глава 27 “Посилення
ролі неурядових організацій: партнери в процесі забезпечення сталого розвитку”
Програми дій “Порядок денний на ХХІ століття”, ухваленого на конференції ООН з
навколишнього середовища і розвитку в Ріо-де-Жанейро у 1992 р. У відповідності
до п/п 27.13 “Урядам необхідно буде прийняти або зробити більш ефективним,
залежно від конкретної ситуації в країнах, будь-які заходи законодавчого
характеру, що сприяли б створенню в неурядових організаціях консультативних
груп, і забезпечити неурядовим організаціям право відстоювати суспільні
інтереси за допомогою правових механізмів” [269, с. 291].
На нашу думку, саме Положення про громадську екологічну експертизу на розвиток
законодавчих засад проведення цього дослідження здатне закріпити у свідомості
посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування, власників
об’єктів підвищеної небезпеки, широкої громадськості важливої ролі громадської
екологічної експертизи в забезпеченні екологічної безпеки. Конкретизація у
Положенні ряду матеріальних та процедурних питань, належного фахового,
матеріально-технічного, фінансового, інформаційного забезпечення організації та
проведення даного дослідження спонукатиме зазначених осіб брати до уваги
висновки громадських екологічних експертиз, незважаючи на їх законодавчо
легалізовану рекомендаційність.
Отже, узагальнюючи викладене, пропонуємо виділити три етапи формування
нормативно-правових засад здійснення громадської екологічної експертизи, серед
яких:
етап формування передумов правового регулювання здійснення громадської
екологічної експертизи, який виникає на початку 80-х років ХХ ст. і
завершується на початку 90-х років ХХ ст.;
етап законодавчого закріплення засад здійснення громадської екологічної
експертизи, визначення повноваження громадських природоохоронних об’єднань по
її проведенню та права громадян на участь в ній. Починається із прийняттям 25
червня 1991 р. Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”
і триває до середини 90-х років ХХ ст.;
етап юридичного оформлення правового інституту громадської екологічної
експертизи в системі екологічного права України. Починається із прийняттям 9
лютого 1995 р. Закону України “Про екологічну експертизу” і триває до
сьогоднішніх днів (новітній етап). Правові норми про здійснення громадської
екологічної експертизи знаходять відображення у нормативних актах, прийнятих
останнім часом, вносяться до проектів нормативних актів, які обговорюються
громадськістю, чи готуються до прийняття.
Надбання науки екологічного права та створення правової основи регулювання
відносин щодо здійснення громадської екологічної експертизи як самостійної
форми екологічних експертиз, виду науково-практичної діяльності об’єднань
громадян логічно призвело до остаточного оформлення правового інституту
громадської екологічної експертизи у Законі України “Про екологічну
експертизу”. Норми зазначеного правового інституту базуються на загальних
принципах екологічної експертизи та спеціальних принципах громадської
екологічної експертизи, серед яких:
незалежність проведення громадської екологічної експертизи від державної;
необмеженість кола об’єктів громадської екологічної експертизи;
ініціативно-заявницький характер громадської екологічної експертизи;
рекомендаційність висновку громадської екологічної експертизи.
Шляхом проведення аналізу окремих положень законодавства виділяємо правові
ознаки громадської екологічної експертизи, які є характерними для даного виду
досліджень:
створення незалежної групи спеціалістів з ініціативи громадських об’єднань, а
також місцевих органів влади, для здійснення громадської екологічної
експертизи;
необмеженість кола об’єктів, щодо яких може здійснюватись громадська екологічна
експертиза сферою діяльності, що потребує екологічного обґрунтування;
ініціативність громадської екологічної експертизи шляхом оголошення Заяви про
її проведення;
різноманітність форм участі громадськості у здійсненні громадської екологічної
експертизи;
особливість правового статусу експерта громадської екологічної експертизи,
якому притаманні загальні та спеціальні ознаки, пов’язані з представництвом
інтересів громадськості;
фінансування заходів по здійсненню громадської екологічної експертизи
відбувається за рахунок власних коштів незалежних груп спеціалістів, об’єднань
громадян, громадських природоохоронних та інших фондів, а також цільових
добровільних грошових внесків підприємств, установ, організацій або на
громадських засадах;
висновок громадської екологічної експертизи є рекомендаційним;
висновок громадської екологічної експертизи може бути обнародуваний.
Виділення правового інституту громадської екологічної експертизи в системі
екологічного права України досягло логічного завершення, хоча й потребує
подекуди оновлення. Цьому сприятиме, на нашу думку, прийняття Закону України
“Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України про
екологічну експертизу” та Положення про громадську екологічну експертизу в
Україні.
Виходячи із загального визначення екологічної експертизи в Україні, яке
наведене у ст. 1 Закону “Про екологічну експертизу”, громадську екологічну
експертизу пропонуємо визначити як вид науково-практичної діяльності
громадських екологічних організацій та створюваних ними формувань, що
ґрунтується на міжгалузевому екологічному дослідженні, аналізі та оцінці
передпроектних, проектних чи інших матеріалів та об’єктів, реалізація і дія
яких може негативно впливати або впливає на стан навколишнього природного
середовища, і спрямована н
- Київ+380960830922