Педагогічні умови виховання культури міжстатевих стосунків у студентів вищих навчальних закладів

РОЗДІЛ 2. Психолого-педагогічні засади виховання
культури міжстатевих стосунків у студентів
вищих навчальних закладів 115
2.1. Педагогічні умови виховання культури міжстатевих
стосунків у студентів вищих навчальних закладів 115
2.2. Реалізація педагогічних умов ефективного
виховання культури міжстатевих стосунків у студентів
вищих навчальних закладів 135
2.3. Результати впровадження експериментальної
програми і технологій виховання культури міжстатевих
стосунків у студентів вищих навчальних закладів 156
Висновки до другого розділу 171
ВИСНОВКИ 175
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 182
ДОДАТКИ 209
ВСТУП
Актуальність дослідження. На сучасному етапі творення незалежної, правової,
демократичної держави та інтеграції України до загальноєвропейського товариства
дедалі більшої гостроти набуває проблема загальнолюдських і моральних
цінностей, міжособистісних і міжстатевих стосунків. У її розв’язанні провідна
роль відводиться навчальним закладам різного рівня. Орієнтири на вирішення
окресленої проблеми знаходять своє відображення в державній національній
програмі “Освіта” (“Україна XXІ століття”), Законах України “Про освіту”, “Про
вищу освіту”, “Концепції виховання особистості в умовах розвитку української
державності”, “Концепції виховання дітей та молоді у національній системі
освіти”, “Концептуальних засадах гуманітарної освіти в Україні (вища школа)”; у
Національній доктрині розвитку освіти та інших законодавчих і
нормативно-правових документах.
Вищі навчальні заклади ще недостатньо орієнтовані на звільнення майбутніх
фахівців від упереджених статевих стереотипів. Сучасні міжстатеві стосунки
визначаються, з одного боку, традиційними патріархальними настановами, з іншого
– відчувається посилення егалітарних тенденцій, демократизму, рівності між
чоловіком і жінкою, що пояснюється зростанням соціальної активності жінок, їх
професійними, кар’єрними інтересами.
Не зважаючи на зміни у статеворольових уявленнях молодих людей, реальна
поведінка останніх зорієнтована переважно на традиційний устрій життя, а
статеві стереотипи мало піддаються динамічним перетворенням. Супереч­ність
застарілих соціально-нормативних еталонів з новим змістом статевих ролей часто
призводить до соціальних і особистісних конфліктів. Дана ситуація ускладнюється
недостатнім рівнем загальної культури і культури міжстатевих стосунків людей,
що спричинює статеву деморалізацію молоді.
Сексуальна та моральна безграмотність спричинена невтручанням, байдужістю сім’ї
та суспільства, формує в юнаків і дівчат поведінку “пасивного опору”, яка
виражається у зростанні таких негативних явищ, як зменшення коефіцієнту
шлюбності, поширення альтернативних форм шлюбу, збільшення розлучень у молодих
сім’ях, зниження віку статевого дебюту та часта зміна сексуальних партнерів,
зростання показників перери­вання небажаної вагітності, зумовлене настановою на
бездітність, погіршен­ня репродуктивного здоров’я, зростання венеричних
захворювань тощо.
Однією з причин духовної кризи молоді є лібералізація статевої моралі та
неготовність сучасної системи освіти вирішувати такі проблеми. Зважаючи на це,
прогресивна політика з виховання культури міжстатевих стосунків студентів має
ґрунтуватися на принципах нової егалітарної стратегії рівних можливостей, яка
може впроваджуватися, насамперед, через ті соціальні інститути, які займають
незаангажовану позицію стосовно молодіжних проблем.
Як показує аналіз наукових праць, феномен культури міжстатевих стосунків
цікавив філософів, соціологів, педагогів, психологів. При цьому основна увага
дослідників зосереджувалася на вивченні культури ставлення до протилежної статі
(Головач Л, Максименко Н., Мезеря І., Стахневич В.), сексуальної культури
(Безрукова В., Говорун Т., Кікінежді О., Кравець В.), психосексуальної культури
(Гридковець Л.), гендерної культури (Любарська О., Романова В., Хрісанова С.)
тощо.
Культура міжстатевих стосунків розглядається в контексті статевого виховання та
підготовки молоді до сімейного життя (Буленко Т., Кравець В., 
Новікова Н., Сутріна Г., Феокрістова М.); морально-статевого виховання (Колєсов
Д., Макаренко А., Сухомлинський В., Черепова Е., Шалімова І., Щербань П., Юнда
І.); формування уявлень підлітків про сімейне життя (Лозова Г., Семенов В.,
Шарган О., Феокрістова Н.); психосексуального розвитку та сексуальної поведінки
особистості (Блонський П., Васильченко Г., Говорун Т., Голод С., Кікінежді О.,
Кон І.); вікової специфіки розвитку сексуальності особистості (Аккузіна О.,
Гурлєва Т., Єфімова А., Івченкова Н., Сечейко О., Федотова В., Хрипкова А.);
гармонізації шлюбно-сімейних взаємин, психологічного клімату сім’ї (Журба К.,
Приходько Є., Руденко Т., Шнабль З., Шнейдер Л.) та ін.
Здійснений аналіз наукових праць свідчить про нагромаджений досвід з проблеми
виховання культури міжстатевих стосунків, хоча тут доцільно констатувати певну
обмеженість досліджень з підходів у визначенні сутності, структури культури
міжстатевих стосунків, а також висвітленні теоретичних питань виховання
культури міжстатевих стосунків у студентів вищих навчальних закладів.
Актуальність, недостатня теоретико-педагогічна та методична розробка окресленої
проблеми зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Педагогічні умови
виховання культури міжстатевих стосунків у студентів вищих навчальних
закладів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу
виконано відповідно до основних напрямів досліджень АПН України, в межах
науково-дослідницьких тем: “Особливості соціалізації студентів в аграрному
вищому навчальному закладі” (РК 0101U003628) і “Розробка та впровад