення. Поняття, у якому знаходять відображення найбільш загальні і суттєві ознаки, які притаманні підробленню у кожному конкретному злочині. Дослідження родового поняття підроблення неможливе без звернення до більш загального, до вчення про спосіб вчинення злочину, адже родове поняття повинне співпадати з загальним, мати усі його основні риси. Можна сказати навіть більше: це дослідження опирається на загальне вчення про спосіб вчинення злочину.
Підроблення являє собою поширений спосіб вчинення суспільно небезпечних діянь, який має свої індивідуальні ознаки, що відрізняють його від інших способів вчинення злочину. У КК передбачено чимало злочинів, що можуть вчинятися шляхом підроблення. Це, зокрема, порушення порядку випуску (емісії) та обігу цінних паперів (ст. 223); виготовлення, збут та використання підроблених недержавних цінних паперів (ст. 224); фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226); знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу (ст. 290); незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (ст. 318); підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів (ст. 358); службове підроблення (ст. 366); ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом (ст. 409).
Подібно до фізичного насильства (наприклад, при розбої, зґвалтуванні), психічного насильства (наприклад, при грабежі, вимаганні), обману (наприклад, при шахрайстві, обмані покупців або замовників), зловживання довірою (наприклад, при шахрайстві, заподіянні майнової шкоди шляхом обману або зловживанням довірою) підроблення відноситься до так званих "наскрізних" способів, тобто способів, що характерні для багатьох злочинів [153, с. 1; 154, с. 27].
Визнання підроблення "наскрізним" способом тягне за собою певні наслідки. Так, з'ясування обсягу та змісту вказаних способів, їх об'єктивних та суб'єктивних ознак має важливе значення як для правильного застосування кримінального закону (кваліфікації злочинів, розмежування суміжних злочинів і т. п.), так і для призначення покарання, адекватного вчиненому [154, с. 27]. У літературі при дослідженні окремих "наскрізних" способів зазначається, що на практиці нерідко зустрічаються ускладнення при застосуванні окремих норм Особливої частини КК, які передбачають даний спосіб як одну з обов'язкових ознак складу злочину [153, с. 1]. Не є винятком з цього і підроблення. Варто лише згадати складнощі, які виникають на практиці при кваліфікації підроблення, в якому підроблений документ використовується самим підроблювачем (частини 1, 2 та 3 ст. 358 КК) [155], при розв'язані конкуренції загальної норми (ст. 358 КК) та спеціальних норм (ст. 215 і ч. 2 ст. 223 КК), коли підроблення у спеціальних нормах вчиняється повторно або за попередньою змовою групою осіб (кваліфікувати такі дії за ч. 2 ст.358 КК або за спеціальними нормами) [147, с. 907], при відмежуванні загального підроблення документів (ст. 358 КК) від підроблення, вчиненого службовою особою (ст. 366 КК) [156].
У юридичній науці є поширеним поділ підроблення залежно від його значення у конкретному складі злочину на підроблення як самостійний склад злочину та на підроблення як можливий спосіб вчинення злочину. Така диференціація проводиться майже усіма вченими, які досліджували окремі різновиди підроблення (загальне поняття підроблення документів або окремі склади злочинів) [157, с. 202; 121, с. 18; 131, с. 3]. Висунуте положення стикується і з загальним вченням про спосіб вчинення злочину, що пропонується окремими вченими. Так, І.Ш. Жорданія доводить, що спосіб може бути самостійним складом злочину або не бути самостійним складом злочину. У останньому випадку цей автор, судячи з усього, розуміє його саме як можливий спосіб вчинення інших злочинів. На його думку, у кожного способу є свій спосіб. На підтвердження цього він наводить приклад, що крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство є самостійними злочинами і кожне з них може бути вчинене різними способами. Разом з тим, крадіжка, грабіж, розбій, шахрайство передбачені кримінальним законом у якості способів вчинення іншого злочину [158, с. 133-134, 144]. Дещо по-іншому розуміє це питання М.І. Панов. Він стверджує, що така градація навряд чи виправдана - визнання обману самостійним злочином не засноване на законі1. Якщо обман і визнається злочинним і караним за діючим законодавством, то не заради торжества правди самої по собі, а, передусім, заради захисту інших охоронюваних законом благ від злочинних посягань, способом здійснення