РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Спосіб отримання остеопластичного матеріалу з плаценти та виготовлення
остеогенного композиту "Остеопор"
З метою отримання остеопластичного матеріалу для заміщення кісткових порожнин
щелеп ми використали плаценту людини, яку готували шляхом застосуванням
технологічного процесу, розробленого нами, який полягав у послідовному її
кріоконсервуванні, ліофілізації та ультрафіолетовому опроміненні. На вказаний
спосіб отримано деклараційний патент України на винахід № 56064 А [48]. Наказом
міністерства охорони здоров'я України № 226 від 25.09.2000 р. "Про затвердження
нормативно-правових документів з питань трансплантації" (із змінами, внесеними
згідно з наказом МОЗ № 257 від 03.07.2001 р.) плацента включена в перелік
фетальних матеріалів, дозволених до вилучення у донора після пологів. Цим же
наказом затверджена інструкція щодо виготовлення біоімплантатів для надання
спеціалізованої хірургічної, ортопедичної або іншої лікувальної допомоги.
Виготовлення ліофілізованих фрагментів плаценти (ЛФП) проводилося у лабораторії
кріовакуумного консервування біологічних субстратів Тернопільської державної
медичної академії ім. І.Я. Горбачевського (затверджена МОЗ України від
22.06.2000 р. № 8.02-08/1562 [Додаток В]). Плацента заготовлялася під час
операції кесаревого розтину від здорових першородячих породіль віком 20-25
років після повного клінічного і лабораторного обстеження, у т.ч. тестування на
виявлення антитіл до ВІЛ-1,2-інфекцій та антигенів гепатиту В і С. Заготівля
плаценти здійснювалася в умовах операційної і передопераційної пологового
будинку з дотриманням правил асептики і антисептики відповідно до вимог
методичних рекомендацій Інституту проблем кріобіології і кріомедицини НАН
України (м. Харків), узгоджених з МОЗ України 05.02.1997 р. [58]. Перед
заготівлею плаценту досліджували візуально: загальний вигляд, колір, форма і
розміри. Вибиралася плацента округлої форми, темно-червоного кольору, без різко
вираженої дольчатості, вагою не менше 500г. Під час заготівлі плаценти
проводився забір 20 мл плацентної крові для додаткового серологічного контролю
на сифіліс, СНІД, гепатит В і С, цитомегаловірусну інфекцію. Заготовлена
плацента у спеціальній тарі при температурі від +3 до +8°С протягом не більше
двох годин доставлялася в лабораторію кріовакумного консервування біологічних
субстратів.
Приготування плаценти до кріоконсервування здійснювалося у боксі з дотриманням
правил асептики, згідно інструкції, затвердженої вченою радою Тернопільської
державної медичної академії імені І.Я. Горбачовського, протокол №10 від
20.04.2004р. (Додаток Г). Плаценту виокремлювали від оболонок, викроювали
окремі кусочки на глибину 1-1,5 см, фрагментували на смужки товщиною 0,5 см і
відмивали від крові 0,9% розчином натрію хлориду до прозорої чистої рідини.
Після цього плацентний матеріал тричі обробляли розчином антибіотика (з
розрахунку 0,4 г гентаміцину сульфату на 1,0 літр 0,9% розчину натрію хлориду)
на магнітній мішалці протягом 30 хв. у співвідношенні матеріалу та розчину 1:2.
Далі, фрагменти плаценти розфасовували в стерильні флакони, закривали гумовими
корками і алюмінієвими ковпачками та заморожували в морозильній камері до -
20°С зі швидкістю 1°С в одну хвилину. Контейнери з матеріалами зберігали при
температурі -20°С... -25°С.
Ліофілізацію фрагментів плаценти здійснювали в сублімаційному апараті КС-30
(Чехословаччина). Флакони вміщували в гнізда касет, охолоджених до температури
не вище -25°С, попередньо знімаючи металеві ковпачки і корки. Опісля накривали
флакони стерильними марлевими серветками і субліматор закривали кришкою. Для
реєстрації температури плаценти в процесі сушки в кожну касету поміщували один
контрольний флакон з вмороженим термометром опору. Від початку сушки у
сублімаційному апараті понижували тиск від атмосферного до 5.10-1 - 5.10-2 мм
рт. ст. Відповідно до цього понижувалася температура заморожених фрагментів
плаценти від -25°С до -50°С. Через 2,5 години після включення вакуумного насосу
включався підігрів касет. Температуру касет при підігріві встановлювали таким
чином, щоби температура заморожених фрагментів плаценти не перевищувала - 25°С.
Через 12-16 годин від початку сушки відбувалося поступове підвищення
температури від мінусової до плюсової. У цей момент знижували температуру
підігріву касет для того, щоби температура плаценти в кінцевому періоді сушки
не перевищувала +40°С. Нижче наведено виробничий графік сушки (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Виробничий графік сушки фрагментів плаценти на апараті КС-30
Закінчували сушку шляхом впускання повітря через стерилізуючий фільтр,
вирівнювали тиск у субліматорі з атмосферним і знімали кришку. Після закриття
гумовими корками всіх флаконів верхньої касети, останню виймали і закривали
корками флакони нижньої касети. Із кожної касети один флакон з поміткою
„бакконтроль” передавали в бактеріологічну лабораторію для контролю
стерильності. Після вивантаження на флакони, закриті корками, надягали ковпачки
і здійснювали завальцовку з метою забезпечення герметичності. На кожну партію
ліофілізованої плаценти виписувався паспорт біологічного матеріалу (Додатки
Д.1, Д.2, Д.3). Флакони з ліофілізованими фрагментами плаценти зберігали в
темному сухому місці при кімнатній температурі (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Загальний вигляд упаковки ліофілізованих фрагментів плаценти
Перед застосуванням біоматеріалу для остеопластики флакон відкривали, брали
необхідну кількість, змочували стерильним фізіологічним розчином, щоб уникнути
набрякання матеріалу в ложі пластики. Опісля просушували стерильною марлевою
серветкою, при н
- Київ+380960830922