Розділ 2
Історія досліджень та стан вивченості ПИТАННЯ
Природна самобутність Західного Поділля і Товтрового кряжу здавна привертала
увагу науковців. В різний час свій внесок в дослідження хіроптерофауни зробили
А. Л. Андржієвський (1823), Е. І. Ейхвальд (1830), G. Belke (1858),
R.Goldhammerуwna (1903), О.О. Браунер (1911), В.П. Храневич (1925), R. Kuntze,
J. Noskiewicz (1938), Б. М. Попов (1956), В.І. Абелєнцев (1950, 1956), К.А.
Татаринов (1953, 1956, 1962, 1967, 1968, 1969, 1972, 1973, 1974, 1980), Р.
Варгович (1998), Н.А. Полушина (1998) та ін. За період з середини ХІХ ст. до
кінця 90-их рр. XX ст. у більш ніж 30 пунктах Західного Поділля різними
авторами відмічено 14 видів кажанів, хоча деякі повідомлення є сумнівними і
потребують підтвердження. Більшість праць загаданих авторів мають
описово-інвентаризаційний характер і недостатньо розкривають характер поширення
кажанів, а деякі застаріли внаслідок істотних змін теріофауни впродовж останніх
десятиліть. Загальний стан вивченості фауни кажанів регіону можна оцінити як
недостатній, хіроптерофауністичні дослідження на території Західного Поділля є
нечисленними і фрагментарними, а рівень вивченості рукокрилих і теріофауни
загалом на даній території є одним з найнижчих в Україні [65, 203, 177].
У вивченні хіроптерофауни Поділля та теріофауни загалом можна виділити кілька
історичних етапів.
Перша половина XIX ст. Однією з перших спеціальних наукових праць, де серед
інших ссавців детально розглядяються кажани можна вважати роботу румунського
натураліста К. С. Рафінеску (C. G. Rafinesque) – “Annalis of Naturale” (1820),
яка присв’ячена фауні південно-східної частини Західної Європи ([158] цит за:
Rafinesque, 1820).
Загальні відомості щодо теріофауни Поділля та суміжних територій викладено у
праці польського дослідника А. Анджейовського (1823) “Rys botaniczny krain
pomiedzy Bohem i Dniestrem” [167].
Наступним важливим етапом у вивченні теріофауни регіону можна вважати праці
польських дослідників Е. Ейхвальда (E. Eichwald) – “Naturhistorische Skizze von
Lithauen, Volhynien und Podolien” (1830) і “Zoologia specialis etc” (1831) та
О. Завадського (A. Zawadzki) – “Fauna der Galizisch-bukowinischen Wirbelthiere”
(1840). Останній відмічає у складі фауни Буковини і Галичини 56 видів ссавців,
з них 11 — рукокрилих [66; 158]. У цей же період виходить праця Я. Блазіуса (J.
H. Blasius) “Reise durch das europдische Russland in den Jahren 1840 und 1841”
(1844), яка також частково стосується теріофауни Поділля [167].
Друга половина XIX ст. Цей період характеризується інтенсивнішим вивченням
теріофауни Заходу України. Першим значним опрацюванням тогочасного стану
вивченості теріофауни можна вважати загальне теріологічне зведення К. Ф.
Кесслера стосовно території п’яти губерній (в т. ч. Подільської) Київської
Шкільної Округи – “Животныя млекопитающія губерній Кіевскаго Учебнаго Округа”
(1851) [65]. У цій праці Кесслер описує 62 види ссавців, серед яких вказує 10
видів кажанів (табл. 2.1), причому, звичайними для території усіх губерній
називаються лише вечірниця дозірна, вухань звичайний та, ймовірно, нічниця
водяна. Слід відмітити, що автор сам відмічає фрагментарність даних у зведенні,
де розглядається лише частина Поділля.
Фрагментарні відомості про тогочасне поширення деяких видів ссавців містяться у
працях А. Плятера (A. Plater) – “Spis zwierzat ssacych, ptakow і ryb krajowych”
(1852) та С. Петруського (S.Pietruski) “Historia naturalna zwierzat ssacych
dzikich Galicyjskich” (1853). Для території Галичини, Литви і Східних Карпат
Плятер вказує 77 видів ссавців, а Петруський — 54 види [167].
Надзвичайно важливим етапом у вивченні хіроптерофауни Кам’янеччини у другій
половині XIX ст. стали дослідження Г. Бельке (G. Belke), який відмічав
існування на терені м. Кам’янця-Подільського п’яти видів кажанів: вечірниці
дозірньої, кажана пізнього, нетопира малого, лилика двоколірного та вуханя
звичайного [218] (див. табл. 2.1, пункт 31 на рис. 2.1).
Цікаві додаткові відомості стосовно складу фауни хребетних Галичини містяться у
оглядовій праці М. Новицького (M. Nowicki) “Przeglad prac dotychczasowych o
kragowcach Galicyjskich” (1866). Цим автором для території Галичини вказується
60 видів ссавців [167].
Таблиця 2.1
Видовий склад рукокрилих Поділля та суміжних територій за даними основних
наукових праць і зведень
Автор зведення / територія
Види кажанів
Разом
RHH
MYM
MDS
MBE
MYN
MDA
MYS
MSB
NLA
NYN
NYL
PIP
PIN
VMU
ESE
PAR
PAS
BAR
Кесслер, 1851 / Київський навч. округ
(включаючи Подільську губернію)
–
+
10
Бельке, 1858 / м. Кам’янець-Подільський
–
+
Браунер, 1911 / пд.-сх. Поділля
–
–
Храневич, 1925 / Поділля
–
+
Абелєнцев, Попов, 1956 / Хмельницька обл.
–
+
Татаринов, 1974 / Західне Поділля
–
+
12
Татаринов, 1980 / Хмельницька обл.
–
–
Наші дані, 1999-2003 / Західне Поділля
+
+
17
Перша половина XX ст. Однією з фундаментальних праць цього періоду, яка мала
значний вплив на подальше вивчення фауни рукокрилих регіону стала монографія Л.
Мехелі (L. Mehely) “Monographia chiropterorum Hungariae” (1900), у якій
містились дані про кажанів Угорщини і прилеглих країн [171].
Ряд праць присвячених рукокрилим Польщі, а також визначник кажанів “Klucz do
oznaczania zwierzat krajowy