Розділ 2
Епістемологічна характеристика інформатизації
B межах філософії, поняття "інформатизація науки" як вмістилище цілісності
інформаційних процесів, не може бути розкрите без відношення до поняття
"інформаційне суспільство", яке набуло широкого розповсюдження як в науковій
літературі, так і в засобах масової інформації. Так чи інакше воно широко
застосовується в історичних та економічних науках, соціальній філософії,
філософії науки, соціології, футурології, політології, інформатиці і т. і.
Незважаючи на широке розповсюдження терміну "інформаційне суспільство", вчені
та спеціалісти не прийшли до єдиного розуміння його основного змісту. Одні
вважають, що це суспільство, в якому забезпечується легкий та вільний доступ до
інформації по всьому світу [198, 139], інші - що це суспільство, в якому
основними об’єктами та результатами праці більшості є інформація та знання
[10]. Якщо йдеться про деяку нову стадію розвитку суспільства, її правильно
було б визначити на основі аналізу продуктивних сил та виробничих відносин. З
цієї точки зору інформаційне суспільство можна визначити як таке, в якому
основним предметом праці більшої частини людей є інформація та знання, а
знаряддям праці - інформаційні технології. Відповідно, економіка такого
суспільства орієнтована передусім на виробництво продуктів інформаційної та
інтелектуальної діяльності, повязаних із виробленням нової інформації та нових
знань, які перетворюються до форми, зручної для використання іншими людьми, та
продажем цих продуктів.
Вперше ідея інформаційного суспільства була сформульована в кінці 60-х - на
початку 70-х років ХХ сторіччя. Винахід терміна "інформаційне суспільство"
приписують Ю. Хаяші, професору Токійського технологічного інституту. Автор,
крім розгляду інформаційного суспільства (див. аналіз звітів для японського
уряду в главі 2.1. Інформатизація як предмет філософського дослідження),
приділяв багато уваги трансформації людських цінностей в інформаційному
суспільстві, висунув концепцію, згідно з якою інформаційне суспільство буде
безкласовим та безконфліктним, це буде суспільство злагоди, з невеликим урядом
та державним апаратом.
І. Масуда, голова Інституту інформаційного суспільства, один з авторів Плану
інформаційного суспільства, наданого Інститутом розробки та використання
комп’ютерів JACUDI (Japan Computer Usage Development Institutе) писав, що на
відміну від індустріального суспільства, характерною цінністю якого є
споживання товарів, інформаційне суспільство висуває як характерну цінність -
час.
Японський варіант інформаційного суспільства в першу чергу розроблявся для
вирішення задач економічного розвитку Японії. Ця обставина обумовила його деяку
обмеженість та прикладний характер. Однак у 1970-ті роки відбувається
конвергенція двох ідеологій, що саме народжуються в цей час, - інформаційне
суспільство та постіндустріалізм. Друга концепція, на відміну від першої, мала
досить солідну теоретичну основу.
Хоча в науковій літературі поняття “постіндустріальне суспільство” з’явилось
ще в кінці 1940-х років, його розробка була здійснена лише у другій половині
1970-х років гарвардським соціологом неомарксистського напрямку Деніелом
Беллом. Відповідно до Белла, у схемі “доіндустріальне –індустріальне -
постіндустріальне суспільство” на останньому ступені постійно зростаюча частина
найманої робочої сили залишає промисловість і переходить у сферу послуг,
займаючись збором, переробкою та передачою інформації. І в самій промисловості
поступово зростає значущість продукції, що використовується при роботі з
інформацією.
У своїй праці "Надходження постіндустріального суспільства. Досвід соціального
прогнозу" (1973 р.), Д. Белл поділяє історію людського суспільства на три
стадії: аграрну, індустріальну та постіндустріальну. Він описує контури
постіндустріального суспільства, відштовхуючись від характеристик
індустріальної стадії. Згідно з його формулюванням, індустріальне суспільство -
це суспільство, що організоване для виробництва речей і машин, що виробляють ці
речі. Саме індустріальний характер суспільства визначає його соціальну
структуру, включає систему професій та соціальні прошарки. Зміни в соціальній
структурі суспільства на середину ХХ сторіччя свідчать про те, що індустріальне
суспільство еволюціонує до постіндустріального суспільства.
Наведемо основні риси постіндустріального суспільства (за Д. Беллом). Першою
серед них є перехід від віробництва товарів до виробництва послуг, пов’язаних
із охороною здоров’я, освітою, дослідженнями та управлінням. Ця риса
постіндустріального суспільства тісно повязана зі змінами у розподілі занять:
спостерігається збільшення прошарку інтелігенції, професіоналів та "технічного
класу". Таку тенденцію виявляють у зміні структури зайнятості, яка відбувається
в постіндустріальний період. Якщо індустріальне суспільство - це організація
машин та людей для виробництва речей, то центральне місце в постіндустріальному
суспільстві займають знання, а саме знання теоретичні. Головна роль теоретичних
знань у постіндустріальному суспільстві визначить і місце вченого як
центральної фігури такого суспільства. Значне місце у процесі посилення ролі
теоретичних знань Д. Белл бачив у розвитку наукомістких галузей промисловості:
хімічна, електронна, оптична, обчислювальна техніка. Поєднання науки, техніки
та економіки (наукові дослідження та розробки) повинно відігравати важливу роль
у суспільстві, що орієнтоване не майбутнє. Як зазначено І.Ю. Алексєєвою
орієнтація на майбутнє - це ще одна риса постіндустріального суспільства [1].
Також характеристикою постіндустріальног
- Київ+380960830922